Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 7. Види і форми інвестицій

7. Види і форми інвестицій



Види інвестицій визначаються інвестиційним законодавством України, але їх перелік не є вичерпним (ст.1 Закону від 18.09.1991 р., ст. 391 Господарського кодексу, ст.2 Закону від 19.03.1996 р.). У цьому аспекті інвестиції можна класифікувати у такий спосіб:
а) рухоме і нерухоме майно. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) відносяться земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення і зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ст.181 Цивільного кодексу).
При іноземному інвестуванні необхідно враховувати особливі умови придбання права власності на земельні ділянки на території України: іноземні громадяни і особи без громадянства можуть здобувати право власності на земельні ділянки тільки несільськогос-подарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності. При цьому право власності в іноземних громадян і осіб без громадянства на ці земельні ділянки може бути набутим тільки у випадках: купівлі-продажу, дарування, міни, інших цивільно-правових угод; викупу земельних ділянок, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення: у межах населених пунктів у випадку придбання об’єктів нерухомого майна і для спорудження об’єктів, пов’язаних зі здійсненням підприємницької діяльності в Україні; за межами населених пунктів у випадку придбання об’єктів нерухомого майна. У випадку прийняття іноземними громадянами, особами без громадянства або іноземних юридичних осіб у спадщину земель сільськогосподарського призначення, останні підлягають протягом року відчуженню (ст.ст.81,82 Земельного кодексу України). Відповідно до частини 3 ст. 82 Земельного кодексу, спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених Земельним кодексом для українських і іноземних юридичних осіб (тобто у випадках, встановлених частинами 1 і 2 ст. 82 Земельного кодексу), і в порядку, встановленому Земельним кодексом для іноземних юридичних осіб. У даному випадку під “спільними підприємствами” слід розуміти підприємства, що базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управлінні і на спільному розподілі результатів і ризиків (ст.1 Закону про ЗЕД від 16.04.1991р.).
б) валюта. До валюти відносяться як іноземні, так і національна грошові одиниці. Для “резидентського” інвестування іноземна валюта не може використовуватися в Україні, оскільки вона виступає в даному випадку як засіб платежу (у т.ч. при придбанні корпоративних прав) на території України. Національна валюта України не може використовуватися при закордонних інвестиціях резидентів України без ліцензії Національного банку України (ст.ст. З, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).
При іноземних інвестиціях валютою виступає вільно конвертована валюта (ВКВ), віднесена Національним банком України, виходячи з міжнародної класифікації валют, до 1 групи, тобто до валюти, що широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях і продаються на головних валютних ринках світу (ст. 391 Господарського кодексу, ст. 2 Закону від 19.03.1996 р., Постанови Правління Національного банку України від 04.02.1998 р. № 34 “Про затвердження Класифікатора іноземних валют” і від 20.07.1999 р. № 356 “Про врегулювання порядку здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Україну”). Наприклад, сюди відносяться долари США, євро, шведські крони, а, з іншого боку, — не відносяться російські карбованці. Реінвестиції в об’єкт первинного інвестування або в будь-які інші об’єкти інвестування відповідно до законодавства України за умови сплати податку на прибуток можуть здійснюватися іноземними інвесторами у валюті України. Відповідно до Указу Президента України від 07.07.1998 р. № 748 “ Про деякі питання іноземного інвестування ”, іноземні інвестиції, навіть при первинному інвестуванні, можуть здійснюватися у виді валюти України, що придбана за іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України або отримана іноземним інвестором як прибуток (доход) внаслідок здійснення іноземних інвестицій в Україні.
в) цінні папери і майнові вимоги. Цінні папери класифікуються відповідно до Закону від 18.06.1991 р. “Про цінні папери і фондову біржу”. Наприклад, до них відносяться акції. До майнових вимог відносяться не тільки цінні папери, що містять майнові вимоги, але й документи, що не є цінними паперами (наприклад, договірні зобов’язання);
г) права на здійснення господарської діяльності, наприклад, діяльність, що ліцензується (без передачі самої ліцензії), права інтелектуальної власності (наприклад, ноу-хау) та інші майнові права (наприклад, права власності на частку в статутному фонді юридичної особи).
Форми інвестування законодавством, практично не обмежені, у т.ч. і для іноземних інвесторів. З огляду на специфіку іноземного інвестування, форми інвестицій відображені в законодавстві про іноземне інвестування. Іноземні інвестори мають право здійснювати усі види інвестицій у наступних формах:
– участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами або громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях;
– створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;
– безпосереднє придбання нерухомого або рухомого майна, не забороненого законами України, або придбання акцій або інших цінних паперів;
– придбання самостійно або при участі громадян або вітчизняних юридичних осіб прав користування землею і використання природних ресурсів на території України;
– господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції; придбання інших майнових прав; в інших формах, не заборонених законом.
Заборона або обмеження яких-небудь форм здійснення іноземних інвестицій може проводитися лише законом.
Розповсюджені форми інвестування — господарська організація та підприємство. Розрізняється інвестування шляхом створення господарської організації, підприємства (новостворені організація або підприємство) та інвестування у вже існуючі шляхом придбання організації або підприємства повністю або придбання частки в ньому. Крім “унітарних” підприємств, тобто таких, що повністю належать одному інвестору (наприклад, дочірнє підприємство юридичної особи-інвестора), розрізняються господарські організації з більш ніж одним інвестором (наприклад, з декількома інвесторами з різних країн або з однієї країни, за участю або без участі українських інвесторів). Підприємство, що належить повністю іноземному інвестору (інвесторам), визначається законом як “іноземне підприємство (ст.117 ГК). У деяких законах (наприклад, від 16.04.1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність” — ст.1) фігурує поняття спільного підприємства. У Законі від 19.03.96 р. (ст.З) виділяється підприємство, що повністю належить іноземним інвесторам, при цьому під приналежністю варто розуміти відносини власності, а звідси — висновок про те, що такі підприємства самі не мають права власності і що майно таких підприємств знаходиться в них на праві господарського ведення (цей висновок відноситься і до іноземних ” підприємств, передбачених ст.117 ГК). Варто мати на увазі, що відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 24-92 державні підприємства не можуть бути засновниками підприємств будь-яких організаційних форм і видів, господарських товариств, кооперативів (крім об’єднань державних підприємств). З іншого боку, це не виключає придбання недержавним або іноземним суб’єктом частки у майні державного підприємства.
Специфічною формою інвестування є створення представництв, філій та інших відокремлених підрозділів іноземної юридичної особи-інвестора. Основний правовий документ, що регулює взаємини суб’єктів інвестиційної діяльності — це інвестиційний договір (інвестиційна угода). Набуває усе більшого поширення інвестування за допомогою фондового ринку.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)