Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія України (Полонська Н., Василенко) скачати онлайн-> ЗАЛІЗНИЙ ВІК

ЗАЛІЗНИЙ ВІК



Біля Х століття до Р. X. в Евроігі входить у вжиток залізо і витискає дорожчу бронзу. Старіший період цієї доби має назву «Гальштадтського» — за місцем Гальштадт в Австрії, де було вперше знайдено пам’ятки її. Проф. Д. В. Антонович вважав, що залізо прийшло до Европи з Передньої Азії і, правдоподабно, шляхом через Україну. Тому можливо, що на Україні залізо з’явилося трохи раніш, ніж у центральній Европі. На початку залізного віку, в VII ст. до Р. X., на північному-чорноморському узбережі почали засновувати свої квлонії греки. Ці колонії були тісно зв’язані з метрополіями, від ящек вони відділилися. Вони мали такий самий політичний лад, брали участь у гімнастичних змаганнях.
З колоній метрополій одержували продукти – не вистачало в Греції, рибу. За їхнім посередництвом провадили торгівлю з сусідніми країнами. Згодом вони завели багаті міста.
Еллінська колонізація поширювалася й далі. Наприклад, у Лубеніфгаі знайдено
рештки грецьких храмів — Аікмпюна, Артеміди.
Серед грецьких колоній перше місце належить Ольвії. Вона лежала на правому березі Бога, коло с. Парутвя. Засаували Ольвію колонісіи з мКяа Мілета, яие само було грецьною иолонівю на березі Малої Азії. Ольвія була великим містом. Роаавоаини виявили рештки міста: майдани, бруковані вулиці, мури, що оточували місто, великі театри, храми, стадіони, громадські га хихлові будинки. В Ольвії найбільше поважали богів Аполлона, Дюмтру, Кібелу — жінку, «магір богів».
Ольвія стала значним культурйим освредівом. У ній були вчені, письменники,
була розвинена місцева іфоміжловісп. Місто славилося керамічними та ювелірними
виробами. Віфобляли також зброю.
Подібно до інших чорноморських нолоній, Ольвія карбувала власну монету. Вона цровадила у значних розмірах торгівлю з сусідніми народами, скуповувала у них хліб,
рибу, рабів і надсилала все це до Греції. З свого боку Ольвія іфодавала еугідам вина,
матерії, мистецької промисловости — золоті те орібні, посуд, прикраси, зброю.
Добре досліджений також Херсонес. У нмму знайдено широкі бруковані вулиці,
майдани, цистерни для дощової води, каналізаційні рури, водогін. Збереглися рештки
храмів, жиаяових будинків і причанея. На вулицях стояли стели, невфізми — урадові дек-
крете, висічені на мармурових плитах. Серед них мармурова илита з написом: «Присяга
громадян на вірнісіь конвімстуціі своєї держави» (І-П ст. до Р. X.).
Грецькі иолонй відіграли велику ролго в ісіорй населення України, поширюючи
серед нього високу культуру Геллади.

Скити

Тік навівали греки племена, які жили на території України, на північ від грецьких
колоній. Скити у VIII ст. підкорили інші племена, що ревіте жили на Україні.
Під назвою скитів розуміють усе населеная України. Геродот був в Ольвії, бачив
там скитів і писав, що скити прийшли з Азії і вигнали кимерійців. Якби це було так, ми
мали б на Україні від VII ст. нову культуру, яка знищила б культуру народів-
попередників. Насправді того не було. Культура часів скитських в основному залишилася
кимерійською. Відбувається не боротьба народів, а диференціяція суспільства,
утворюються казкові багатства родів табунників і струнка система патріярхального
династичного права. Виділюються могутні, багаті царі.”
Скити поділяються на чотири племена. Над р. Богом жили скити-скотарі, між
Богом та Дніпром — скити-хлібороби, на південь від них — скити-кочовики, між Дніпром
та Доном — скити царські, Скити-скотарі випасали худобу, перекочовували зі своїми
стадами з місця на місце, в залежності від пасовиськ. Скити-хлібороби жили осіло, сіяли
пшеницю, просо, ячмінь, коноплі, цибулю, часник. Продукти скотарського та
хліборобського господарства вони продавали грецьким колоніям,
Крім сіл, відомі скитські міста-городища, оточені валами. Деякі з них, як от
Мотронинське, Пастирське, Немирівське, Більське, відомі з часів кимерійців, були
великих розмірів, їх оточували вали та глибокі рови.
У скитів було широко розвинене ганчарство: вони виробляли прекрасний
різноманітний посуд, за зразками грецького. Мали простий глиняйий посуд, часто
величезного розміру, високий, стрункий, так звані «амфори» — в них зберігали воду,
зерно. Був також прекрасний різноманітної форми посуд, прикрашений, за зразком
грецького, сценами з грецького побуту, мітології, вкритий блискучою поливою.
Скитський посуд, подібно до грецького, виробляли вже на ганчарному колі. В ті часи
греки виробляли також і металеві речі: залізну зброю, мечі, кинджали, різні стріли для
луків, переважно трикутної форми.
Скити підтримували торговельні зносини з грецькими колоніями, постачали їм продукти свого господарства і діставали від греків вино, посуд, прикраси, зброю. Таким чином, до скитських степів потрапляли високомистецькі вироби грецької індустрії, вироби з золота, срібла. В них можна відзначити дві групи: одні з них прикрашені сценами з грецького побуту, мітології, другі — сценами з побуту скитів, безперечно зроблені для скитів. Завдяки цим пам’яткам ми можемо яскраво уявити зовнішність, одяг, побут скитів.
Серед таких виробів треба згадати мистецькі вази, знайдені в Куль-Обському та Чортомлицькому курганах, у кургані Солоха та інших. Чоловіки носили короткі каптани,
підперезані шкіряним поясом, штани, які заправляли в короткі шкіряні чоботи, шапки з
повсті. Жінки носили довгі суйгі з поясами, на головах гостроверхі шапки з довгими
покривалами.
Скити мали антропоморфні вірування, в яких поєднали старі вірування хліборобської трипільської культури, елементи тотемів скотарської культури з впливами грецької мітології.
Скити вірили в позагробове життя. Своїх мерців вони ховали в могилах, при
бідних клали горщик з їжею, злиденний інвентар, кам’яні речі. Багатих ховали у глибоких
могилах у формі будинку, над ними насипали високі кургани та одягали їх у розкішний
одяг, з золотими оздобами, клали коштовну зброю, посуд. Забивали й ховали разом з
мерцем жінку, коней.
Осередком, серцем царської Скитії був басейн р. Конки, де лежало місто Геррас.
Взагалі по берегах Дніпра було надзвичайно багато могил. У 80-х роках XIX ст. Д. 1.
Самоквасов нараховував до 500 могил, що стояли купами й поодинці, і всі вони, як писав
М. 1. Ростовцев, являли собою цілість.
Завдяки цим могилам ми маємо найкращі пам’ятки скитської доби, в якій грецька
культура об’єдналася з місцевою та східніми впливами. Проф. П. П. Курінний робить такі
важливі висновки щодо скитської культури:
Поховання скитів, скорчене ігід курганами, має аналогію з похованням трипільців
та кимерійців ігід курганами, а видатних осіб скити палили на вогні (с. Верем’я та
Щербанівка — трипільських часів, Білотрудівка — кимерійських). Обидва обряди
переходять до антів і сягають слов’янських дохристиянських часів на Київщині та
Чернігівщині.
Скити продовжують розробку трипільської мітології в образах фантастичного
звіринного стилю і передають її через антослов’ян селу: це образи матері-богині, пастуха
Геракла, одноокого циклопа, грифона, культового бика, коня, кабана тощо.
Скити користуються всіма формами посуду, виробленого трипільцями. Цікавий
«слов’янський» горщик, оздоблений «гребінцевим» орнаментом. Початок його — ямково-
гребінцевий стиль, який був провідною формою в трипільській, кимерійській, скитській та
анто-слов’янській культурі і е національною формою пцсуду. Ще виразніше традиційний
зв’язок дає наша хата з її піччю. Від Скитії маємо знамениті білі штани й сорочку, чоботи,
шпичасту козацьку шапку, перначі, сагайдаки, келепи тощо.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України (Полонська Н., Василенко)