Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 34. Єдиний збір та мито

34. Єдиний збір та мито



Відносно певних транспортних засобів вітчизняних і іноземних власників: автобусів, вантажних автомобілів, залізничних вагонів і контейнерів, що перетинають державний кордон України, установлюється єдиний збір (Закон від 04.11.1999 р. “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України ”). Єдиний збір, стягнутий у пунктах пропуску через державний кордон України, відноситься до загальнодержавних обов’язкових платежів (ст.14 Закону від 25.06.1991 р. “Про систему оподатковування”). Цей збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних і іноземних власників (автобусів, вантажних автомобілів, великото-нажних автотранспортних засобів з перевищенням установлених параметрів ширини, висоти і довжини, залізничних вагонів і контейнерів, що перетинають митний кордон України. Він стягується за здійснення в пунктах пропуску через державний кордон України митного контролю (при транзиті вантажів і транспортних засобів), а також санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажів і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними шляхами України і за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням установлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів. Єдиний збір стягується одноразово в гривневому еквіваленті по єдиному платіжному документу і тільки при переміщенні товарів у режимі імпорту або транзиту. Порядок справляння єдиного збору регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2002 р. № 1569.
Передбачено також плату за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, який установлено для митних органів (постанова Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 р. № 93).
При експортно-імпортних операціях митні органи України стягують мито — податок на товари (та інші предмети) при перетинанні ними митного кордону. У залежності від методу нарахування в Україні застосовуються наступні види мита:
– адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості оподатковуваних митом товарів;
– специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару;
– комбіноване, що поєднує обидва ці види обкладання митом.
Як правило, мито стягується при ввезенні (імпорті) товару. Ставки імпортного мита встановлено відповідно до Закону від 05.04.2001 р. “Про Митний тариф України”, Закону від 05.02.1992 р. “Про Єдиний митний тариф”, міжнародних договорів України. Митний тариф України як систематизоване зведення ставок мита базується на міжнародно-визнаних нормах і має тенденцію в напрямку максимальної відповідності загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам. Ставки є єдиними для всіх учасників ЗЕД, за винятком випадків, що можуть бути передбачені законами України і її міжнародними договорами.
Ввізне мито диференціюється. Стосовно товарів походженням з держав, що входять разом з Україною до створених з нею митних союзів або спеціальних митних зон, та у випадку встановлення якого-небудь спеціального преференційного митного режиму відповідно до міжнародних договорів за участю України застосовуються преференційні ставки ввізного мита. Разом з тим, варто взяти до уваги, що Україна поки не користується режимом митних союзів і міжнародних спеціальних митних зон.
До товарів походженням з певних країн або економічних союзів, застосовуються пільгові ставки мита, в залежності від наявності торгово-економічних угод України з відповідними країнами походження товарів про надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму. (Закон від 03.04.1997 р. “Про внесення змін у деякі законодавчі акти з питань обкладання ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України ”). Такі угоди укладені з більш ніж 50 державами, серед яких — найбільш розвинуті країни світу.
До товарів походженням з інших країн застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита.
Країною походження товарів вважається країна, де товари були повністю вироблені або піддані достатній переробці або обробці. Повністю виробленими в даній країні вважаються наступні товари:
– корисні копалини, що їх видобуто в межах її території або в її територіальних водах, або на її континентальному шельфі і у морських надрах, якщо країна має виключне право на розробку цих надр;
– рослинна продукція, вирощена і зібрана на її території;
– живі тварини, народжені і вирощені в цій країні;
– продукція, яка отримана від тварин, вирощених у цій країні;
– продукція мисливського, рибальського і морського промислів;
– продукція морського промислу, добута та (або) вироблена у Світовому океані суднами цієї країни, а також суднами, орендованими (зафрахтованими) нею;
– вторинна сировина і відходи, що є результатом виробничих і інших операцій, здійснених у країні;
– продукція високих технологій, отримана у відкритому космосі на космічних кораблях, що належать цій країні або нею орендуються;
– товари, вироблені в даній країні виключно з вищевказаної продукції (ст.278 Митного кодексу).
Переробка товарів у даній країні вважається достатньою, якщо відповідає хоча б одній з наступних умов:
– товари класифікуються за Гармонізованою системою опису і кодування товарів (ГС) у тарифній позиції (перші чотири знаки) іншій, ніж матеріали або вироби, що походять з третіх країн і використані для їх виготовлення;
– у вартості товарів частка доданої вартості в результаті переробки складає не менш 50 відсотків від вартості товару, отриманого в результаті переробки;
– виробничі і технологічні операції з переробки товару включені до спеціального переліку (ст.279 Митного кодексу).
Не можуть визнаватися як достатня переробка товарів наступні технологічні операції:
– операції, пов’язані із забезпеченням збереження товарів під час зберігання або транспортування;
– операції щодо підготовки товарів до продажу та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);
– прості складальні операції;
– змішування товарів (компонентів) без додання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;
– комбінація двох чи більшої кількості зазначених вище операцій;
– забій тварин (ст.280 Митного кодексу).
Оскільки кожна держава зацікавлена в експорті готових виробів, продукції, у практиці експортне мито справляється, як правило, тільки щодо сировинних товарів. Так, в Україні встановлено експортне мито на живу худобу і шкіряну сировину, крім товарів власного виробництва сільськогосподарських виробників-юридич-них осіб (Закон від 07.05.1996 р. “Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину”), на металовідходи та метало-брухт (Закон від 24.10.2002 р. “Про вивізне (експортне) мито на відходи і брухт чорних металів”). На окремі товари може встановлюватися сезонне ввізне і вивізне мито терміном не більш 4 місяців, наприклад, на ввезення сільськогосподарської продукції (ст.2 Закону від 17.07.1997 р. “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”).
В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися антидемпінгове, компенсаційне і спеціальне мито.
Антидемпінгове мито застосовується:
– у разі ввезення в Україну товарів, що є об’єктом демпінгу, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
– у разі вивезення з України товарів за ціною істотно нижчою, за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Компенсаційне мито застосовується:
– у разі ввезення в Україну товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику;
– у разі вивезення з України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
Спеціальне мито застосовується:
– як засіб захисту українських виробників;
– як засіб захисту національного товаровиробника у разі, коли товари ввозяться в Україну в таких обсягах або на таких умовах, що заподіюють або загрожують заподіяти значної шкоди національному товаровиробнику;
– як запобіжний захід щодо учасників ЗЕД, які порушують національні інтереси у сфері ЗЕД;
– як заходи у відповідь на дискримінаційні або недружні дії іноземних держав, митних союзів і економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів ЗЕД або ущемляють інтереси України.
Згідно зі ст.15 Закону від 05.02.1992 р. “Про Єдиний митний тариф” зазначені особливі види мита стягуються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів, прийнятих відповідно до Закону від 22.12.1998 р. “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту”, Закону від 22.12.1998 р. “Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту” і Закону від 22.12.1998 р. “Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну”. Такі рішення приймаються Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі.
Нарахування мита на товари, що підлягають обкладанню митом, здійснюється на базі їх митної вартості, тобто ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетинання митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також наступні фактичні витрати:
– на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України;
– комісійна і брокерська винагорода;
– плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що відноситься до даних товарів і яку повинен оплатити імпортер (експортер) прямо або побічно як умову їх ввезення (вивезення).
При явній невідповідності заявленої митної.вартості товарів вартості, обумовленій за зазначеними правилами, або у випадку неможливості її перевірки, митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни угоди на ідентичні товари, ціни угоди на подібні (аналогічні) товари, що діють у ведучих країнах-експортерах даних товарів, або за допомогою інших методів (ст.266 Митного кодексу).  








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)