Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 39. Валютне регулювання

39. Валютне регулювання



Валютне регулювання у сфері ЗЕД — це, насамперед, регулювання валютних операцій. Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначає ці операції як операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності (за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України), операції, пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності, а також операції, пов’язані з ввезенням, вивезенням, переказом і пересиланням на територію України і за її межі валютних цінностей. Під валютними цінностями розуміються валюта України, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України, іноземна валюта і банківські метали (дорогоцінні метали і монети з дорогоцінних Цеталів), платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських металах.
Відповідно до Класифікатора іноземних валют і банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 р. №34 (у редакції від 18.02.2004 р.) на основі міжнародної банківської практики, іноземні валюти розподілені на групи:
– вільно конвертовані валюти, що широко використовуються для здійснення платежів по міжнародних операціях і продаються на головних валютних ринках світу (І група), — до них віднесено євро, валюти західноєвропейських країн, що не входять до зони євро, США, Канади, Австралії і Японії. До І групи Класифікатора віднесені також золото, паладій, платина і срібло;
– вільно конвертовані валюти, що широко не використовуються для здійснення платежів по міжнародних операціях і не продаються на головних валютних ринках світу (II група), — до них віднесені валюти всіх інших країн (наприклад, російські рублі), за винятком країн з неконвертованими валютами;
– неконвертовані валюти (III група), до яких віднесені валюти країн, що не прийняли зобов’язань Статті VIII Угоди МВФ: грошові одиниці Єгипту, Азербайджану, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану, тайваньські долари, югославські динари та деякі інші. Стаття VIII Угоди МВФ передбачає зобов’язання країн-членів МВФ (Україна такі зобов’язання прийняла): уникати обмежень по поточних платежах; уникати дискримінаційної валютної політики; купувати залишки своєї валюти, що мається в іншої держави-члена МВФ на прохання останнього, заявлене по визначеним Угодою підставам; надавати МВФ визначену Угодою інформацію; здійснювати консультації при здійсненні обмежень, що допускаються Угодою, на валютні операції; співробітничати в області політики стосовно резервних активів МВФ.
При поновленні в 1998 р. обов’язкового продажу 50 відсотків надходжень на користь резидентів-юридичних осіб іноземної валюти 1 групи були встановлені виключення з цього правила. Наприклад, не підлягають такому продажу кошти, що перераховуються на територію України з метою здійснення інвестицій; кошти, що придбаваються на міжбанківському валютному ринку України для розрахунків з нерезидентами; суми надходжень, які повністю направляються резидентами на погашення зобов’язань за договорами міжнародного лізингу; депозити, розміщені резидентами в уповноважених банках і уповноважених фінансових установах (включаючи відсотки, нараховані по них), а також інвестиції, здійснені резидентом за межі України у випадку їх повернення власнику;
– кошти, що надійшли на користь резидентів-посередників за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами і підлягають перерахуванню резидентам і нерезидентам (при цьому резиденти-посередники здійснюють обов’язковий продаж тільки щодо отриманої від нерезидентів комісійної винагороди); суми, що вносяться як тендерне забезпечення, тендерна гарантія і повинні бути повернуті після визначення переможця оферентам (претендентам), що приймали участь у тендері; суми, що надходять транспортним організаціям і підприємствам зв’язку від експорту власних послуг і експлуатаційних витрат і направляються ними на експлуатаційні витрати по обслуговуванню їх транспортних засобів (надання послуг зв’язку) за межами України, а також надходять рибальським суднам і направляються ними на експлуатаційні витрати по обслуговуванню цих суден за межами України. Підставою для віднесення послуг до власних послуг є сертифікат Торгово-промислової палати України (постанова НБУ від 04.09.1998 р. № 349 “Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб”).
З іншого боку, не робиться винятків щодо, наприклад, внесків резидента до статутного фонду іншого резидента в іноземній валюті. Статтею 387 Господарського кодексу передбачена можливість введення законом обов’язкового розподілу виручки від зовнішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб’єктами ЗЕД і уповноваженими державними валютними фондами з визначенням порядку і розмірів відрахувань іноземної валюти, однак такі правила ще фактично не введені.
Слід зазначити, що обов’язковий продаж частини валютної виручки може привести до нестачі в експортера власних валютних коштів, необхідних для нових експортних операцій (наприклад, при необхідності закупівель за іноземну валюту сировини, матеріалів, комплектуючих для виробництва експортної продукції). У цьому випадку експортер змушений звертатися у банк для покупки за гривні іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, що, у свою чергу, означає додаткові витрати експортера на послуги по покупці валюти в розмірі банківської маржі (різниці між курсом продажу і покупки іноземної валюти).
Кошти, що надійшли в іноземній валюті на адресу резидента, підлягають, за загальним правилом, попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок.
Окремим питанням валютного регулювання у ЗЕД є контроль валютних операцій. Уповноважений банк зобов’язаний продавати без доручення клієнтів усі надходження на користь клієнта в іноземній валюті, що підлягають відповідно до діючого законодавства продажу на міжбанківському валютному ринку України, протягом п’яти банківських днів, починаючи з дня зарахування таких надходжень на розподільчий рахунок. Клієнт має право подати заяву з проханням про терміновий продаж іноземної валюти 1 групи, що надійшла на його користь і підлягає відповідно до діючого законодавства продажу на міжбанківському валютному ринку України. При цьому уповноважений банк зобов’язаний здійснити продаж не пізніше робочого дня, наступного за днем подачі такої заяви.
Кошти в іноземній валюті, які зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають відповідно до законодавства обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку у зв’язку з їх направленням на погашення заборгованості, відсотків, інших зобов’язань в іноземній валюті, передбачених кредитним договором (договором позики) і договором міжнародного лізингу, перераховуються на поточний рахунок клієнта банку протягом п’яти банківських днів, якщо одночасно з повідомленням про направлення коштів на погашення заборгованості по цих зобов’язаннях клієнт представить платіжне доручення на перерахування з поточного рахунку іноземної валюти на ці потреби. Не спрямовані на погашення заборгованості кошти підлягають обов’язковому продажу (п.2.25 Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.03.1999 р. № 127).
Валютні операції охоплюються сферою ЗЕД і тоді, коли їх учасником не є іноземний суб’єкт господарської діяльності. Так, видом ЗЕД є операції з придбання, продажу та обміну валюти на міжбанківському валютному ринку (ст.4 Закону про ЗЕД). Відповідно до Правил здійснення операцій ла міжбанківському валютному ринку України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 18.03.1999 р. № 127, ці операції можуть здійснюватися суб’єктами ЗЕД України через суб’єктів міжбанківського валютного ринку України: уповноважені (тобто ті, що мають відповідні ліцензії НБУ) комерційні банки і фінансові установи. Ці суб’єкти купують іноземну валюту за свої кошти або за кошти суб’єктів ЗЕД, з якими укладають договори комісії: за гривні — на міжбанківському валютному ринку, а за іноземну валюту — на міжнародних валютних ринках або на міжбанківському валютному ринку України. Забороняється здійснювати купівлю-продаж іноземної валюти І групи за іноземну валюту інших груп, за винятком купівлі валюти І групи на міжнародних валютних ринках, наприклад, купівлі доларів США за російські рублі (разом з тим, суб’єктам міжбанківського валютного ринку дозволяються здійснювати в Україні операції купівлі-продажу іноземних валют з готівковими російськими рублями та іншими валютами І та II груп при наявності в цих суб’єктів прямого кореспондентського рахунку в таких валютах в іноземному банку або угоди про інкасацію цих валют з уповноваженим банком, що має такий кореспондентський рахунок).
Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами по торговельних операціях вважаються такі документи:
– договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог діючого законодавства України, або інший документ, що відповідно до діючого законодавства України має силу договору;
– вантажна митна декларація, якщо товар ввезений на територію України;
– акт (здавання-прийняття і т.п.) або інший документ, що свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності;
– документи, передбачені для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), або вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за зовнішньоторговельним договором, за умови пред’явлення імпортером вантажної митної декларації, що підтверджує поставку продукції в Україну, або документа, що підтверджує виконання нерезидентом робіт, одержання резидентом послуг;
– довідка податкової інспекції з зазначенням суми іноземної валюти, що придбавається, і інформації про поточний рахунок, з якого буде здійснюватися перерахування іноземної валюти нерезиденту. Ця довідка надається у випадках, коли сума зовнішньоторговельного договору перевищує 10 тис. доларів США або валюта перераховується на користь нерезидентів, розташованих в офшорних зонах.
Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов’язань резидентів по кредитних операціях здійснюється на підставі:
– оригіналу кредитного договору (договору позики), що свідчить про необхідність виконання резидентами зобов’язань в іноземній валюті (включаючи відсотки, комісійні, неустойки і т.п.);
– довідка податкової інспекції, якщо сума кредиту становить більше 10 тис. доларів США або кредит отриманий від нерезидента, що знаходиться в офшорній зоні;
– довідка банку про обсяг фактично отриманого кредиту, стан його погашення (включаючи відсотки, комісійні, неустойки і т.п.) і обсяг раніше придбаної валюти для погашення заборгованості.
Придбання валюти для погашення заборгованості за товарним кредитом вимагає надання тих же документів, що й у випадку торговельних операцій.
По операціях, що має ознаки кредитування (лізинг, факторинг і т.п.), придбання валюти вимагає надання оригіналів відповідних договорів, що підтверджують необхідність виконання зобов’язань в іноземній валюті.
По інвестиційних операціях при поверненні іноземному інвестору його інвестиції, а також при репатріації прибутку, доходів, інших коштів, отриманих від інвестиційної діяльності в Україні, для придбання валюти необхідно надати:
– заяву з зазначенням суми, що підлягає поверненню і репатріації, реквізитів нерезидента-інвестора;
– нотаріально засвідчену копію договору (угоди, контракту) про інвестиційну діяльність;
– виписку (довідку) банку про фактичне надходження коштів в Україну;
– копії установчих документів підприємств-об’єктів іноземного інвестування, що одержали внесок від нерезидента-інвестора;
– копію виписки з рішення загальних зборів засновників підприємств в Україні з іноземними інвестиціями про розподіл прибутку на користь конкретного нерезидента-інвестора;
– копію податкового звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.
По операціях, пов’язаних зі сплатою нерезиденту комісійних, неустойки (штрафів, пені) за договорами, необхідно надати оригінали відповідних договорів та/або інших документів, якими передбачене виконання резидентом зобов’язань.
Спеціальні вимоги пред’являються при придбанні іноземної валюти для неторгових операцій (відрядження, оплата судових витрат, виплата заробітної плати нерезидентам та ін.) і деяких інших операцій.
Обсяг іноземної валюти, що придбавається, не може перевищувати суму фактичних зобов’язань резидента. Якщо валютна операція, для якої придбавається валюта, вимагає ліцензії НБУ, така ліцензія також повинна бути представлена. Придбана через банки на міжбанківському валютному ринку іноземна валюта повинна бути використана нерезидентом не пізніше, ніж за п’ять робочих днів після зарахування її на його поточний рахунок на цілі, зазначені в заяві на купівлю валюти. Після закінчення цього терміну банк продає невикористану валюту на міжбанківському валютному ринку.
Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України здійснюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом по кожній операції без обмеження розміру маржі і комісійної винагороди.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)