Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право України (Саніахметова) скачати онлайн-> 40. Контроль розрахунків в іноземній валюті

40. Контроль розрахунків в іноземній валюті



Об’єктом валютного контролю у сфері ЗЕД найчастіше виступають розрахункові операції в іноземній валюті в рамках експортно-імпортних операцій. Валютний контроль розрахунків у першу чергу пов’язаний з розрахунками в іноземній валюті. Відповідно до Закону України від 23.09.1994 р. “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованості, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів (для фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва (коди ТН ЗЕД 30.01 — 30.06) — не пізніше 180 календарних днів) з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) експортованої продукції, а у випадку експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначених термінів вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України. Вимагають такої ліцензії й імпортні операції резидентів, здійснювані на умовах відстрочки постачання понад 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставляння векселя на користь постачальника імпортованої продукції (робіт, послуг), а при акредитивній формі розрахунків — з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Для виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегменту космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих суб’єктів космічної діяльності встановлений строк до 500 календарних днів після перерахування суб’єктами космічної діяльності авансу на такі роботи.
За змістом ст.6 Закону від 23.09.1994 р., НБУ може видавати ліцензії тільки при виконанні резидентами договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного і фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів. Порядок віднесення операцій резидентів у випадку здійснення ними ЗЕД до таких договорів визначений постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2002 р. № 445. Резидент повинен одержати висновок Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України про віднесення цих операцій до зазначених договорів. Крім того, обов’язковою умовою для одержання ліцензії є наявність висновку Державної податкової адміністрації України про можливості продовження вищевказаних граничних термінів по таких договорах. Порядок одержання ліцензії урегульований Інструкцією про порядок здійснення контролю й одержання ліцензій по експортних, імпортних і лізингових операціях, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136.
Функції контролю за дотриманням вищевказаних граничних термінів з будь-яких зовнішньоекономічних договорів покладені на банки як аґентів валютного контролю. Банки зобов’язані при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів на користь резидента, або якщо резидент зазначений у реєстрі вантажних митних декларацій вимагати від резидента надання копій відповідних документів: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або одержання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності і інших документів, необхідних банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків по експортних, імпортних та лізингових операціях його клієнтів. Валютні операції клієнтів і пов’язана з ними інформація реєструються банками. Контроль банками не здійснюється, якщо відповідно до експортного або лізингового контракту резидент експортує продукцію (передає майно в лізинг нерезиденту) без її (його) вивезення з митної території України.
Експортна операція резидента знімається з контролю після зарахування виручки від цієї операції (або її частини — у випадку здійснення обов’язкового продажу валюти) на поточний рахунок резидента. У випадку представлення резидентом у банк копії документа про зміну договору, унаслідок якого виконання нерезидентом своїх зобов’язань здійснюється цілком або частково шляхом поставки товару, експортна операція повністю або у відповідній частині знімається з контролю.
Імпортна операція знімається з контролю після пред’явлення резидентом документа, що засвідчує відповідно до умов договору здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо таким документом є вантажна митна декларація, банк знімає операцію з контролю при наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД — реєстрі ввізних або вивізних ВМД, на підставі яких експортована або імпортована продукція (об’єкти лізингу) перетнула митний кордон України. Банк одержує цей реєстр від відповідного митного органу. Факт одержання резидентом послуг від міжнародних інформаційних і платіжних систем підтверджується відповідними договорами, рахунками на оплату послуг і т.п.
Лізингова операція, по якій резидент є лізингоодержувачем, знімається з контролю після пред’явлення останнім документа, що відповідно до умов договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки об’єкта лізингу. Якщо таким документом є ВМД, операція знімається з контролю при наявності інформації про неї в реєстрі ВМД. Якщо резидент виступає лізингодавцем, операція знімається з контролю після зарахування суми останнього лізингового платежу (або його частини — у випадку здійснення обов’язкового продажу валюти) на поточний рахунок цього резидента.
При наявності декількох документів про виконання робіт (надання послуг) з різними датами підписання з метою контролю використовується той документ, що підтверджує фактичне виконання робіт або надання (одержання) послуг у відповідності з усіма умовами, передбаченими договором, причому тим договором, що підписаний раніше. Якщо договір передбачає поставку товару в Україну або здійснення авансового платежу на користь нерезидента у кілька етапів, банк здійснює контроль за строками розрахунків окремо по кожному факту здійснення поставки товару або авансового платежу.
Якщо відповідно до умов договору валюта платежу відрізняється від валюти ціни, банк із метою контролю використовує передбачені в договорі умови перерахування валюти ціни у валюту платежу. При відсутності в договорі умов, що дають можливість однозначно визначити курс (крос-курс), за яким здійснюється перерахування, банк використовує: а) офіційний обмінний курс НБУ на дату платежу, якщо однієї з валют є гривня; б) курс, що склався на Московській міжбанківській валютній біржі або встановлений центральним банком країни СНД або Балтії на дату платежу, якщо одна з валют є валютою країни СНД або Балтії, а інша не є гривнею; курс на останню дату публікації в газеті “Ріпапсіаі Тішез” — у всіх інших випадках.
Допускається зменшення суми валютної виручки резидента або зменшення суми отриманих ним лізингових платежів або зменшення суми отриманого резидентом товару (або об’єкта лізингу) на суму комісійних винагород, які утримали банки-нерезиденти за проходження платежу через їх рахунки, якщо оплата резидентом цих винагород передбачена експортним або імпортним договором або лізинговим договором і підтверджена відповідним банківським документом.
Валютний контроль розрахунків за надання послуг (виконання робіт) здійснюється відповідно до постанови Правління НБУ від ЗО. 12.2003 р. № 597 “Про переказ коштів у національній і іноземній валюті на користь нерезидентів по деяких операціях ”. Підставою для переказу коштів на користь (на рахунок) нерезидентів по оплаті робіт, послуг (у тому числі послуг з продажу товарів у кредит, передачі майна в оренду, у лізинг, надання в користування прав інтелектуальної власності), прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання, передачу нерезидентами, вважаються: договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог діючого законодавства, або інший документ, що відповідно до діючого законодавства України має силу договору; документи, що свідчать про фактично надані послуги, виконаних роботах або переданих правах інтелектуальної власності. У випадку здійснення імпортних операцій на умовах відстрочки поставки резидент зобов’язаний представити ці документи у встановлений Законом від 23.09.1994 р. строк розрахунків. Підставою для проведення операцій по оплаті (або виконанню зобов’язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом по такій оплаті, або зарахуванню заборгованості по такій оплаті у випадку проведення заліку зустрічних однорідних вимог) є також акт цінової експертизи Державного інформаційно-аналітичного центра моніторингу зовнішніх товарних ринків (“Держзовнішінформ”). Центр засвідчує відповідність контрактних цін на роботи, послуги, права інтелектуальної власності, що є предметом договору, кон’юнктурі ринку. При цьому послуги (роботи), придбані резидентом за договорами, укладеними з тією самою особою, за умови, що послуги (роботи), які придбаваються, належать до одного підкласу (класу, групі, розділу, якщо вони, відповідно, не розділяються) Класифікації послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК-012-97, затвердженої наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації від 02.06.1997 р. № 324, вважаються придбаними за єдиним договором. Якщо загальна вартість послуг, робіт, прав інтелектуальної власності за договором не перевищує 50 000 євро (або еквівалент цієї суми в іншій валюті) за офіційним курсом гривні до іноземних валют на день укладання договору, висновку Центра не потрібно.
У випадку письмової відмови Держзовнішінформу в проведенні цінової експертизи (наприклад, коли Центр взагалі не проводить експертиз по деяких сферах діяльності і видах операцій), здійснення операцій по оплаті дозволяється при наявності погодження Національного банку України, погодження видається резиденту на: переказ коштів у національній або іноземній валютах по оплаті робіт, послуг, прав інтелектуальної власності за договорами, які передбачають їх виконання, надання або передачу нерезидентами; виконання зобов’язань за векселем, яким оформлена заборгованість резидента перед нерезидентом по такій оплаті; здійснення резидентом зарахування заборгованості по такій оплаті під час проведення заліку зустрічних однорідних вимог; одержання резидентом кредиту, наданого шляхом здійснення іноземним кредитором такої оплати (без зарахування коштів на рахунок резидента в уповноваженому банку). Погодження видається в термін не більш 12 робочих днів і є дійсним протягом 180 календарних днів. Погодження на здійснення операції на суму до 100 000 євро (або еквівалент в іншій валюті) видається територіальним управлінням НБУ за місцем реєстрації резидента. Підставою для відмови у видачі погодження можуть бути: відсутність документів, необхідних для погодження; представлення резидентом документів, що містять недостовірну інформацію; здійснення операції, що підлягає фінансовому моніторингу; надання нерезидентами послуг резидентам з продажу товару в кредит, якщо процентна ставка по такому кредиту на день укладання договору перевищує розмір середньозваженої процентної ставки, за якою банки України надають суб’єктам господарювання кредити в іноземній валюті на внутрішньому кредитному ринку. Погодження анулюється у випадках: відмови резидента від проведення операції; порушення умов погодження; виявлення в документах, на підставі яких було видано погодження, недостовірної інформації.
Висновку Держзовнішінформу та погодження НБУ не потрібно для деяких операцій, наприклад: операцій з оплати фінансових, туристичних, транспортних і комунікаційних послуг резидентами при наявності в них ліцензій (дозволів) уповноважених державних органів на проведення господарської діяльності в сфері оплачуваних послуг; операцій резидентів, здійснюваних за дорученням і за рахунок коштів нерезидентів, за умови, що нерезидент до проведення операції забезпечив резидента коштами, необхідними для виконання доручення; операції, на здійснення яких резидентом або нерезидентом отримана індивідуальна ліцензія НБУ.
Порушення резидентом встановлених законом строків валютних розрахунків має наслідком стягнення з резидента пені в розмірі 0,3 відсотки суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставле-ної продукції) в іноземній валюті. Пеня стягується в гривнях за валютним курсом на день виникнення заборгованості. Державні податкові інспекції мають право за результатами документальних перевірок безпосередньо стягувати пеню. При стягненні пені йдеться не про відповідальність, а про санкції, що застосовуються незалежно від наявності вини, у рамках публічно-правових відносин. Термін, протягом якого стягується пеня, не обмежений. Порушення з боку резидента в даному випадку презумується, хоча, фактично, мова не йде про склад правопорушення та про правопорушення взагалі. Адже від резидента, практично, не залежить ні своєчасне надходження коштів на його рахунок, ні своєчасна поставка товарів (робіт, послуг) нерезидентом. Одержання ліцензії НБУ від резидента також не залежить. До того ж, як уже вказувалося вище, видача ліцензій, як правило, узагалі є практично неможливою.
Якщо перевищення термінів валютних розрахунків обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, плин цих термінів припиняється на весь період дії форс-мажорних обставин і відновлюється з дня, що є наступним після дня закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка торгово-промислової палати або іншої уповноваженої організації (органу) країни місцезнаходження сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.
У випадку прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, відповідний термін припиняється і пеня за цей період не сплачується. У випадку прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково, або припинення (закриття) провадження по справі або залишення позову без розгляду зазначені терміни відновляються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни були припинені. У випадку прийняття судом рішення про задоволення позову, пеня не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або арбітражним судом. На нашу думку, якщо рішення прийняте іншим судом, крім вищевказаних, стягнення пені повинно бути призупинено з дня винесення рішення, але може бути відновлено у випадку невиконання рішення.
В зовнішньоторговельній практиці для розрахунків застосовуються, головним чином, іноземні валюти І групи. Що стосується розрахунків по експортно-імпортних операціях у національній валюті України — гривні, то такі розрахунки можливі, але лише за участю резидентів і нерезидентів України і з дотриманням особливого порядку, передбаченого Національним банком України, шляхом відкриття в банку України кореспондентського рахунку в гривнях банку країни того нерезидента, що бере участь у розрахунках (Положення про відкриття і функціонування кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів в іноземній валюті і кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях, затверджене постановою Правління НБУ від 26.03.1998 р. № 118). Такі розрахунки здійснюються суб’єктами України із суб’єктами країн СНД шляхом відкриття на взаємній основі українськими банками своїх кореспондентських рахунків у банках цих країн у валюті останніх. Таким чином, українські кредитори одержують виручку у гривнях, а українські дебітори здійснюють розрахунки в гривнях, але кредитори з країн СНД одержують виручку у своїй національній валюті.
Спеціальними правилами регулюється порядок переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України (постанова Правління НБУ від 12.07.2000 р. №283).  








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право України (Саніахметова)