Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право (Вінник О.М.) скачати онлайн-> 4. Господарсько-правові норми: поняття та види

4. Господарсько-правові норми: поняття та види



Переважна більшість актів господарського законодавства має комплексний характер, тобто складається з правових норм різних галузей права, присвячених одному предмету правового регулювання (господарським договорам певного виду, суб’єктам господарювання певної господарсько-правової форми або органу господарського керівництва тощо). Проте провідне місце в будь-якому акті господарського законодавства посідають господарсько-правові норми, яким властиві загальні (притаманні всім правовим нормам) та специфічні (видові) ознаки, що віддзеркалюють їх відмінність від норм інших галузей права. До загальних ознак належать:
– встановлення господарсько-правових норм компетентними органами (залежно від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми, такими органами є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні органи державної виконавчої влади, обласні ради народних депутатів та обласні держадміністрації, міські (Київська та Севастопольська) ради народних депутатів та держадміністрації), господарські об’єднання та суб’єкти господарювання;
– офіційний, тобто встановлений законом, порядок прийняття таких норм (залежить від юридичної сили та виду нормативно-правових актів, в яких містяться норми);
– фіксація таких норм у спеціальних правових документах (їх назва залежить від юридичної сили документа та відповідно – від органу, що його приймає: закон, декрет, постанова, указ, наказ, положення, статут, засновницький договір, правила);
– адресування таких норм заздалегідь невизначеному колу осіб – усім потенційним чи зареєстрованим суб’єктам господарювання взагалі чи суб’єктам певної організаційно-правової форми, наприклад, господарським товариствам (тобто цим нормам не притаманна індивідуальна персоніфікація – адресування конкретній особі).
Крім того, господарсько-правові норми характеризуються такою специфічною ознакою, що відрізняє їх від норм інших галузей права, як сфера застосування: вони містять правила у сфері господарювання (щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або організації, керівництва такою діяльністю).
Узагальнення згаданих ознак дозволяє дати таке визначення:
Господарсько-правові норми — це встановлені компетентними органами в офіційному порядку і зафіксовані в спеціальних правових документах індивідуально не персоніфіковані правила у сфері господарювання.
Різноманітність господарсько-правових норм зумовлює доцільність їх класифікації, зокрема, за критерієм структури норми на: (1) норми з традиційною структурою (гіпотеза, диспозиція і санкція) і (2) норми з неповною структурою. Останні (серед господарсько-правових норм вони становлять більшість), своєю чергою, поділяються на:
– норми-заборони (наприклад, заборона здійснення підприємницької діяльності органам державної влади та органам місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 43 ГК), а також посадовим особам цих органів (ч. 2 ст. 64 Конституції України; ч. 4 ст. 43 ГК);
норми-принципи (загальні принципи господарювання – ст. 6 Господарського кодексу України; принцип свободи підприємницької діяльності – ст. 44 ГК, принципи зовнішньоекономічної діяльності – ст. 2 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” від p.; принципи приватизації державного майна – ст. 2 Закону України “Про приватизацію державного майна”);
– норми-визначення (більшість прийнятих протягом останніх 4-х років законів має спеціальну статтю “Визначення термінів”, в якій розкривається зміст основних термінів, що застосовуються у відповідному законі, – ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. (в ред. Закону від 30.06.1999 р.; ст. З Закону України від 15.03.2001 р. “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”; ст. 2 Закону “Про кооперацію” від 10.07.2003 р.;
– компетенцию норми (наприклад, про компетенцію: Антимонопольного комітету – статті 7-8 Закону “Про Антимонопольний комітет України” від 26.11.1993 p., Національного банку України – статті 6, 7, 9, 15, 19 Закону України від 20.05.2000 р. “Про Національний банк України”, інститутів спільного інвестування – Закон України від 15.03.2001 р. “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди” (зокрема, ст. 4), Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку — статті 6-8 Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, страхових організацій – Закон України від 07.03.1996 р. (в ред. 04.10.2001 р.) “Про страхування” та ін.);
– техніко-економічні норми (визначають порядок здійснення певних технологічних процесів, параметри і вихідні величини господарської діяльності: норми амортизаційних відрахувань, державні стандарти, державні будівельні норми та правила, технічні умови тощо);
– норми-рекомендації (не будучи юридично обов’язковими для суб’єктів господарювання, орієнтують їх на бажану для суспільства (держави) поведінку у сфері господарювання): примірні статути, примірна договори тощо.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право (Вінник О.М.)