Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економічний аналіз (Болюх М. А., Бурчевський В.З.) скачати онлайн-> 13.3. Аналіз ефективності використання основних засобів

13.3. Аналіз ефективності використання основних засобів



Значення, завдання та джерела інформації. Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами та від їх використання. Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує для використання їх у процесі виробництва, постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних функцій. Термін корисного використання (експлуатації) основних засобів перевищує один рік (операційний цикл, якщо останній є тривалішим за один рік).

Розвиток виробництва є невіддільним від проблеми ефективного використання основних виробничих засобів.

Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним та моральним зносом.

Починати аналіз основних засобів слід з ознайомлення зі складом у цілому на підприємстві і за окремими групами. При цьому виявляється рух і напрямок зміни основних засобів, питома вага промислових основних засобів, виробничих основних засобів в інших галузях і невиробничих основних засобів.

Вивчаючи зміну структури засобів у вартісному виразі, з’ясовують, за рахунок чого вона сталася — зміни складу будівель і споруд чи складу машин, обладнання та інших груп основних засобів. Важливою умовою раціональної зміни складу будівель і споруд є зростання виробничої площі як порівняти з невиробничою, зокрема виробничої площі цехів, де відбуваються виробничі процеси.

Вивчаючи стан основних засобів, визначають також і забезпечення ними підприємства. Для цього спочатку аналізують потужність обладнання й те, наскільки ця потужність відповідає виробничій програмі підприємства.

Якнайповніше та якнайраціональніше використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства сприяє поліпшенню всіх його техніко-економічних показників: зростанню продуктивності праці та фондовіддачі, збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, економії капітальних вкладень.

Завдання аналізу стану та ефективності використання основних виробничих засобів можна визначити так:

а) виявлення забезпеченості підприємства та його структурних підрозділів основними засобами, тобто встановлення відповідності величини, складу та технічного рівня засобів виробничій програмі підприємства;

б) визначення рівня використання основних засобів і факторів, які впливають на нього;

в) установлення належної комплектності наявного парку обладнання;

г) з’ясування ефективності використання обладнання в часі та за потужністю;

д) розрахунок впливу використання основних засобів на обсяг продукції;

е) виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних засобів підприємства є: паспорт підприємства; план економічного та соціального розвитку; план технічного розвитку; форма 1 «Баланс підприємства»; форма 4 «Звіт про власний капітал»; форма 1-П «Звіт підприємства (об’єднання) з продукції»; форма 11-ОФ «Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)».

Крім названих джерел інформації, для аналізу використовуються також дані проведених на підприємстві інвентаризацій, інвентарні картки обліку тощо.

Основні напрями аналізу використання основних засобів та послідовність його проведення показано на рис. 13.7.

Аналіз складу, динаміки, структури і технічного стану основних засобів. Аналіз основних засобів починають із визначення забезпеченості ними підприємства. Для цього необхідно з’ясувати, чи достатньо в підприємства основних засобів, яка їхня динаміка, склад, структура, технічний стан, яким є рівень виробництва та його організація.

Аналіз ефективності використання основних виробничих фондів

Аналіз  ефективності використання основних виробничих  фондів

Велике аналітичне значення мають показники структури основних засобів. Насамперед аналізують розподіл основних засобів підприємства на основні виробничі засоби головного виду діяльності, основні виробничі засоби інших видів діяльності (наприклад, закладів торгівлі та громадського харчування у складі промислового підприємства) і засоби невиробничого призначення.

Основні виробничі засоби головного виду діяльності є такою частиною засобів, яка бере участь у процес і виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих засобів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, відповідно до часу використання. Поновлюються основні виробничі засоби через капітальні вкладення.

Невиробничі основні засоби — це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які перебувають на балансі підприємства і не використовуються в господарській діяльності. Вони відтворюються тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Усі основні засоби підприємств за характером участі у виробничому процесі та функціонування в невиробничій сфері поділяються на три амортизаційні групи (для кожної з них установлено єдину норму амортизаційних відрахувань):

  • перша група — будівлі, споруди, передавальні пристрої;
  • друга група — автомобільний транспорт, меблі, офісне обладнання, електронно-обчислювальні машини та інше обладнання для автоматизованої обробки інформації, побутові прилади та інструменти, телефони, мікрофони, рації;
  • третя група — машини, устаткування і будь-які інші основні засоби, що не входять до першої і другої груп.

Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі фонди. Крім цього, заведено виокремлювати активну (робочі машини та обладнання) та пасивну частини засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, вимірювальні прилади та обладнання, транспортні засоби). Основні промислово-виробничі засоби безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і тому мають найбільшу питому вагу.

Наявність, рух та динаміку основних Засобів можна простежити, склавши таблицю за зразком табл. 13.18.

Для підвищення ефективності виробництва темпи зростання активної частини основних засобів мають випереджати темпи зростання пасивної їх частини, а зростання кількості машин і обладнання — темпи зростання інших видів активної частини основних засобів.

Методом порівняння звітних даних у таблиці 13.18 (складеної за формою 11), які показують вартість основних засобів на початок і кінець планового періоду, проводять аналіз засобів. Відношенням окремих видів основних засобів до загальної вартості визначається їх структура. Порівнюванням структури основних засобів на початок і кінець звітного періоду можна виявити динаміку її змін і відхилень.

Так, за даними таблиці 13.18 вартість основних засобів на підприємстві зросла на 130 тис. грн (2081 – 1951), або на 7 %, у тому числі основних виробничих засобів — на 160 тис. грн (1981 – 1821), або на 9 %. Збільшилась частка основних виробничих засобів у загальній кількості на 2,6 % і відповідно зменшилась частка невиробничих засобів (наприклад, відбулася приватизація житлового фонду), а також значно збільшилась питома вага активної частини засобів (від 48,84 % до 53,0 %).

Таблиця 13.18

Наявність, рух та динаміка основних засобів

Основні засоби Наявність на початок звітного періоду Надходження за звітний період Вибуття за звітний період Наявність на кінець звітного періоду (гр. 1 + гр. 2 –– гр. 3) Відхилення, тис. грн (гр.7 – гр.1)
тис. грн питома вага,  % тис. грн питома вага,  % тис. грн питома вага,  % тис. грн питома вага,  %
А 1 2 3 4 5 6 7 8 9
Промислово-виробничі основні фонди 1821 93,3 250 92,6 90 64,3 1981 95,2 160
у тому числі:
— активні фонди 953 48,84 225 83,3 75 53,5 1103 53,0 44
Виробничі основні фонди інших галузей
Невиробничі основні фонди 130 6,7 20 7,4 50 35,7 100 4,8 –30
Усього 1951 100 270 100 140 100 2081 100 130

Аналіз складу і структури основних виробничих засобів забезпечить керівництво підприємства інформацією про склад основних засобів і співвідношення між їхніми групами, уможливить виявлення тенденції зміни структури основних засобів за групами. Порівняння із середніми та найліпшими показниками дасть змогу вжити відповідних заходів для відновлення оптимальної питомої ваги машин і обладнання як найактивнішої частини основних засобів, а також визначити міру впливу цих змін на показники використання основних засобів.

Постійно змінюється і обсяг основних засобів підприємства. Передовсім він збільшується за рахунок уведення в дію основних виробничих будівель, верстатів, машин та іншого обладнання, їх реконструкції і модернізації. Крім того, підприємство може отримувати основні засоби від інших підприємств у порядку безоплатного передавання.

Отже, зміни обсягу основних засобів підприємства обумовлюються їхнім надходженням і їхнім вибуттям.

Аналізуючи основні засоби, треба брати до уваги те, що збільшення обсягу продукції, яка виробляється, залежить від частки в цих фондах нових, досконаліших засобів праці. Аналіз повинен розкрити причини вибуття основних засобів як щодо всього їх складу, так і за окремими видами або об’єктами.

Проаналізувавши динаміку та структуру основних засобів, необхідно розглянути технічний стан засобів, що від нього також значною мірою залежить збільшення випуску продукції.

Для характеристики технічного стану основних засобів використовуються такі основні показники: коефіцієнти спрацювання (зносу), придатності, оновлення, вибуття та кілька інших (допоміжних) коефіцієнтів.

Розрізняють два види зносу — фізичний і моральний. У свою чергу, кожний із них має ще дві форми.

Фізичний знос — це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей унаслідок їх використання у виробництві (перша форма), а також у стані бездіяльності — під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання) і надзвичайних обставин (друга форма). Що інтенсивнішим є використання основних фондів, то швидшим буде їх фізичний знос.

Фізичний знос можна визначити двома способами: на підставі паспортних даних про можливу тривалість експлуатації (кількість виконаних робіт), або за даними обстежень технічного стану основних фондів. Ці методи використовуються, як правило, під час проведення інвентаризації та переоцінки основних фондів.

Моральний знос — це знецінення об’єктів основних засобів унаслідок нових досягнень технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу. Розрізняють дві форми морального зносу: знецінення машин унаслідок здешевлення їх виробництва або внаслідок випуску нових, досконаліших і продуктивніших машин.

Суму морального зносу першої форми можна визначити за даними переоцінки основних фондів як різницю між первісною і відновною вартістю об’єкта основних засобів. За морального зносу другої форми, визначаючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об’єкта основних засобів, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники засобів праці сучасної конструкції. Найскоріше і найбільше морально зношуються активні основні форми.

Фізичний знос основних засобів частково компенсується ремонтами. На практиці (згідно з існуючою методикою) сума зносу основних фондів характеризується сумою нарахованої амортизації.

Амортизаційні відрахування — частина вартості основних засобів, яку перенесено на виготовлену продукцію. Для визначення суми амортизації здійснюють допоміжні розрахунки або беруть відомості про використання аналогічних видів основних засобів.

На практиці суму амортизації визначають на основі норм амортизації. При цьому припускають, що основні засоби зношуються рівномірно протягом усього періоду функціонування. Норми амортизації диференційовано за групами й видами основних засобів, тобто за строками служби, конструктивними особливостями тощо, і виражено у відсотках. Норми амортизації періодично переглядаються та вдосконалюються.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством.

Підприємство може самостійно вибирати метод амортизації: (1) прямолінійний метод; 2) метод зменшення залишкової вартості; 3) метод прискореного зменшення залишкової вартості 4) кумулятивний метод; 5) виробничий метод з урахуванням очикуваного способу отримання економічних вигід від його використання, а також цей метод може переглядатися. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12 згідно з П(С)БО.

Для науково обґрунтованого планування відтворення основних засобів необхідні дані про їхній стан, який характеризують коефіцієнти зносу і придатності засобів праці.

Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності — частку не перенесеної на створюваний продукт вартості.

Коефіцієнт зносу основних засобів розраховують на початок та на кінець звітного періоду, а також вивчають його динаміку за кілька років. Аналіз проводять на підставі даних першого розділу активу бухгалтерського балансу. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності), то ліпшим є технічний стан, основних засобів. Спрацьовані (застарілі) основні засоби зумовлюють і необхідність застосування застарілих технологічних процесів, що призводить до неконкурентоспроможності продукції підприємства.

Так, на підставі даних табл. 13.19 можна розрахувати і коефіцієнт зносу і коефіцієнт придатності (на певному умовному підприємстві).

Коефіцієнт зносу (Кзн):

 Коефіцієнт зносу (Кзн),

де Зн — сума зносу основних засобів; ОЗп первісна вартість основних засобів на початок періоду.

Коефіцієнт придатності (Кприд):

 Коефіцієнт придатності (Кприд),

де ОЗз — залишкова вартість основних засобів; ОЗппочаткова вартість основних засобів.

Таблиця 13.19

Аналіз зносу основних засобів

Показник Одиниця виміру На початок періоду На кінець періоду Зміна (±)
  • Первісна вартість основних засобів
тис. грн. 1951 2081 + 130
  • Знос основних засобів за час їх експлуатації
тис. грн. 700 762 + 62
  • Рівень зносу основних засобів
% 35,88 36,62 + 0,74
  • Рівень придатності основних засобів
% 64,12 63,38 – 0,74

Якщо первісна вартість основних засобів зросла на 130 тис. грн, то їх знос за час експлуатації збільшився на 62 тис. грн. Це призвело до зростання рівня зносу (зменшення рівня придатності) основних засобів на 0,74 %, що свідчить про погіршання їх технічного стану.

Взаємозв’язок видів зносу основних засобів і форм їх заміщення показано на рис. 13.8.

Схема аналізу форм заміщення зносу  основних засобів

Рис. 13.8. Схема аналізу форм заміщення зносу основних засобів

Аналіз технічного стану основних засобів проводиться за схемою, поданою на рис. 13.9.

Технічний стан і відповідність основних засобів науково-технічним досягненням формується в процесі їх відновлення.

Форми і темпи відновлення основних засобів обумовлені доцільністю реконструкції, заміни, модернізаціїї груп і видів обладнання.

Коефіцієнт оновлення основних засобів характеризує інтенсивність уведення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.

Цей показник розраховується як у цілому, так і в розрізі окремих груп основних засобів. Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини, ніж інших основних засобів, покаже, що оновлення засобів на підприємстві (табл. 13.18) здійснюється саме за рахунок активної частини і позитивно вплине на показник фондовіддачі.

Схема аналізу технічного станута  тенденції розвитку основних засобів

Рис. 13.9. Схема аналізу технічного станута тенденції розвитку основних засобів

Коефіцієнт оновлення (Кон):

 Коефіцієнт оновлення (Кон),

де ОЗо — вартість введених основних засобів за звітний рік;ОЗк — загальна вартість основних виробничих засобів на кінець року.

Коефіцієнт вибуття основних засобів характеризує рівень інтенсивності їх вибуття засобів зі сфери виробництва.

Коефіцієнт вибуття (Квиб):

Коефіцієнт вибуття (Квиб),

де ОЗв — вартість основних засобів, які вибули; ОЗп — вартість основних виробничих засобів на початок періоду.

Коефіцієнт вибуття доцільно розраховувати для всіх основних засобів, промислово-виробничих засобів, активної їх частини, окремих груп промислово-виробничих основних засобів і основних видів обладнання.

Коефіцієнти придатності та вибуття якнайтісніше залежать від темпів оновлення основних засобів: що більше коефіцієнт вибуття засобів наближається до коефіцієнта оновлення, то нижчим є рівень зносу засобів і ліпшим їх технічний стан. Це стосується і нашого умовного підприємства (Кон = 0,129, Квиб = 0,072).

Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів або окремих його груп за певний період.

Коефіцієнт приросту (Кп):

 Коефіцієнт приросту (Кп),

де ОЗпр — вартість приросту основних засобів; ОЗп — вартість основних засобів на початок періоду.

Методика порівняльного аналізу цього коефіцієнта аналогічна методиці аналізу коефіцієнтів оновлення та вибуття основних засобів.

У процесі аналізу руху та технічного стану основних засобів перевіряється виконання плану впровадження нової техніки, уведення в дію нових об’єктів, ремонту основних засобів. Визначається частка прогресивного обладнання в загальній його кількості і за кожною групою окремо, а також частка автоматизованого обладнання. Для характеристики вікового складу та морального зносу основні засоби групуються за тривалістю використання (за строками служби) — до 5 років, 5—10 років, 10—15 років і т.д. — і розраховується питома вага кожної групи в загальній кількості обладнання.

Оптимальним віком для обладнання є 7 років, оптимальні строки експлуатації інших видів засобів залежать від їх особливостей.

У таблиці 13.20 подано класифікацію структури обладнання підприємства за віком.

Так, обладнання, що експлуатується протягом 10 років і менше, становить 40 % (21,6 + 18,4), у тому числі металорізальне — 38,9 % (386 + 255 : 1647 • 100), ковальсько-пресувальне — 43,8 % (57 + 62 : 272 • 100).

Понад 15 років експлуатується 26,4 % обладнання, у тому числі металорізальне — 25,2 % (415 : 1647 • 100) і ковальсько-пресувальне — 26,5 % (72 : 272 • 100). Отже, для підвищення ефективності використання основних засобів потрібно провести заміну і модернізацію застарілого обладнання, використовуючи нові види верстатів і машин (автоматичні, напівавтоматичні, а також з програмним управлінням), які забезпечують високу досконалість та економічність технологічних процесів.

Таблиця 13.20

Аналіз вікового складу ТА структури обладнання

Вікова група,роки Металорізальне Ливарне Ковальсько-пресувальне Підйомно-транспортне Деревообробне Інше Разом Питома вага, %
До 5 років 386 48 57 96 27 28 642 21,6
Від 5 до 10 255 50 62 128 24 27 546 18,4
Від 10 до 15 591 70 81 177 45 37 1001 33,7
Понад 15 415 65 72 156 40 35 783 26,3
Усього 1647 233 272 557 136 127 2972 100
Питома вага,  % 55,4 7,8 9,2 18,7 4,6 4,3 100 x

Технічний стан основних засобів залежить від своєчасного і якісного їх ремонту (табл. 13.21).

Таблиця 13.21

Аналіз виконання плану ремонту основних засобів

Показник План,тис. грн Фактично, тис. грн Відхилення від плану (±),тис. грн Виконання плану, %
1. Витрати на ремонт (усього на підприємстві) 891 875 –16 98,2
1.1. Витрати на ремонт основних промислово-виробничих засобів 751 745 –6 99,2
1.1.1 Витрати на ремонт машин і обладнання 620 630 +10 101,6

Як видно з таблиці 13.21, в цілому план з ремонту на нашому умовному підприємстві виконано тільки на 98,2  %, а з ремонту основних промислово-виробничих засобів — на 99,2  %. Водночас план витрат на ремонт машин і обладнання перевиконано на 1,6 %. Залучивши додаткові дані, необхідно з’ясувати конкретні причини відхилень (наприклад, дефіцит запчастин тощо). Щоб проаналізувати виконання плану ремонту за конкретними видами обладнання, застосовують дані відділів головного механіка та головного енергетика. Особливу увагу звертають на строки виконання ремонтних робіт та їхню якість.

Групування за технічною придатністю застосовують для характеристики стану робочих машин і обладнання, інструментів, пристосувань. При цьому виділяють такі групи: придатне обладнання, обладнання, яке потребує капітального ремонту, непридатне обладнання, котре потрібно списати.

Наступний етап аналізу — вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими засобами.

Забезпеченість підприємства основними засобами характеризується показниками фондоозброєності праці та технічної озброєності праці.

Фондоозброєність праці розраховується як відношення середньої вартості основних виробничих засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Рівень технічної озброєності праці розраховується як відношення середньої вартості активної частини основних засобів до кількості робітників у найбільш численну зміну або до їх середньоспискової чисельності.

Порівнюючи фактичні показники з планом або з фактичними торішніми показниками, визначають темпи і напрямки зростання цих показників.

Темпи зростання фондоозброєності та технічної озброєності порівнюють із темпами зростання продуктивності праці.

Аналіз ефективності використання основних засобів. Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача — виробництво продукції на 1 гривню основних засобів [відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, цехом або дільницею (ОП), до середньорічної вартості основних виробничих засобів ()]. Розраховується показник фондовіддачі (ФВ) за формулою:

ФВ = ОП: .

Фондомісткість — показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню. Щоб охарактеризувати використання окремих частин основних засобів, величину у формулі відповідно змінюють (наприклад, на вартість активної частини основних засобів).

Часткові показники застосовують для характеристики використання окремих видів машин, обладнання, виробничої площі (серійний випуск продукції в натуральному виразі на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м2 виробничої площі та ін.).

Результат виробничої діяльності підприємства можна визначити за допомогою різних показників. Вибір чисельника показника фондовіддачі залежить від конкретно поставленої цілі.

Фондовіддачу розраховують або у вартісних , або в натуральних (тонни, метри, штуки і т.д.) вимірниках.

Натуральні вимірники фондовіддачі мають обмежене використання, і їх розраховують на підприємствах, цехах і дільницях, які виробляють один вид продукції; трудові вимірники застосовуються в цехах і на дільницях, де випускають кілька видів продукції. Якщо в розрахунку фондовіддачі обсяг виробництва продукції виразити через добуток чисельності працівників Ті продуктивності їхньої праці П, а вартість основних засобів — через добуток чисельності Т і фондоозброєності праці за однозмінної роботи Фз, то матимемо відношення:

ФВ = ТП : ТФг = П : Фз.

Отже, фондовіддача основних засобів прямо пропорційно залежить від продуктивності праці і обернено пропорційно — від її фондоозброєності.

Для підвищення фондовіддачі необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її фондоозброєності.

У процесі аналізу вивчається динаміка показників виконання плану, проводяться міжгосподарські порівняння. Показник фондовіддачі визначається для всіх основних засобів виробничого призначення та для активної їх частини (машини і обладнання).

Вихідні дані для розрахунку фондовіддачі приводять до порівнянного вигляду. Обсяг продукції коригують на зміну оптових цін і структурних зрушень, а вартість основних засобів — на їхню переоцінку.

Якщо план підприємства містить планово-розрахункові параметри кількісних і якісних характеристик використання основних виробничих засобів (у тому числі розрахунки фонду верстато-годин експлуатації і простоїв на профілактичних оглядах, поточних, серійних і капітальних ремонтах, коефіцієнта змінності роботи), то виконується факторний аналіз стосовно додержання цих планових параметрів і їхнього впливу на кінцевий результат — фондовіддачу основних виробничих засобів.

Фондовіддача є одним із основних факторів, які визначають обсяг продукції підприємства, тому необхідно детально проаналізувати, які фактори, у свою чергу, впливають на неї. Треба мати на увазі, що показник фондовіддачі складний, на нього впливає безліч факторів, значна частина їх між собою пов’язана (наприклад, трудомісткість продукції і виробіток продукції за одиницю часу роботи устаткування, додержання нормативних термінів перебування устаткування в ремонтах і на техобслуговуванні, коефіцієнт змінності роботи устаткування).

Вплив факторів, можна відобразити за допомогою структурно-логічної схеми (рис. 13.10).

 Структурно-логічна схема факторів, що  впливають на фондовіддачу

Рис. 13.10. Структурно-логічна схема факторів, що впливають на фондовіддачу

Проведемо практичний розрахунок фондовіддачі за даними табл. 13.22. Аналіз даних цієї таблиці показує, що фактична фондовіддача проти планової — зменшилась щодо основних виробничих фондів на 0,3 грн, а активної їх частини — на 0,5 грн.

Таблиця 13.22

Вихідна інформація для аналізу фондовіддачі

Показник План Факт Відхилення від плану (±)
  • Обсяг випуску продукції, тис. грн
8400 8500 +100
Середньорічна вартість, тис. грн:
а) основних виробничих засобів 1120 1181 +61
б) активної частини 672 708 +36
в) одного верстата 11,5 11,8 +0,3
Питома вага активної частини засобів 0,6 0,59 –0,1
Фондовіддача, грн.:
а) основних виробничих засобів 7,5 7,2 –0,3
б) активної частини 12,5 12,0 –0,5
Середньорічна кількість верстатів 58 60 +2
Відпрацьовано за звітний період усіма верстатами, тис. год. 185 172 –13
У тому числі одиницею обладнання:
а) годин 3189,7 2866,7 –323
б) змін 431,0 398,2 –32,8
в) днів 236,8 288,5 +51,7
Коефіцієнт змінності роботи обладнання 1,82 1,38 –0,44
Середня тривалість зміни, год. 7,4 7,2 –0,2
Випуск продукції на 1 верстато-годину, грн 45,4 49,4 +4

Випереджальне зростання випуску обсягу продукції, робіт, послуг проти зростання вартості основних засобів характеризує відносне зниження фондомісткості і підвищення фондовіддачі, що свідчить про ефективність виробництва. У нашому прикладі сталося навпаки: зростання вартості основних виробничих засобів на +61 тис. гривень і активної частини на +36 тис. гривень і невідповідно мале зростання обсягу виробництва призвели до зниження фондовіддачі основних виробничих засобів (–0,3 грн) і активної їх частини (–0,5 грн).

На фондовіддачу основних виробничих засобів впливають такі фактори першого порядку: зміна частки активної частини засобів у загальній їх сумі і зміна фондовіддачі активної частини засобів.

На основі даних таблиці 13.22 зробимо розрахунок впливу факторів (ФВ — фондовіддача; ПВ — питома вага активної частини засобів):

тис. грн;

тис. грн

Усього –0,3 тис. грн

Фондовіддача активної частини засобів (технологічного обладнання) залежить від його структури, часу роботи та середньогодинного виробітку.

Для аналізу застосуємо факторну модель:

де ФВа — фондовіддача активної частини; к — середньорічна кількість верстатів; Чод.о. — час, відпрацьований одиницею обладнання (у годинах); ВГ — виробіток продукції за 1 машино-годину; ОВФа — середньорічна вартість основних виробничих засобів активної частини.

Факторну модель фондовіддачі можна розширити, якщо час роботи одиниці обладнання подати у вигляді кількості відпрацьованих днів, коефіцієнта змінності та середньої тривалості зміни.

Середньорічну вартість технологічного обладнання можна подати як добуток кількості та середньої вартості його одиниці в порівнянних цінах, після чого кінцева факторна модель набере такого вигляду:

фондовіддача активної частини

де ФВа — фондовіддача активної частини; к — середньорічна кількість верстатів; Д — час роботи одиниці обладнання в днях; Кзм — коефіцієнт змінності роботи обладнання; Т — середня тривалість зміни; ВГ — виробіток продукції за 1 машино-годину; О — середня вартість одиниці обладнання.

Використавши спосіб ланцюгової підстановки, можемо розрахувати вплив факторів на приріст фондовіддачі обладнання:

розрахунок впливу факторів на приріст фондовіддачі  обладнання

Щоб визначити перший умовний показник фондовіддачі, необхідно замість планової величини взяти фактичну середньорічну вартість одиниці обладнання, яка за однакових цін може змінитись тільки за рахунок зміни структури цього обладнання:

За рахунок зміни структури обладнання рівень фондовіддачі зменшився на 0,32 грн (12,270 – 12,590).

На наступному етапі потрібно визначити, якою була фондовіддача за фактичної структури обладнання і фактичної кількості відпрацьованих днів, але за планової величини інших факторів:

фондовіддача за фактичної структури обладнання і фактичної  кількості відпрацьованих днів

Отже, вона буде вищою на 2,881 грн (15,151 – 12,270).

Для визначення третього умовного показника фондовіддачі розрахунок проводять виходячи з фактичної структури, фактичної кількості відпрацьованих днів, фактичного коефіцієнта змінності, але з використанням планового рівня інших факторів:

умовний  показник фондовіддачі

За рахунок зниження коефіцієнта змінності роботи обладнання його фондовіддача знизилась на 3,816 грн (11,335 – 15,151).

Для розрахунку четвертого умовного показника фондовіддачі плановим залишають тільки рівень середньогодинного виробітку:

умовний  показник фондовіддачі

Оскільки фактична тривалість зміни нижча за планову на 0,2 год., фондовіддача зменшилась на 0,307 грн (11,028 – 11,335).

На наступному етапі з урахуванням фактичного виробітку обладнання фондовіддача становитиме:

умовний  показник фондовіддачі

Отже, вона буде на 0,972 грн (12,0 – 11,028) вищою за планову.

Для того, щоб визначити, як ці фактори вплинули на рівень фондовіддачі основних виробничих засобів, необхідно одержані результати помножити на фактичну питому вагу активної частини фондів у загальній сумі основних виробничих засобів:

Зміна фондовіддачі основних виробничих фондів за рахунок:

  • структури обладнання –0,32 • 0,59 = –0,1888;
  • цілоденних простоїв +2,881 • 0,59 = +1,69979;
  • коефіцієнта змінності –3,816 • 0,59 = –2,25144;
  • внутрішньозмінних простоїв –0,307 • 0,59 = –0,18113;
  • середньогодинного виробітку +0,972 • 0,59 = +0,57348

Усього –0,5 –0,3

Для того, щоб визначити, як зміниться обсяг виробництва продукції, необхідно зміну фондовіддачі основних виробничих засобів за рахунок кожного фактора помножити на фактичні середньорічні залишки основних виробничих засобів, а зміну середньорічної вартості основних виробничих засобів — на плановий рівень фондовіддачі основних засобів.

Результати впливу факторів зміни фондовіддачі на зміну виробництва продукції наведено в таблиці 13.23.

Таблиця 13.23

Вплив факторів на зміну виробництва продукції

Фактори Розрахунок впливуна випуск продукції
Першого рівня (1 – 3)
  • Середньорічна вартість основних виробничих засобів
+61 • 7,5 = +455
  • Частка активної частини засобів
–0,1 • 1181 = –118
  • Віддача активної частини засобів
–0,2 • 1181 = –236
Усього –0,3 +100
Другого рівня (3.2.1 – 3.2.5)
3.2.1. Структура обладнання –0,32 • 0,59 = –0,1888 • 1181 = –223
3.2.2. Цілоденні простої +2,881 • 0,59 = +1,69979 • 1181 = +2007
3.2.3. Коефіцієнт змінності –3,816 • 0,59 = –2,25144 • 1181 = –2658
3.2.4. Внутрішньозмінні простої –0,307 • 0,59 = –0,18113 • 1181 = –214
3.2.5. Середньогодинний виробіток +0,972 • 0,59 = +0,57348 • 1181 = +677
Усього –0,5 –0,3481 • 1181 = –411

Наведені дані свідчать, що негативно вплинули на рівень фондовіддачі та обсяг виробництва продукції зниження частки активної частини фондів, збільшення частки дорогого обладнання, надпланові цілоденні та внутрішньозмінні простої техніки. Аналітик повинен вивчити причини цих простоїв і знайти резерв їхнього скорочення. На нашому умовному підприємстві випуск продукції можна збільшити на 3372 тис. грн (2658 + 214) за рахунок зменшення внутрішньозмінних простоїв обладнання.

Аналіз використання обладнання та виробничої потужності підприємства. Вирішальний вплив на фондовіддачу має ефективність використання машин і обладнання в часі та потужності.

Аналізуючи використання виробничого обладнання в часі, необхідно: перевірити забезпеченість підприємств обладнанням; порівняти за планом і за звітом календарний, режимний і фактичний фонди часу роботи обладнання; вивчити затрати часу на простої обладнання з технічних, технологічних і організаційних причин і виявити способи їх скорочення; визначити причини відхилень виробничих засобів для окремих технологічних груп обладнання; проаналізувати коефіцієнт екстенсивного навантаження обладнання; визначити вплив поліпшення використання обладнання в часі на обсяг випуску продукції.

Розрізняють обладнання: наявне — рахується на балансі і занесене в інвентарні відомості; установлене — здане в експлуатацію; яке працює — те, що фактично використовується у виробництві; обладнання в запланованому ремонті; резервне — те, що перебуває в резерві; простійне — таке, що за планом мало було працювати, але фактично не працює.

Розподіл кількості обладнання за названими категоріями показує рівень його фактичного застосування в робочому процесі. Після цього виявляють причини розходжень між плановими і фактичними показниками цих категорій, шукають резерви збільшення обсягу випуску продукції за рахунок ліпшого використання наявної кількості обладнання.

Порівнюючи кількість наявного й установленого обладнання за планом і звітом, визначають рівень виконання плану здачі обладнання в експлуатацію, а встановленого обладнання з тим, яке фактично працює, — питому вагу останнього в усьому встановленому (табл. 13.24).

Так, з табл. 13.24 бачимо, що на підприємстві є 107 одиниць не встановленого обладнання (1310 – 1203), або 8,2 % (107 • 100 : 1310). Водночас 12,8 % (100 – 87,2) встановленого обладнання не працює, причому в цеху №2 не працює 10,9 % (100 – 89,1), а в цеху №1 — 14,3 % (100 – 85,7).

Таблиця 13.24

Аналіз складу обладнання на підприємстві

Наявнеобладнання, од. У тому числі Відношення обладнання,що працює, до
установлене таке, що фактично працює наявного,  % установленого,  %
Усього — 1310 1203 1050 80,2 87,2
у т. ч.:
цех № 1 — 701 642 550 78,5 85,7
цех № 2 — 609 561 500 82,1 89,1

Обчислюючи відношення встановленого обладнання до наявного, визначають коефіцієнт установлення обладнання. У процесі аналізу необхідно з’ясувати причини, що заважають установленню обладнання, і сприяти введенню його в дію або продажу, якщо воно є непотрібним. Ту частину обладнання, яка перебуває в резерві, необхідно перевірити, після чого або ввести придатні його види в експлуатацію або ліквідувати.

Аналіз використання обладнання пов’язаний з розглядом балансу часу його роботи. Елементами цього балансу є: календарний, режимний, плановий, фактичний фонди часу.

Календарний фонд часу — максимально можливий час роботи обладнання — визначається множенням кількості календарних днів (за рік, квартал, місяць) на 24 години.

Режимний фонд часу кожної одиниці обладнання визначається множенням кількості робочих змін згідно з чинним на підприємстві режимом роботи на кількість робочих годин у зміні.

Плановий фонд часу роботи обладнання визначається відніманням від режимного фонду часу перебування обладнання в плановому ремонті та модернізації.

Фактичний фонд часу роботи обладнання включає час фактичної роботи, час підготовчо-корисний і допоміжний.

Відхилення фактичного календарного фонду часу від планового щодо всього основного технологічного обладнання або щодо окремих його груп показує зміну кількості одиниць обладнання, а відхилення річного фактичного фонду часу роботи обладнання від планового є наслідком зміни витрат часу на технічні й технологічні зупинки і наявності простоїв з організаційно-технічних причин. Рівень використання обладнання за часом характеризується системою коефіцієнтів екстенсивного завантаження обладнання, що їх розраховують як відношення фактично відпрацьованого фонду часу до загального фонду часу (календарного, режимного, планового), тобто:

Кк = Тф : Тк; Кр = Тф : Тр; Кп = Тф : Тп ,

де Кк, Кр, Кп — коефіцієнти використання відповідно календарного, режимного і планового часу, машино-годин;

Тк, Тр, Тп — календарний, режимний і плановий фонди часу, машино-годин;

Тф — час фактичної роботи обладнання, машино-годин.

Розгляд коефіцієнтів використання обладнання в цілому і за групами обладнання в динаміці за кілька звітних періодів дасть можливість встановити тенденцію підвищення (зниження) коефіцієнтів використання обладнання в часі.

Величина режимного фонду часу залежить від коефіцієнта змінності обладнання, який показує, скільки змін у середньому щодня працює кожна одиниця обладнання. Коефіцієнт змінності розраховується за робочу добу, місяць, квартал або рік щодо дільниці, цеху, підприємства, як відношення загальної кількості відпрацьованих машино-змін до кількості машино-днів, відпрацьованих обладнанням, або як відношення кількості відпрацьованих за період аналізу годин одиницею обладнання до тривалості однієї зміни, помноженої на кількість діб роботи за той самий період. Приклад аналізу використання обладнання в часі наведено в табл. 13.25. Дані таблиці 13.25 показують, що середній час роботи одного верстата (кількість годин) у звітному періоді є вищим за минулий період на 150 годин (2880 –2730), але через зменшення середньої тривалості зміни коефіцієнт змінності знизився на 0,12. Середня тривалість роботи верстата за зміну збільшилась на 0,2 години. Протягом звітного періоду на збільшення часу роботи верстата вплинули такі фактори:

а) зміна кількості днів роботи верстата за період —

230,4 • 1,9 • 7 = 3064 год.; 3064 – 2730 = 334 год.;

б) зміна кількості роботи верстата за зміну –

230,4 • 1,9 • 7,2 = 3152 год.; 3152 – 3064 = +88 год.;

в) зміна коефіцієнта змінності — 2880 – 3152 = –272 год.

Використання обладнання за потужністю аналізується на основі зіставлення фактичних показників виробництва продукції за одну верстато-годину з плановими, а також з показниками минулих періодів і однотипних підприємств за групами однорідного обладнання. Показником, що характеризує рівень використання обладнання за потужністю, є коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кі), який обраховується як відношення фактичної часової продуктивності одиниці обладнання до планової.

На використання обладнання за потужністю впливають: технічний стан, якість інструменту і технічного оснащення, якість сировини та матеріалів, кваліфікація кадрів, складність технології, зміна номенклатури продукції, рівень організації виробничого процесу, робочих місць, управління та ін.

Загальну характеристику використання обладнання за часом дає коефіцієнт інтегрального навантаження (Кінт), який визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного (Ке) та інтенсивного (Кі) навантажень:

Кінт = Ке • Кі.

Таблиця 13.25

Аналіз використання обладнання за часомна підприємстві (цех, дільниця)

Показник За минулий період За звітний період Відхилення (±)
1 Календарний фонд часу верстатів, що працюють, верстато-днів 20805 21900 +1095
2 Середньорічна кількість верстатів, що працюють, од. (ряд. 1 : 365) 57 60 +3
3 Фактично відпрацьовано днів 11970 13824 +1854
4 Фактично відпрацьовано змін 22230 2400 +1770
5 Фактично відпрацьовано годин 155610 172800 +17190
6 Середня кількість днів роботи за звітний період (ряд. 3 : ряд. 2) 210 230,4 +20,4
7 Середня кількість змін роботи за період (ряд. 4 : ряд. 2) 390 400 +10
8 Середня кількість годин роботи за період (ряд. 5 : ряд. 2) 2730 2880 +150
9 Середня тривалість роботи за день, год. (ряд. 5 : ряд. 3) 13 12,5 -0,5
10 Середня тривалість зміни, год. (ряд. 5 : ряд. 4) 7 7,2 +0,2
11 Коефіцієнт змінності (ряд. 4 : ряд. 3) 1,86 1,74 -0,12

У процесі аналізу вивчається динаміка цих показників, виконання плану і причини змін.

Для груп однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок його кількості, екстенсивності та інтенсивності використання обладнання:

ВПі = Кі • Ді • Кзмі • Ті • ВГі ,

де Кі — кількість і-го обладнання; Ді — кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання; Кзмі — коефіцієнт змінності роботи обладнання; Ті — середня тривалість зміни; ВГі — виробіток продукції за одну машино-годину на і-му обладнанні.

Методика розрахунку способом ланцюгової підстановки (за даними табл. 13.22).

ВПпл = Кпл • Дпл • Кзмпл • Тпл • ВГпл =

= 58 • 236,8 • 1,82 • 7,4 • 45,4 = 8400 тис. грн.

= Кф • Дпл • Кзмпл • Тпл • ВГпл=

= 60 • 236,8 • 1,82 • 7,4 • 45,4 = 8687 тис. грн.

= Кф • Дф • Кзмпл • Тпл • ВГпл =

= 60 • 288,5 • 1,82 • 7,4 • 45,4 = 10584 тис. грн.

= Кф • Дф • Кзмф • Тпл • ВГпл =

= 60 • 288,5 • 1,38 • 7,4 • 45,4 = 8025 тис. грн.

= Кф • Дф • Кзмф • Тф • ВГпл =

= 60 • 288,5 • 1,38 • 7,2 • 45,4 = 7808 тис. грн.

= Кф • Дф • Кзмф • Тф • ВГф =

= 60 • 288,5 • 1,38 • 7,2 • 49,4 = 8500 тис. грн.

8687 – 8400 = +287 тис. грн.

10584 – 8687 = +1897 тис. грн.

8025 – 10584 = –2559 тис. грн.

7808 – 8025 = –217 тис. грн.

8500 – 7808 = +692 тис. грн.

Дані факторного аналізу показують, що за рахунок збільшення кількості обладнання, відпрацьованих днів виробітку продукції за одну машино-годину план з випуску товарної продукції перевиконано, а внутрішньозмінні простої обладнання і зниження коефіцієнта змінності призвели до зменшення обсягу товарної продукції на 2776 тис. грн, або на 33,0 % плану. Це можна певною мірою розглядати як резерв збільшення виробництва продукції на даному підприємстві.

Завершальним етапом аналізу ефективності використання основних засобів є підготовка проектів рішень керівництва щодо збільшення випуску продукції і фондовіддачі за рахунок запровадження таких заходів:

  1. Уведення в дію невстановленого обладнання або реалізація зайвого устаткування.
  2. Зменшення цілоденних простоїв обладнання.
  3. Підвищення коефіцієнта змінності через ліпшу організацію виробництва.
  4. Скорочення внутрішньозмінних простоїв і збільшення середньої тривалості зміни.
  5. Підвищення середньогодинного виробітку обладнання за рахунок його модернізації, інтенсивнішого використання і т. д.

Збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення середньорічної вартості основних виробничих засобів — це резерви зростання фондовіддачі.

Питання для самоперевірки

  1. Як проводиться аналіз структури працівників підприємства?
  2. Як розраховуються коефіцієнти обороту з приймання, звільнення, плинності та коефіцієнт загального обороту робочих кадрів?
  3. За якими показниками аналізується використання робочого часу?
  4. Охарактеризуйте показники цілоденних, внутрішньозмінних втрат робочого часу. Назвіть непродуктивні витрати робочого часу.
  5. Дайте визначення трудомісткості продукції.
  6. Які фактори впливають на зміну трудомісткості?
  7. Дайте визначення продуктивності праці. Назвіть фактори, що впливають на продуктивність праці одного працюючого, одного робітника підприємства.
  8. Сформулюйте основні завдання аналізу матеріальних ресурсів.
  9. Назвіть основні прийоми та способи дослідження, що використовуються для аналізу матеріальних ресурсів.
  10. Які три функціональні служби підприємства повинні проводити аналіз матеріальних ресурсів?
  11. Назвіть основні принципи управління матеріальними запасами.
  12. Чому нормативні витрати є ключовим елементом у системі управління й аналізу матеріальних ресурсів?
  13. Для чого аналізується забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами?
  14. Який фактор спричиняє найбільший вплив на забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами і чому?
  15. У чому полягає різниця між матеріальними ресурсами та матеріальними витратами?
  16. Охарактеризуйте систему показників, що застосовуються для оцінки ефективності використання матеріальних ресурсів.
  17. З якою метою проводиться моделювання взаємозв’язків між показниками матеріальних витрат та вартістю виготовленої продукції?
  18. Які факторні моделі необхідно побудувати, щоби визначити вплив факторів на зміну рівня матеріаломісткості?
  19. Назвіть можливі варіанти мобілізації виявлених резервів підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів.
  20. Які моделі управління матеріальними запасами вам відомі?
  21. Як розрахувати показники забезпеченості підприємства устаткуванням, виробничими площами?
  22. Назвіть показники й чинники ефективності використання виробничих потужностей та устаткування.
  23. Які фактори впливають на використання основних засобів?
  24. Назвіть порядок розрахунку впливу основних засобів на обсяг виробництва продукції.
  25. Поясніть методику підрахунку резервів зростання товарної продукції.







Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економічний аналіз (Болюх М. А., Бурчевський В.З.)