Головна Головна -> Підручники -> Підручник Товарна інноваційна політика (Кардаш В.Я.) скачати онлайн-> 3.3. Економічний зміст визначення рівня якості продукції

3.3. Економічний зміст визначення рівня якості продукції



Для здійснення товарної інноваційної політики необхідно мати об’єктивну інформацію, яка характеризує співвідношення показників якості продукції, що проектується та виробляється, з еталонними аналогами.

Порівнювання значень показників, які свідчать про технічну досконалість відповідної продукції (проекту), уможливлює визначення технічного рівня якості продукту. Науково обґрунтована й повна інформація про міру відповідності досягнутого технічного рівня якості сучасним науково-технічним досягненням та перспективам розвитку науки і техніки необхідна для планування, розроблення й освоєння нових видів продукції, установлення цін на вироби, здійснення заходів з маркетингової підтримки інновації. Для визначення технічного рівня якості продукту необхідно, крім установлення відповідної номенклатури показників та їхніх кількісних значень, вибрати базовий зразок. Зрозуміло, що під час організації роботи з визначення технічного рівня якості суттєве значення має правильний вибір еталона для порівняння. Використання для цієї мети застарілих і технічно недо-сконалих зразків може призвести до невідповідності фактичного рівня виробу сучасним ринковим вимогам. Базові значення показників для порівняння мають відображати принаймні оптимальний (якщо вже не перспективний) рівень якості, досягнутий на цей час, ураховувати можливість впливу на нього досягнень наукового та технологічного розвитку. Такими еталонами можуть бути конкретні вітчизняні або закордонні вироби, а також вимоги державних чи міжнародних стандартів. Технічний рівень якості визначають диференційним, комплексним або змішаним методом. Диференційований метод базується на послідовному, роздільному порівнюванні одиничних показників якості виробу, що оцінюється, та базового зразка. Завдяки цьому визначають, чи досягнуто рівень еталона в цілому, за якими показниками його досягнуто, які з показників відрізняються від базових. Відносні значення показників технічного рівня якості продукції з допомогою диференційного методу розраховуються за формулами:

показник технічного рівня якості продукції, (1)

показник технічного рівня якості продукції, (2)

де Pi — значення i-го показника якості продукції, що оцінюється;

Pib — значення i-го базового показника;

i = 1, 2, …, n — кількість одиничних показників якості продукції.

Формулу 1 застосовують для оцінювання показників, збільшення числового значення яких свідчить про поліпшення якості (потужність, продуктивність, ресурс, довговічність). Формулу 2 використовують для порівняння показників, зменшення числового значення яких забезпечує підвищення якості виробів (матеріаломісткість, витрати пального, похибки вимірювань). Диференційоване оцінювання відображає лінійну залежність між властивостями, що аналізуються. Інакше кажучи, будь-якій зміні одиничного показника відповідає пропорційна зміна відносного показника якості. Зрозуміло, що за допомогою диференційного методу неможливо пов’язати загальний рівень якості з будь-яким одним числовим показником. Як правило, цим методом користуються для попередньої оцінки за певними показниками головних споживчих властивостей продукції (наприклад, вантажопідйомність крану, потужність двигуна).

Загальну оцінку технічного рівня якості, що характеризується одним числовим показником, отримують з допомогою комплексного методу, який базується на застосуванні узагальнених показників. Такі показники є функціями від одиничних і дають змогу враховувати взаємозв’язок властивостей продукції. Комплексний метод передбачає послідовний аналіз простих і складних властивостей продукції та оцінювання ваги впливу кожної з них на загальний технічний рівень якості. Для цього визначають види залежності між показниками простих властивостей і їхніми оцінками та спосіб визначення вагомості (значущості) окремих властивостей, що формують якість. Потім приймають рішення про порядок поєднання кількісних оцінок усіх властивостей, що аналізуються. Якщо наявна необхідна інформація для визначення функціональної залежності головного показника від вихідних, його беруть за основу для всіх наступних розрахунків. Наприклад, головним показником для комплексної оцінки рівня якості автомобільних шин є величина пробігу (км), а для дизельних двигунів — моторесурс (рік). Найбільший ефект від комплексних оцінок рівня якості досягається, коли залежність головного показника якості від вихідних одиничних віддзеркалює фізичну сутність явища. Саме така фізично зумовлена і кількісно визначена залежність спостерігається, наприклад, між змінами значень основних показників продукції (коксу) і продуктивністю доменної печі.

Функціональна залежність, яка береться для визначення комплексного показника якості (Ко), має здебільшого такий вигляд:

Ко = F(n, mi, ki), i = 1, 2, …, n,

де n — кількість показників якості, що враховуються;

mi — коефіцієнт вагомості і-го показника якості;

ki — відносний і-й показник якості.

Найчастіше для комплексного оцінювання технічного рівня якості продукції використовуються середньозважені арифметичні і геометричні показники, а також експертні методи. Комплексний середньозважений арифметичний показник якості розраховується за формулами:

комплексний показник якості, або Комплексний середньозважений  арифметичний показник,

де U — комплексний показник якості;

Miu — параметр вагомості i-го показника якості;

Pi — значення i-го показника якості;

Qi — відносний i-й показник якості продукції;

n — кількість показників якості.

За неможливості або недоцільності використання для визначення коефіцієнтів вагомості окремих показників якості суто технічних розрахунків застосовуються експертні методи. Вони передбачають використання та узагальнення з допомогою відповідного математичного апарату кваліфікаційного рівня та досвіду групи фахівців. Обов’язковою вимогою до членів експертних груп є: компетентність, заінтересованість, діловитість та об’єктивність. Особливістю експертних методів є широке застосування бальних оцінок.

Коли комплексний метод не дає змоги врахувати всі важливі властивості виробу (наприклад, ергономічні, естетичні, екологічні), а сукупність одиничних показників є великою, застосовують змішаний метод оцінювання рівня якості. Він передбачає спільне використання одиничних та комплексних показників. Для цього частину одиничних показників об’єднують в окремі групи і для кожної з них визначають відповідний комплексний показник. Найважливіші одиничні показники якості аналізуються окремо. Отримані за кожною групою комплексні, а також узяті до оцінювання одиничні показники якості зіставляють диференційним методом з відповідною сукупністю базових показників.

Якість продукції визначається як технічним рівнем (якість проекту), так і добротністю виготовлення виробу (якість матеріалізації та тиражування проекту). Оцінку рівня якості виготовлення продукції здійснюють зіставлянням фактичних значень властивостей виробів до початку експлуатації з вимогами нормативної і технічної документації (креслення, технічні умови, стандарти). Що вища якість виготовлення продукції, то більше фактичні властивості виробу наближаються до запроектованих.

За умов масового виробництва якість продукції формується під впливом багатьох суб’єктивних та об’єктивних чинників, що спричиняють зміну її властивостей. Тому фактичні значення показників якості різних виробів того самого виду не однакові, тобто вони набувають випадкових значень. Для кількісної оцінки такого розсіювання застосовують показники однорідності продукції. Так, з їхньою допомогою визначають розсіювання числових значень показників призначення (твердість, міцність, теплостійкість), надійності, окремих ергономічних показників тощо. Показники однорідності продукції оцінюються ймовірнісними (статистичними) величинами. Для їх визначення застосовують середньоквадратичне відхилення (d):

кількість вимірювань випадкової  величини ,

де n — кількість вимірювань випадкової величини (наприклад, кількість виробів, в яких вимірюється той самий показник якості);

xi — значення випадкової величини (фактичне значення вимірюваного показника і-го виробу);

x0 — середнє значення випадкової величини середнє  значення випадкової величини.

Розгляньмо приклад. Заміри діаметра виготовлених верстатних валів виявили розходження величини цього показника у відібраних зразків. За результатами замірів (табл. 9) було проведено оцінку однорідності продукції.

Таблиця 9

РЕЗУЛЬТАТИ ЗАМІРІВ ВЕРСТАТНИХ ВАЛІВ

Номер заміру
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
Діаметр вала, мм 10,00 10,20 10,30 10,10 10,20 10,10 10,00 10,10 10,10 10,20

Середньоквадратичне відхилення діаметра зразків дорівнює:

індекс дефектності

х0 = 101,3/10 = 10,13.

Стабілізація умов виробництва, характеристик використаних матеріалів підвищує однорідність показників якості виготовлення продукції конкретного виду.

Якість рівня виготовлення продукції визначають також, розраховуючи індекси дефектності. Для цього необхідно заздалегідь скласти перелік усіх дефектів, які можливі в процесі виготовлення продукції, і визначити їхню вагу. Вагові коефіцієнти розрахують вартісним або експертним методом. За використання першого методу коефіцієнт вагомості встановлюється за допомогою відносної оцінки вартості усування конкретного дефекту стосовно собівартості виробу. За експертного методу рішення приймаються способом усереднення спеціальних коефіцієнтів, запропонованих групою фахівців-експертів. Показник дефектності визначається за формулою:

коефіцієнт дефектності,

де D — коефіцієнт дефектності;

Mi — кількість дефектів i-го виду;

n — кількість одиниць продукції вибірки;

Qi — коефіцієнт вагомості i-го дефекту;

d — кількість можливих видів дефектів.

У таблиці 10 наводиться приклад розрахунку коефіцієнта дефектності у вибірці з 20-ти автомобільних насосів.

Таблиця 10

РОЗРАХУНОК КОЕФІЦІЄНТА (ІНДЕКСУ) ДЕФЕКТНОСТІ АВТОМОБІЛЬНИХ НАСОСІВ

Шифр дефекту Вага дефекту Кількість дефектів у вибірці з 20-ти насосів Добуток (2 ? 3) Коефіцієнт дефектності [сума даних з гр. 4, поділена на кількість вибірки (20)]
1 2 3 4
А 100 0 0 600 : 20 = 30
Б 90 2 180
В 70 2 140
Г 60 3 180
Д 50 2 100

Рівень якості в експлуатації або споживанні товару є результатом співвідношення двох показників — технічного рівня і якості виготовлення продукції. Під час експлуатації продукції оцінюють міру відповідності фактичних показників якості виробів вимогам нормативно-технічної документації. Ця оцінка дає змогу з’ясувати способи якнайповнішого використання функціонально-корисних властивостей технічних об’єктів і зібрати необхідну інформацію про надійність машин і обладнання. Рівень якості продукції в експлуатації визначається зіставлянням фактичних і нормативних значень одиничних і комплексних показників з урахуванням чинників фізичного і морального старіння виробів. Результати оцінки становлять основу економічних обґрунтувань та маркетингових стратегій стосовно створення нових моделей, підвищення визначальних показників якості освоєної продукції, вилучення з виробництва окремих товарів, зміни правил технічного обслуговування і експлуатації виробів.

Ясна річ, що розуміння рівня якості товару в експлуатації для виробника і споживача не є однаковим. Для покупця якість у споживанні ототожнюється з витратами на придбання та використання товару (витрати на профілактичне обслуговування, ремонт, енерговитрати тощо). Зрозуміло, що витрати користувача значною мірою залежать від рівня технічної новизни й досконалості ідеї товару та добротності її втілення в готовий продукт під час виготовлення. Інакше кажучи, рівень якості закладається в проектуванні, забезпечується досконалістю виготовлення, підтриму-ється під час експлуатації виробу. Тому визначення якості на ринку, насиченому товарами, має постійно враховувати не тільки зміни в технології, а й вимоги споживачів. Наприклад, японська школа забезпечення якості вважає споживача рушійною силою в цьому процесі і підкреслює важливість урахування його побажань вже на етапі конструювання та виготовлення виробів. Такий підхід реалізується за допомогою принципу «системної інтеграції», коли потреби покупця інтегруються в цикл «конструювання — виробництво», а зусилля робітників — у розроблення фірмових стандартів якості. У цьому разі якість інтегрується в загальний процес управління і стає невід’ємною частиною загальної стратегії підприємництва. Наслідок реалізації цього принципу — висока якість та конкурентоспроможність японських товарів. Таким чином, новітній підхід до стратегії підприємництва пов’язується з тим, що якість є головним і найефективнішим засобом для задоволення вимог споживачів, а також засобом зниження витрат виробництва. Для японських фірм, які проводять цю стратегію на практиці, характерним є таке розуміння проблеми якості:

  • забезпечення якості — це не тільки технічна функція, що здійснюється одним відповідним підрозділом, а системний процес, котрий пронизує всю організаційну структуру фірми;
  • новому розумінню якості має відповідати належна організаційна структура підприємства;
  • питання якості мають бути актуальні не тільки в межах виробничого циклу, а й у процесі розроблення, конструювання, маркетингу та післяпродажного обслуговування виробу;
  • якість має бути орієнтована на задоволення вимог споживачів, а не продуцента, заінтересованого насамперед у збільшенні ефективності виробництва;
  • поліпшення якості потребує застосування нової технології, починаючи з проектування і до автоматизованого контролю властивостей виробу;
  • загальне підвищення якості досягається тільки через творчу участь усіх виконавців.

Отже, забезпечення якості стає засобом управління фірмою, за допомогою якого одночасно досягають як задоволення запитів споживачів, так і зменшення виробничих витрат. Розв’язання проблеми якості на засадах задоволення запитів споживачів можливе лише за умови докорінних змін усієї організаційної структури виробництва, включно зі збутом, відносинами з постачальниками, розробленням та конструюванням виробів. Необхідність постійної перебудови виробництва відповідно до вимог ринку посилює значення функції маркетингу в апараті управління фірм і корпорацій, сприяє розвитку системного комплексного підходу до формування питань якості та стандартизації.

Особливе значення проблеми підвищення якості мають за умов перехідної економіки, коли підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції стає однією із головних передумов входження України в європейський та світовий економічний простір. Виконання Указу Президента України «Про заходи щодо підвищення якості вітчизняної продукції» від 23.02.2001 дасть можливість підготувати законопроекти про засади державної політики у сфері управління якістю продукції з метою підвищення якості життя громадян держави. Досвід розвинутих країн свідчить, що коли складовою національної самосвідомості стає ідея суттєвого підвищення якості життя громадян, — темпи розбудови ринкової економіки сучасного типу значно зростають (рис. 19).

Складові та етапи  державної підтримки ідеї підвищення якості життя громадян

Рис. 19. Складові та етапи державної підтримки ідеї підвищення якості життя громадян

Підтримка цієї концепції має передбачати розвиток систем якості в продуцентів та постачальників товарів і послуг, створення атмосфери довіри у відносинах «виробник—споживач» з використанням норм, правил та рекомендацій низки міжнародних стандартів як інструментів державної політики.

Розвиток світової цивілізації, глобалізація економіки наочно підтверджують неухильне зростання ролі маркетингу не тільки у створенні умов життя, а й у підвищенні його якості. Людство намагається відмовитися від старих стереотипів мислення і дій. В останній третині двадцятого сторіччя поглиблення процесів орієнтації на якість товарів та послуг, на необхідність її системного забезпечення вперше привело до розуміння органічного й нерозривного зв’язку між цілеспрямованими діями з управління маркетингом та якістю продукції у сфері виробництва. Це розуміння знайшло конкретне втілення в низці міжнародних стандартів серії IСO 9000, де виокремлено на рівні нормативних вимог головну ідею сучасного гнучкого, орієнтованого на споживача, ефективного виробництва: якість продукту починається з маркетингу, пошуку та вивчення ринку. Поєднання цих компонентів, по суті, створило так званий ринок якості, коли пріоритетність споживчих властивостей товарів над їхньою ціною для більшості споживачів стала безсумнівною. Добротні товари та послуги, що відповідають потребам споживачів, сприяють створенню нової цілісності взаємозв’язаних сторін життя суспільства щодо рівня добробуту, стану довкілля, здоров’я, використання вільного часу. У такий спосіб якісні товари та послуги створюють, сказати б, матеріальні передумови для переходу людства в так звану цивілізацію якості. За цих умов роль маркетингу зі створення та пропонування споживачам певних «стандартів життя» ще більше посилюється. Характерним підтвердженням цієї тенденції може бути підвищення значення маркетингової діяльності для охорони навколишнього середовища. Нині у світі широко обговорюються ці проблеми, а передусім захист озонового шару, запобігання «парниковому ефекту», забрудненню ґрунтів, води та повітря. Сьогодні споживачі заінтересовані не просто у високоякісній продукції, а в товарах, які б відповідали основним вимогам охорони здоров’я і екологічної безпеки. Про збільшення впливу екологічного чинника на обсяги маркетингової діяльності свідчить, наприклад, спеціальне наголошування сучасної реклами на «екологічній чистоті» товару. Саме ця тенденція зумовила появу так званого екомаркетингу, коли посилання на високу екологічну чистоту продукту вважають головним чинником комерційного успіху на національному й міжнародному ринках. Інакше кажучи, маркетингова діяльність у цьому напрямку відображає посилення впливу суспільства на підприємства, вимоги якнайповнішого врахування останніми громадських інтересів. Наслідком цього стало створення міжнародних стандартів серії IСO 14000, які встановлюють вимоги до системи менеджменту та маркетингу з погляду захисту довкілля та безпечності продукції. Отже, згідно з концепцією соціально-відповідального маркетингу та його нового різновиду — екомаркетингу — суттєво посилився вплив гуманістичної складової якості. Сучасний маркетинг не просто створює стереотипи сучасного побуту, а й дає змогу по-новому, з позицій системності й комплексності переходити до створення стандартів якості життя.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Товарна інноваційна політика (Кардаш В.Я.)