Головна Головна -> Підручники -> Підручник Економічний аналіз (Болюх М. А., Бурчевський В.З.) скачати онлайн-> 14.10. Аналіз прямих матеріальних витрат

14.10. Аналіз прямих матеріальних витрат



Велику питому вагу в собівартості промислової продукції мають витрати на сировину, основні й допоміжні матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, на паливо та електроенергію для технологічних потреб. Їх відносять до предметів праці.

Раціональне використання предметів праці — важливий резерв зростання обсягу, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.

У собівартості товарної продукції розмір витрат на сировину, основні й допоміжні матеріали визначається асортиментом продукції, характером виробництва і становить на підприємствах легкої, харчової, текстильної промисловості — 70—90 %, машинобудування — 40—50 % собівартості одиниці продукції.

Проблема зниження матеріальних витрат у собівартості продукції є подвійною. З одного боку, зменшується кількість використаних у процесі виробництва на одиницю продукції предметів праці, а з другого — кількість авансованих для господарської діяльності підприємства оборотних коштів.

У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива й енергії відображаються у двох розрізах:

а) за прямими статтями калькуляції;

б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат.

Перелік прямих статей матеріальних витрат визначається «Основним положенням» і галузевими інструкціями з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції.

Наприклад, в усіх галузях промисловості застосовується стаття «сировина і матеріали», у машиноприладобудуванні — «покупні вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств», у чорній і кольоровій металургії, скляній, цементній та інших галузях виділяють статтю «допоміжні матеріали», а в енергоспоживаючих галузях промисловості (цементна, скляна та ін.) — статті «паливо і енергія на технологічні цілі». На всіх підприємствах машинобудування і металообробки виділяють статтю «повторно використовувані відходи», на якій показують вартість відходів за ціною можливого використання.

Аналіз витрат на матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергію починається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції. Для цього на основі плану підприємства, форми 2-річної та періодичної звітності й облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат.

Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в собівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, які перераховані на фактичний обсяг виробленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори:

1) зміна обсягу випуску товарної продукції;

2) зміна структури асортименту випущеної продукції;

3) зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.

Для аналізу впливу цих факторів на підставі облікових даних складають таблицю 14.13.

Дані таблиці 14.13 показують, що вартість сировини та матеріалів у собівартості продукції зросла на 103 тис. грн, покупних напівфабрикатів — на 44 тис. грн.

Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно витрати за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент виконання плану випуску товарної продукції (гр. 2 – гр. 1).

У нашому прикладі у зв’язку зі зростанням обсягу виробництва витрати на сировину і матеріали зросли на 19 тис. грн, а на покупні вироби та напівфабрикати — на 15 тис. грн.

Вплив зміни структури асортименту випущеної товарної продукції визначається як різниця між витратами на фактичний випуск за фактичної та планової структури (гр. 3 – гр. 2).

Таблиця 14.13

Вплив факторів на зміну матеріальних витрат

Стаття витрат План Фактичний обсяг та асортимент Відхилення (±)
за плановими нормами і плановою структурою за плановими нормами і фактичною структурою за звітом усього у тому числі за рахунок
обсягу випуску продукції (гр.2 – гр.1) структури (гр.3 – гр.2) рівня витрат (гр.4 – гр.3)
0 1 2 3 4 5 6 7 8
1. Сировина і основні матеріали, без відходів 1569 1588 1574 1672 +103 19 –14 98
2. Покупні напівфабрикати 1276 1291 1283,5 1320 +44 15 –7,5 36,5

Примітка. План випуску товарної продукції виконано на 101,19 %.

За рахунок зміни структури асортименту випущеної продукції витрати сировини і матеріалів зменшились на 14,0 тис. грн, а покупних виробів і напівфабрикатів — на 7,5 тис. грн.

Щоб визначити вплив зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції, необхідно з фактичних витрат за кожною статтею відрахувати фактичні витрати відповідно до планових норм витрат і фактичної структури асортименту випущеної товарної продукції (гр. 3 – гр. 4). Наше підприємство — об’єкт аналізу — під впливом зміни рівня витрат у собівартості окремих видів продукції допустило перевитрату сировини і матеріалів на 98 тис. грн, напівфабрикатів — на 36,5 тис. грн.

Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці відхиляється від планового.

Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці складається під впливом двох груп факторів:

1) норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива та енергії;

2) цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.

Для визначення впливу факторів норм і цін на відхилення фактичних матеріальних витрат від планових на основі облікової інформації про калькуляцію одиниці продукції кожного виду складається розрахунок, наведений у табл. 14.6.

Аналіз фактора «норма». Важливою умовою раціонального використання сировини, матеріалів, палива й енергії, а отже, систематичного зниження собівартості продукції є техніко-економічне нормування їх витрат.

Під техніко-економічною нормою витрат розуміють максимально допустимі витрати відповідних матеріальних ресурсів на виробництво одиниці конкретного виду продукції за даного рівня техніки і технології виробництва.

Техніко-економічна норма витрат ресурсів складається, як правило, із трьох частин:

1) корисного вмісту речовини в готовій продукції;

2) відходів, що одержані у процесі виробництва;

3) втрат, пов’язаних зі збереженням і транспортуванням цінностей.

На промислових підприємствах одночасно діють дві норми:

1) планова норма на рік чи квартал, тобто укрупнене планове завдання на даний період;

2) чинна (на даний момент) норма, установлена для конкретної деталі або виробу, за якою відбувається відпуск матеріальних цінностей у виробництво.

Порівняння (на певну дату) чинних норм витрат матеріальних ресурсів із плановими дає змогу визначити напруженість планового завдання, можливість його зміни та виконання.

У процесі аналізу якості чинних норм витрат ресурсів вивчається не тільки їхня динаміка, а й напруженість.

Напруженість чинної норми характеризується коефіцієнтом ефективності використання матеріалу. Коефіцієнт використання матеріалу (К) визначається як відношення чистої ваги деталі, вузла чи виробу або чистого вмісту речовини (Qч) до загальної ваги матеріалу, узятого для виготовлення деталі (Qз) і дорівнює:

Коефіцієнт використання матеріалу.

Різниця між загальною і чистою вагою показує величину втрат і відходів виробництва. Що меншою вона є, то прогресивніша чинна норма, а коефіцієнт використання матеріалу наближається до одиниці.

Коефіцієнт використання матеріалів розраховують за видами продукції, групами матеріалів і структурними підрозділами підприємства. Резерви зниження чинних норм, їх прогресивність визначаються порівняльним аналізом собівартості однорідних виробів на споріднених підприємствах.

Для виявлення резервів зниження собівартості продукції за рахунок матеріалів необхідно систематично аналізувати склад та кількість відходів.

Аналіз втрат від відходів. Повторно використовувані відходи за ціною можливого використання відраховуються із загальної суми втрат сировини та матеріалів. Це створює помилкове уявлення, що зростання кількості повторно використовуваних відходів веде до зниження собівартості одиниці товарної продукції. Насправді, відходи — це неминучі непродуктивні втрати частини вихідної сировини та матеріалів у процесі виробництва продукції. Розмір відходів визначається рівнем техніки, технології, асортиментом продукції та характером використаної сировини і матеріалів. Повторно використовувані відходи оцінюються за зниженими цінами та використовуються як сировина для повторного перероблення або для виробництва продукції широкого вжитку. Аналізуючи такі відходи, визначають їх динаміку, обчислюють втрати сировини та матеріалів і виявляють резерви можливого зниження собівартості продукції за рахунок зменшення відходів.

Для обчислення втрат від повторно використовуваних відходів на основі вибірки з облікових даних складають розрахунок, наведений у таблиці 14.14.

Таблиця 14.14

Розрахунок втрат від поворотних відходів, тис. грн

Показник План Звіт Відхилення від плану (±)
Вартість повторно використовуваних відходів за ціною вихідної сировини та матеріалів 1068,0 1168,0 +100,0
За ціною можливого використання 213,6 233,6 +20,0
Коефіцієнт уцінки відходів 5,0 5,0
Втрати від повторно використовуваних відходів 854,4 934,4 +80,0

З даних таблиці бачимо, що у звітному періоді надпланові повторно використовувані відходи зросли на 100,0 тис. грн, а втрати від повторно використовуваних відходів — на 80 тис. грн, у тому числі в собівартості виробу КТД2-2 — 2 грн (див. табл. 14.5). Резерв зниження собівартості — продукції 80,0 тис. грн.

Обраховуючи втрати та резерви зниження собівартості продукції за рахунок повторно використовуваних відходів, з їх вартості за ціною можливого використання треба виключати вартість брухту від його продажу як вторсировини.

Аналіз факторів цін. Другу групу факторів, які впливають на загальну суму витрат на виробництво продукції, становлять витрати на придбання сировини, матеріалів, палива. У собівартість заготовлених підприємством матеріальних цінностей входять: 1) прейскурантна ціна, залізничний, автомобільний, авіаційний тарифи або водний фрахт, якщо прейскурантну ціну на сировину, матеріали, паливо встановлено франко-станція відправлення; 2) ви-трати за доставку на склад підприємства, навантаження, розвантаження, складування матеріальних цінностей та інші транспортно-заготівельні витрати, які оплачує господарство.

Методика аналізу факторів цін визначається заведеним на підприємстві порядком оцінки в обліку сировини, матеріалів, палива. На промислових підприємствах матеріальні цінності можуть обліковуватися за оптовими, плановими або фактичними цінами.

За оцінювання матеріалів в оптових цінах плануються та враховуються транспортно-заготівельні витрати, які включаються у собівартість продукції пропорційно оптовій вартості витрачених матеріальних цінностей.

Якщо ж матеріали оцінюються за плановими цінами, то попередньо складається номенклатура-цінник та окремо підраховуються відхилення від планових цін, які відносять на собівартість продукції аналогічно транспортно-заготівельним витратам.

Ціна (собівартість придбання) матеріальних ресурсів складається із прейскурантної (договірної) оптової ціни, тарифів на перевезення вантажів і заготівельно-складських витрат. Оптові ціни і тарифи є зовнішнім фактором і часто не залежать від підприємства. Безпосередньо від роботи підприємства залежать транспортно-заготівельні витрати, на які за умов комп’ютеризації складають кошторис і ведуть їх окремий облік за видами, групами, балансовими рахунками матеріальних ресурсів.

Виконання кошторису аналізують, порівнюючи фактичні транспортно-заготівельні витрати з плановими і плановими витратами, що перераховані на фактичний обсяг за змінними статтями ви-трат, і визначають абсолютну та відносну економію чи переви-трату. З цією метою на основі даних плану, облікової та звітної інформації складається розрахунок (табл. 14.15).

У резерв включають цифри з плюсом із графи 5. Резерв зниження транспортно-заготівельних витрат становить 11,6 тис. грн.

Таблиця 14.15

Аналіз транспортно-заготівельних витрат

Статті витрат План На фактичний обсяг Відхилення від плану (±) Резерв зниження витрат
за плановими нормами звіт абсо-лютне гр.3 – гр.1 відносне гр.3 – гр.2
А Б 1 2 3 4 5 6
1. Послуги:
— залізниць 143 144,7 148 5 3,3 3,3
— автомобільного транспорту 67 67,8 70 3 2,2 2,2
— авіатранспорту 10 10,1 10 –0,1
2. Витрати на вантажно-розвантажувальні роботи, 27 27,3 30 3 2,7 2,7
складування матеріалів 43 43,5 45 2 1,5 1,5
3. Інші витрати 12 12,1 14 2 1,9 1,9
Усього: 302 305,5 317 15 11,5 11,6

Примітка. План виробництва продукції виконано на 101,19 %.

Причини економії чи перевитрат виявляють на підставі первинних документів, якими оформляються транспортно-заготівельні ви-трати, або на підставі зведень про відхилення, складених за первинними документами. Для цього на основі даних плану, облікової та звітної інформації готують розрахунок, наведений у таблиці 14.16.

Таблиця 14.16

ОЦІНЮВАННЯ ТРАНСПОРТНО-ЗАГОТІВЕЛЬНИХ ВИТРАТ, тис. грн

Показник Сировина та матеріали Покупні виробита напівфабрикати
план звіт відхилення від плану (±) план звіт відхилення від плану (±)
Вартість за оптовими цінами 1569,0 1672,0 +103,0 1276 1320 +44
Транспортно-заготівельні витрати:
а) в абсолютній сумі 102,0 107,0 +5,0 200,0 210,0 +10,0
б) в % до оптових цін 6,5 6,4 –0,1 15,7 15,9 +0,2

Дані таблиці 14.16 свідчать, що підприємство знизило транспортно-заготівельні витрати щодо сировини та матеріалів на 0,1 %, або на 5 тис. грн, та збільшило їх щодо покупних виробів і напівфабрикатів на 0,2 %, або на 10 тис. грн.

Наступним завданням аналізу є виявлення причин зростання транспортно-заготівельних витрат.

Найбільш повно це завдання можна розв’язати тільки за умов комп’ютеризації обчислювальних робіт. Механізація обліку дає можливість отримувати інформацію про види транспортно-заготівельних витрат (табл. 14.17).

Таблиця 14.17

ТРАНСПОРТНО-ЗАГОТІВЕЛЬНІ ВИТРАТИ

Показник За планом на фактично заготовлені напівфабрикати Фактично Відхилення від плану (±)
% тис. грн % тис. грн % тис. грн
1. Транспортні витрати 7,60 158,3 7,56 161,0 –0,04 +2,7
2. Витрати для доставки на склад зі станції призначення 1,60 33,3 1,77 37,0 +0,17 +3,7
3. Витрати на розвантаження та складування 0,48 10,0 0,54 11,4 +0,06 +1,4
4. Інші витрати 0,02 0,4 0,03 0,6 +0,01 +0,2
Усього витрат 15,8 202 15,9 210 +0,20 +8

Наведені в таблиці 14.17 дані показують, що фактичні транспортно-заготівельні витрати щодо покупних виробів і напівфабрикатів вищі за планові на 8 тис. грн, або на 0,20 %. Це відхилення виникло за рахунок перевитрат за всіма статтями. Особливо великі перевитрати отримано за статтями, які не плануються. Планом передбачалося одержання покупних виробів і напівфабрикатів безпосередньо з підприємств-виробників. Фактично через необачність відділу постачання підприємство змушене було придбати частину напівфабрикатів в інших підприємств, що призвело до транспортно-заготівельних перевитрат на суму 6,3 тис. грн.

Сплачені надбавки за підвищення якості напівфабрикатів було компенсовано надбавкою до оптової ціни.

Відхилення за статтею «Транспортні витрати» виникають під впливом різноманітних факторів, найважливішими з яких є: відстань перевезення, зміна виду транспорту, зміна транспортних тарифів. За обліковими даними підприємства економії (2 тис. грн) досягнуто за рахунок заміни автомобільного транспорту водним.

Перевитрати за статтею «Витрати для доставки на склад зі станції призначення» на суму 3,7 тис. грн виникли через зміну відстані перевезення від станції розвантаження. На відхилення за цією статтею, окрім зміни відстані перевезення, можуть вплинути такі фактори: власники транспорту; зміна тарифів перевезення одиниці вантажів; розміри та габарити вантажів; вантажопідйомність транспорту.

Розмір витрат на розвантаження та складування матеріальних цінностей визначається обсягом та габаритами складських приміщень, собівартістю одиниці обсягу виконуваних робіт. Невиконання плану підвищення ефективності виробництва з механізації навантажувально-розвантажувальних робіт призвело до того, що підприємство допустило перевитрати за цією статтею на суму 1,4 тис. грн.

Отже, якби підприємство не допустило перевищення транспортно-заготівельних витрат, воно змогло б додатково знизити собівартість продукції на 11,6 (6,3 + 3,7 + 1,4 + 0,2) тис. грн.

Аналіз матеріальних витрат закінчують підрахунком резервів зниження собівартості продукції (табл. 14.18) і розробкою відповідних заходів.

Таблиця 14.18

Підрахунок резервів зниження матеріальних витрат

1. Запобігання порушенню норм, стандартів, технології, недопущення недостач 3,7
2. Скорочення надпланових повторно використовуваних відходів 80
3. Скорочення транспортно-заготівельних витрат 11,6
Усього 95,3

Для використання виявлених резервів необхідно поліпшити матеріально-технологічне забезпечення, удосконалити систему кооперованих поставок, технологію, конструкторську документацію, використання транспортних засобів, механізувати навантажувально-розвантажувальні роботи.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Економічний аналіз (Болюх М. А., Бурчевський В.З.)