Головна Головна -> Підручники -> Підручник Цивільний процес (М. Й. Штефан) скачати онлайн-> § 3. Повноваження процесуального представника

§ 3. Повноваження процесуального представника



Набуття правосуб’єктності процесуального представника і здійснення його функцій можливе за наявності відповідних повноважень, підтверджених визначеними в ЦПК і належно оформленими документами (статті 113, 114 ЦПК).

Повноваження членів колегіальних органів управління кооперативними організаціями, їх об’єднаннями, іншими громадськими організаціями підтверджуються випискою з протоколу засідання належного органу управління, що уповноважив вести справу в суді.

Повноваження працівників підприємств, установ, організацій підтверджуються довіреністю від імені підприємств, установ, організацій; уповноважених профспілок — довіреністю відповідного профспілкового органу; адвокатів — ордером, виданим юридичною консультацією; інших осіб — довіреністю чи усною заявою довірителя із занесенням її до протоколу судового засідання (ст. 113 ЦПК). Зазначені документи набувають юридичної сили повноважень на ведення справи в суді за умови належного їх оформлення відповідно до ст. 114 ЦПК. Довіреності громадян посвічуються нотаріально або на підприємстві, в установі, організації, де вони працюють, або в управлінні будинками, житлово-комунальному підприємстві за місцем проживання; військовослужбовців — у відповідній військовій частині; осіб, які мешкають у населених пунктах, де немає нотаріальних контор, — у виконавчому комітеті міської, селищної чи сільської ради; осіб, які перебувають на лікуванні, — у відповідному лікувальному закладі. Довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, можуть бути посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Письмові довіреності від імені підприємств, установ, організацій видаються за підписом власника чи керівника уповноваженого ним органу з прикладенням печатки підприємства, установи, організації, а від кооперативних організацій, їх об’єднань, інших громадських організацій — за підписом посадових осіб, уповноважених статутом (положенням), з прикладенням печатки організації (ст. 114 ЦПК).

Повноваження на ведення справи в суді дає представникові право на вчинення від імені особи, яку він представляє, всіх процесуальних дій, крім передачі справи до третейського суду, повної або часткової відмови від позовних вимог; визнання позову; зміни предмета позову; укладення мирової угоди; передачі повноважень іншій особі (передоручення); оскарження рішення суду; подачі виконавчого листа до стягнення, одержання присудженого майна або грошей. Право на здійснення представником кожної із зазначених процесуальних дій повинно бути спеціально обумовлено у виданій йому довіреності (ст. 115 ЦПК).

Обсяг повноважень представника визначається при договірному (добровільному) представництві особою, в інтересах якої діє представник (довіритель), у всіх інших випадках — законом чи статутом відповідної організації, положенням про неї.

Повноваження законних представників на ведення справи в цивільному процесі стверджуються: батьків, усиновителів — паспортом, свідоцтвом про народження неповнолітніх дітей, документом про всиновлення; опікунів і піклувальників — посвідчуючим документом органу опіки і піклування, яким є рішення про опіку і піклування, прийняте державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах, сільськими, селищними радами (ст. 129 КпШС).

Законні представники мають право вчиняти всі ті процесуальні дії, виконувати які могли б особи, котрих вони представляють, якщо вони мали б цивільну процесуальну дієздатність. Вони можуть без окремих на то повноважень виконувати розпорядчі дії, визначені ст 115 ЦПК, за окремими випадками, передбаченими КпШС України. Стаття 145 КпШС забороняє опікуну, а ч. З ст. 7 Закону України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства» батькам і особам, які їх замінюють, без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, зокрема, договори які підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації; відмовлятися від належних підопічному майнових прав, ділити майно, розділяти чи обмінювати житлову площу, видавати письмові зобов’язання тощо. Органи опіки і піклування вправі, якщо це необхідно для захисту прав підопічних, обмежити право одного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися вкладом, внесеним будь-ким на ім’я підопічного.

Опікуну і піклувальнику, їх дружинам і близьким родичам забороняється укладати угоди з підопічними. Вони також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладені угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами. Опікун і піклувальник не мають права здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов’язуватися від його імені порукою (ст. 146 КпШС). Отже, здійснення процесуальними представниками повноважень в цивільному процесі, визначених ст. 115 ЦПК, повинно узгоджуватися з правилами статей 145, 146 КпШС.

Цивільний процесуальний представник зобов’язаний сумлінно вести справу в суді, користуватися належними йому правами і виконувати цивільні процесуальні обов’язки. Посадові особи підприємств, установ, організацій, а також адвокати, які виконують функцію процесуального представника в цивільному судочинстві, за несумлінне ведення справи несуть дисциплінарну або громадську відповідальність (статті 117 ЦПК, 145 КЗпП, ст. 16 Закону «Про адвокатуру»).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Цивільний процес (М. Й. Штефан)