Головна Головна -> Підручники -> Підручник Цивільний процес (М. Й. Штефан) скачати онлайн-> § 9. Підвідомчість справ, що виникають з екологічних правовідносин

§ 9. Підвідомчість справ, що виникають з екологічних правовідносин



Справи із земельних правовідносин розглядаються в адміністративному і судовому порядку (ст. 105 Земельного кодексу, далі — ЗК).

Судам підвідомчі земельні й майнові спори, пов’язані з земельними правовідносинами, при участі в спорі стороною громадянина. Відповідно до статей 5, 124 Конституції, статей 5, 17, 26, 27, 28, 31, 42-44, 51, 103-107, 112, 114, 116 ЗК, ст. 5 Закону «Про селянське (фермерське) господарство», а також роз’яснення, даного в постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1996 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (пп. 2-6), суди розглядають справи:

— про надання земельної ділянки для ведення (створення) селянського (фермерського) господарства в разі відмови в цьому рішенням районної, міської (в адміністративному підпорядкуванні якої є район) ради;

— про визнання незаконним рішення сільської, селищної, міської ради про відмову передати громадянину в приватну власність земельну ділянку, надану йому для ведення особистого підсобного господарства, будівництва й обслуговування жилого будинку та господарських будівель (присадибну ділянку), садівництва, дачного й гаражного будівництва;

— про захист і поновлення порушених прав власників земельних ділянок і землекористувачів, усунення перешкод у використанні земельними ділянками;

— про скорочення за наявності поважних причин шестирічного строку, протягом якого громадянам забороняється відчужувати земельну ділянку, передану у власність для ведення селянського (фермерського) господарства;

— про припинення права користування земельною ділянкою або права власності на неї у випадках: нераціонального використання земельної ділянки; використання її способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; використання землі не за цільовим призначенням; невикористання земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, протягом одного року і протягом двох років — для несільськогосподарських потреб;

— про вилучення (викуп) земельних ділянок за заявами відповідних рад, підприємств, установ та організацій;

— про відшкодування власником землі та землекористувачам збитків і приведення земельної ділянки у стан, придатний для її використання за призначенням, підприємствами, установами, організаціями, які проводили розвідувальні роботи;

— про вирішення спорів між власниками жилих будинків, розташованих на суміжних (сусідніх) земельних ділянках, щодо усунення перешкод у користуванні останніми;

— про визначення порядку розпорядження земельною ділянкою та її використання громадянами, яким жилий будинок, господарські будівлі і споруди належать на праві спільної (сумісної або часткової) власності;

— про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, дарування, застави, самовільного обміну земельних ділянок землекористувачами, в тому числі і орендарями, а також угод, укладених власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок;

— про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, приведення їх у придатний для використання стан, знесення зведених на них будівель і споруд;

— про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної Земельним кодексом компетенції розглядався радою, з рішенням якої заявник не погоджується;

— про вирішення майнових спорів, пов’язаних із земельними відносинами, зокрема, про відшкодування збитків, заподіяних вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних ділянок, обмеженням прав власників землі, орендарів та інших землекористувачів, погіршенням якості земель чи приведенням їх у непридатний для використання за цільовим призначенням стан внаслідок негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян, або шкоди, заподіяної їхніми неправомірними діями, що потягли псування, погіршення якості земель чи приведення їх у непридатність;

— про вирішення спорів між суб’єктами права колективної власності на землю і членами цих юридичних осіб (або їх спадкоємцями) про право на земельну частку, між садівницькими товариствами та їх членами, між членами такого товариства і членами їх сімей, чи іншими особами щодо використання наданої члену товариства земельної ділянки та усунення перешкод в цьому.

Судам не підвідомчі вимоги про встановлення меж земельних ділянок в натурі, які віднесені до компетенції землевпорядних організацій, за винятком випадків, визначених ст. 513 ЗК

Попередній порядок вирішення спорів узгоджувальною комісією, обраною радою, передбачений з приводу суміжного землекористування: додержання меж, правил добросусідства (щодо обов’язку власника або землекористувача дозволити власникам або землекористувачам сусідньої ділянки прохід до доріг загального користування для спорудження на сумісній ділянці необхідних комунікацій, вжиття заходів до недопущення можливості стоку дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів та мінеральних добрив на суміжну ділянку). Але такі спори відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції підвідомчі розгляду судом і в тому разі, коли вони попередньо не вирішувалися узгоджувальною комісією.

Спори з питань користування надрами розглядаються в адміністративному і судовому порядку. Судам підвідомчі справи про стягнення коштів на відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушень законодавства про надра (статті 64-67 Кодексу України про надра). Рішення державних органів геологічного контролю, державного гірничого нагляду, охорони навколишнього природного середовища, місцевих рад з питань користування надрами можуть бути оскаржені громадянами до суду (ст. 248ЦПК).

Спори в галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції. Судам, зокрема, підвідомчі спори про стягнення з громадян або громадянами з юридичних осіб коштів на відшкодування шкоди, заподіяної ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (статті 67, 68 Закону від 25 червня 1991 р. із змінами від 5 травня 1993 р. «Про охорону навколишнього природного середовища»). Аналогічно в судовому порядку розглядаються спори про відшкодування збитків, заподіяних порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря (статті 44, 45 Закону від 19 жовтня 1992 р. «Про охорону атмосферного повітря»); про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд (ст. 65 Закону України від 16 червня 1992 р. із змінами від 5 травня 1993 р. «Про природно-заповідний фонд України»); про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу (ст. 58 Закону від 3 березня 1993 р. «Про тваринний світ»); про відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення лісового законодавства, про стягнення вартості незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів у разі неможливості їх вилучення (статті 100, 101 Лісового кодексу)

.

Назад








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Цивільний процес (М. Й. Штефан)