Головна Головна -> Підручники -> Підручник Цивільний процес (М. Й. Штефан) скачати онлайн-> § 2. Завдання, зміст і процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду

§ 2. Завдання, зміст і процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду



Для досягнення мети підготовки справи до розгляду суддя повинен виконати конкретні завдання:

а) визначити характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, який їх регулює і яким належить керуватися при розв’язанні спору;

б) уточнити обставини, що підлягають встановленню, — тобто факти, що обґрунтовують вимоги, і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи (предмет доказування);

в) з’ясувати коло доказів, необхідних для вирішення справи, і забезпечити їх своєчасне подання;

г) визначити склад осіб, які мають брати участь у справі, і вжити заходів до забезпечення своєчасної явки в судове засідання всіх учасників процесу у справі.

Завдання підготовки справи до розгляду виконуються суддями шляхом здійснення чисельних процесуальних дій, перелік яких передбачений ст. 143 ЦПК. Він не є вичерпним і може бути при необхідності розширений, виходячи з конкретних умов спірної справи

Первісною і найпоширенішою процесуальною дією є опитування сторін (пп. 1, 2 ст. 143 ЦПК). Суддя викликає позивача і опитує його по суті заявлених ним позовних вимог, з’ясовує у нього наявні і можливі з боку відповідача заперечення і пропонує позивачеві подати додаткові докази. В разі необхідності викликає відповідача для попереднього опитування з обставин справи і з’ясовує можливі з його боку заперечення проти позову та якими доказами він може їх підтвердити.

В судовій практиці виклик відповідача для опитування визнається необхідним у випадках, коли в позовній заяві зазначається про наявні в нього заперечення проти позову, які заслуговують на увагу, або про такі заперечення повідомив позивач при його опитуванні суддею, оскільки їх з’ясування надає можливість витребування необхідних доказів для перевірки їх в судовому засіданні. З’ясування в процесі опитування відповідача характеру його заперечень надає судді можливість роз’яснити йому право на необхідні форми захисту проти позову, які він може реалізувати шляхом оформлення письмового пояснення на позов чи пред’явлення зустрічного позову.

Сторони можуть бути викликані одночасно, коли суд визнає це за необхідне для повнішого з’ясування взаємних вимог. Для забезпечення повного, всебічного і об’єктивного з’ясування обставин справи в судовому засіданні важливе значення має обов’язок суду роз’яснити сторонам, які були викликані, що вони повинні довести обставини, на котрі посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також їхні інші права і обов’язки, закріплені ст. 99 ЦПК, оскільки вони користуються цими правами та несуть обов’язки і в процесі підготовки справи до судового розгляду.

При опитуванні сторін підлягає з’ясуванню питання, чи мають вони намір укласти мирову угоди, щоб за наявності такого їх волевиявлення вирішити питання в судовому засіданні у відповідності з ст. 179 ЦПК.

При з’ясуванні у позивача суті заявлених вимог, судця покликаний допомогти йому визначити підстави і предмет позову та роз’яснити його право закінчити справу мировою угодою або звернутися за вирішенням спору до третейського чи до товариського суду, коли це відповідає характеру спірних правовідносин. Необхідно також встановити правильність об’єднання ним позовних вимог і наявність у позивача інших пов’язаних між собою вимог до того самого або до інших відповідачів з метою їх об’єднання чи роз’єднання (статті 144, 145 ЦПК)

Судова практика свідчить, що правильний підхід до сторін, вдумливе і уважне їх опитування запобігає несподіванкам в судовому засіданні, що можуть спричинити відкладення справи розглядом.

Але при проведенні опитування сторін суддя не повинен висловлювати свого ставлення з приводу спірної справи сторін, не робити оцінку їх поведінки. Передчасна оцінка справи може психологічно вплинути на наступні дії судді і на правильність вирішення справи, а подекуди — викликати нарікання сторін, заявления відводу судді, їх скарги на необ’єктивність розгляду справи. При підготовці справи до розгляду суддя вирішує питання про притягнення або вступ у справу співучасників, третіх осіб та опитує допущених до участі в справі третіх осіб як сторін (п. 2 ст. 143 ЦПК).

Притягнення співучасників має виняткове значення, коли характер спірних правовідносин між сторонами свідчить про багатосуб’єктність, а, отже, і про обов’язкову співучасть. Так, відповідачами в справі про виключення майна з опису притягуються боржник — особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках — особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Особлива увага приділяється залученню третьої особи у справу про поновлення на роботі. У справах про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених працівників суддя може вже під час її підготовки встановлювати ту посадову особу, за розпорядженням якої було проведено звільнення чи переведення працівника, і вирішувати питання про притягнення її у справу як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача (ст. 109 ЦПК).

При підготовці справи до розгляду суддя, з урахуванням характеру, складності і громадського її значення, вирішує питання про її розгляд з участю прокурора та про притягнення до участі в справі представника належного органу держави, органу місцевого самоврядування або громадської організації (п. 4 ст. 143 ЦПК). Але коли про це є пряма вказівка закону (ст. 259 ЦПК та ін.), то притягнення до участі в процесі у справі представника державного органу, органу місцевого самоврядування є обов’язковим.

Пункт 6 ст. 143 ЦПК зобов’язує суддю в процесі підготовки справи до розгляду вирішити питання про виклик свідків у судове засідання або про допит їх у порядку, передбаченому ст. 45 ЦПК. Оскільки свідком може бути будь-яка особа, якій відомі якісь обставини, що стосуються справи, то при вирішенні питання про виклик свідків суддя повинен вимагати від сторін пояснення щодо того, які саме обставини можуть бути стверджені ними (ст. 43 ЦПК).

Допит свідків, які постійно проживають поза місцем знаходження суду, що розглядає справу, і не можуть з поважних причин з’явитися в судове засідання, може бути проведений судом за місцем їх проживання за дорученням суду, що розглядає справу (ст. 45 ЦПК). В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, і зазначаються обставини, які належить з’ясувати при проведенні допиту свідка (ст. 33 ЦПК).

Виходячи з обов’язку по доказуванню, докази у справі подають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а якщо іх недостатньо, то суддя пропонує їм подати додаткові докази (ст. ЗО, п. 1 ст. 143 ЦПК) або на їх клопотання сприяє одержанню від підприємств, установ, організацій і громадян письмових та речових доказів, або надає особам, які беруть участь у справі, повноваження на право одержання цих доказів для подання їх до суду, а також за їх клопотанням вживає заходів до забезпечення доказів (п. 7 ст. 143, статті 35-39 ЦПК).

До доказів, які збираються або подаються, пред’являється вимога належності їх до справи (ст. 28 ЦПК) і допустимості на їх підтвердження засобів доказування (ст. 29 ЦПК).

Сукупність необхідних доказів суддя визначає з урахуванням характеру заявлених вимог. Для кожної категорії цивільно-правових спорів є докази, без яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Так, при підготовці справ до розгляду необхідно подати:

— у справах про поновлення на роботі особи, звільненої за ініціативою наймача, — копії наказів про зарахування на роботу, переміщення, переведення і про звільнення з роботи, протокол засідання і постанову профспілкового комітету про згоду на звільнення. Довідки про середній заробіток позивача і про оклад посадової особи, яка залучається до участі в справі третьою особою з підстав, передбачених ст. 109 ЦПК.

Необхідність інших доказів визначається залежно від підстав звільнення.

Про поновлення на роботі особи, звільненої за скороченням чисельності або штату працівників, до справи повинні бути додані виписки з штатного розкладу (до і після звільнення), документи про скорочення штату чи чисельності працівників, виробнича характеристика позивача; матеріали, що підтверджують переваги позивача про залишення на роботі і докази про відмову позивача від переведення на іншу роботу чи про відсутність у адміністрації можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу; — про поновлення на роботі особи, звільненої за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, крім перелічених вище доказів, які подаються у справах про звільнення, необхідно витребувати документи про застосування дисциплінарного або громадського стягнення (копії наказів тощо), а також матеріали, на підставі яких були накладені стягнення (доповідні записки, пояснення тощо);

— про поновлення на роботі осіб, звільнених за власним бажанням або переведених на іншу роботу, — копії наказів про прийняття на роботу, переміщення і переведення, звільнення з роботи, довідки про середній заробіток позивача (а у випадку переведення — довідки про заробіток до і після цього), про оклад посадової особи (якщо вона залучається до участі у справі в порядку ст. 109 ЦПК), заяви про звільнення, копії протоколів засідання комісій з трудових спорів і профспілкового комітету, їх рішень і постанов;

— про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я працівнику в зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків, — акт про нещасний випадок, медичний висновок про професійне захворювання, висновок інспектора праці чи іншого органу, який здійснює контроль за станом охорони праці, про причини нещасного випадку, висновок МСЕК про ступінь (процент втрати працездатності, необхідність в сторонньому догляді (для інвалідів 1 групи такі витрати відшкодовуються без висновку), засобах протезування, санаторно-курортному лікуванні, довідки органів соціального захисту про час і розмір пенсії, призначеної і такої, що фактично виплачується, про розмір виплаченої органами соціального страхування допомоги по тимчасовій непрацездатності, про заробітну плату потерпілого; копії наказу адміністрації і постанови профспілкового комітету про відмову у відшкодуванні шкоди чи задоволення вимоги в іншому розмірі, ніж просив потерпілий, а також інші необхідні докази.

У справах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин, при підготовці їх до розгляду необхідно подати:

— про стягнення з батьків коштів на утримання дітей — копії свідоцтв про їх народження, довідки з місця проживання, про перебування дітей на утриманні позивача, з місця роботи відповідача про його заробіток і про те, чи не провадиться з нього утримання аліментів на користь інших осіб або на відшкодування шкоди;

— про передачу дітей на виховання другому батькові або про повернення дітей — копії свідоцтв про їх народження, акти обстеження жилих, побутових умов кожного з батьків, висновок органу опіки і піклування, дані, які характеризують ставлення батьків до дітей, а також поведінку батьків за місцем їх роботи і проживання;

— про встановлення батьківства — копії свідоцтв про народження дітей, довідки виконкомів селищних і сільських рад, житлово-експлуатаційних органів про сумісне проживання сторін, переписку, грошові перекази, документи про одержання посилок, виписки з біографії і особистої справи відповідача, його клопотання про влаштування дітей позивачки в дитячі заклади та інші матеріали, що можуть мати значення для вирішення справи.

У справах, що виникають з житлових правовідносин, при підготовці до розгляду необхідно подати;

— про виселення наймачів і членів їх сімей з будинків державного або громадського фонду, які підлягають знесенню в зв’язку з вилученням земельних ділянок, — рішення виконкому про знесення будинку в зв’язку з відведенням земельної ділянки для державних та громадських потреб, план квартири наймача з зазначенням кількості кімнат і їх розміру, виписку з особистого рахунку наймача в ЖЕО, документи про характер і розмір жилої площі, яка надається відповідачу, і адресу її знаходження (ордер чи його копію, план квартири);

— про розділ жилої площі — копію особистого рахунку, виписку з будинкової книги, план жилого приміщення із зазначенням площі кожної кімнати, довідку про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо позивача, документ, що стверджує, що наймодавець відмовився від укладення окремого договору найму, якщо спір виник між наймачем і наймодавцем;

— про розділ паю між подружжям, що розлучається, в будинку ЖБК — документи, які стверджують час вступу в кооператив, встановлений розмір і суму виплаченого паю, склад спільно проживаючих з пайщиком членів сімей, план квартири, копії свідоцтв про реєстрацію і розірвання шлюбу;

— членів ЖБК про надання їм в користування жилого приміщення, виділеного за рішенням загальних зборів членів кооперативу, — виписку з рішення загальних зборів про прийняття в члени ЖБК, виписку з рішення загальних зборів про надання члену ЖБК конкретного жилого приміщення, довідку про розмір внесеного паю, копію рішення загальних зборів кооперативу про відмову в наданні раніше виділеної жилої площі, копію рішення виконкому місцевої ради про скасування рішення ЖБК про надання позивачу жилого приміщення або відмову у видачі ордера, докази, що стверджують обгрунтованість відмови в наданні раніше виділеної жилої площі чи у видачі виконкомом ордера (довідку про склад членів сім’ї, заяву про прийняття в члени ЖБК, документи про наявність або відсутність у члена ЖБК іншої жилої площі тощо).

У справах про авторство (співавторство) на відкриття — диплом на відкриття або копію прийнятого Державним підприємством «Український інститут промислової власності» Міністерства освіти і науки України рішення про визнання заявленого положення відкриттям; опис передбачуваного відкриття, плани, схеми, креслення, фотографії, тощо, копію заявки, на підставі яких видано диплом (свідоцтво) на відкриття; інші письмові докази, які свідчать про те, що позивач є дійсно автором, або стверджують його творчу участь у відкритті, на яке видано диплом (висновки і відгуки вчених, спеціалістів та інша наукова документація).

У справах про земельні і майнові спори, пов’язані із земельними відносинами необхідно подати:

— про встановлення порядку користування і розпорядження земельною ділянкою — документи про надання її для будівництва і обслуговування жилого будинку й господарських будівель; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників, а також розташованих на ній будівель, плодово-ягідних насаджень; правовстанов-люючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного співвласника; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним; угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце;

— про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства — документи про освіту, спеціальність чи професію позивача, стан його роботи в сільському господарстві, місце проживання, план розташування земельної ділянки, обгрунтування щодо її розміру та перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства, документи конкурсної комісії про розгляд заяви та проходження конкурсного відбору, а також замовлений радою проект відведення земельної ділянки, погоджений із власником землі або землекористувачем (якщо ділянка відводиться із земель запасу, погодження не потрібно);

— про відшкодування збитків або шкоди — акт відповідної комісії, створеної Київською та Севастопольською міськими, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного підпорядкування) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію; проект заходів для приведення у стан, придатний для використання за призначенням земельних ділянок, наданих у тимчасове користування та кошторис витрат на це; документи про вартість робіт по доведенню до попереднього стану зіпсованих або пошкоджених земель; довідку служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур; довідку про ринкову ціну цих культур (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1996 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

У справах про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану необхідно подати: копію відповідного свідоцтва, висновок органу реєстрації актів громадянського стану про відмову у виправленні, зміні чи доповненні запису або анулюванні поновленого чи повторно складеного запису акту громадянського стану, інші документи, що стосуються даної справи.

Для правильного визначення кола необхідних доказів належить встановити предмет доказування з норм, що регулюють спірні правовідносини, і керуватися довідковою літературою.

Наведений перелік доказів, які підлягають витребуванню, не є вичерпним. Необхідність витребування інших доказів залежить від особливостей кожної конкретної справи.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 1 від 5 березня 1977 р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» (зі змінами, внесеними постановами № 13 від 25 грудня 1992 р. і № 15 від 25 травня 1998 р.) зазначив, що при вирішенні в порядку підготовки справи до судового розгляду питання про надання доказів особами, які беруть участь у справі, суддя має виходити з конституційного положення про свободу сторін у цьому питанні і керуватися тими нормами Цивільного процесуального кодексу, які застосовуються судом при розгляді справи, зокрема ст. 49 ЦПК — при огляді письмових доказів на місці, ст. 55 ЦПК — при огляді речових доказів, що швидко псуються (п. 11).

Відповідно до ст. 35 ЦПК забезпечення доказів можливе під час розгляду справи як до, так і після подачі заяви, тому суддя має право вжити заходів по їх забезпеченню також в процесі підготовки справи до розгляду. При цьому коло доказів, які можуть бути забезпечені, законом не обмежене (етапі 35-38 ЦПК)

В цій стадії згідно з п. 8 ст. 143 ЦПК суддя має право з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, призначити експертизи (медичну, психіатричну, хімічну, бухгалтерську, екологічну та ін.), коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. При призначенні експертизи повинні враховуватися правила статей 57—60 ЦПК, причому особам, які беруть участь у справі, належить роз’яснити їх право ставити перед експертом питання, по яких повинен бути зроблений висновок. На вирішення експертизи можуть ставитися тільки ті питання, які потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки або ремесла (ст. 57 ЦПК).

Не можна ставити на вирішення експертизи питання права, вирішення яких належить до компетенції суду, наприклад, питання про дієздатність громадянина, а не про характер його захворювання.

У випадках, коли результат розгляду справи залежить від психічного стану особи в момент вчинення нею певних дій, наприклад, при розгляді справ про визнання недійсними угод з мотивів укладення їх громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій або керуватися ними (ст. 55 ЦК), про відповідальність за шкоду, заподіяну таким саме громадянином (ст. 449 ЦК), повинна бути призначена судово-психіатрична експертиза.

Судово-психіатрична експертиза повинна бути обов’язковою призначена, коли це передбачено законом, зокрема, в справах про визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства (ст. 258 ЦПК) і про визнання його дієздатним у разі видужання або значного поліпшення здоров’я (ст. 260 ЦПК).

У невідкладних випадках з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, може бути проведено в порядку підготовки справи до судового розгляду огляд на місці як письмових або речових доказів, так і предмета спору (п. 9 ст. 143 ЦПК).

Суддя має права, з врахуванням характеру спору, запитати у сторін й інших учасників процесу (ст. 33 ЦПК) в письмовій формі відомості про факти, які мають значення для вирішення справи, якщо ці особи в зв’язку з хворобою, проживанням в іншому населеному пункті або за якихось інших причин не можуть з’явитися до суду особисто. Але відмова надати письмові відомості або ненадходження їх в зазначений строк не є перешкодою для призначення справи до розгляду.

Відповідно до ст. 149 ЦПК забезпечення позову можливе в будь-якій стадії справи, тому суддя може допустити забезпечення позову і під час підготовки її до судового розгляду. При цьому у справах про стягнення шкоди, завданої розтратами, крадіжками і нестачами державного і громадського майна, суддя зобов’язаний вживати заходів для накладення арешту на майно і грошові суми відповідача та застосовувати інші способи, що забезпечують збереження майна, передбачені ст. 152 ЦПК.

Підготовка справи до судового розгляду розпочинається з часу прийняття її суддею до провадження та відповідно до ст. 146 ЦПК має бути проведена в семиденний строк і лише у виняткових випадках у складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти днів з дня прийняття заяви.

Підготовка справи до судового розгляду може бути визнана закінченою, коли будуть проведені всі дії, необхідні для її розгляду: визначений склад осіб, які беруть участь у справі, і уточнено всі їх вимоги і заперечення, визначено коло фактів, які мають значення для справи, встановлені і витребувані докази, що стверджують або спростовують такі факти, відповідно вручена копія заяви, а в необхідних випадках, — і копії доданих до неї документів. Одночасно суддя повинен вирішити питання про доцільність розгляду даної справи у виїзному засіданні.

При визнанні підготовки справи до розгляду закінченою суддя постановляє ухвалу, в якій перераховуються всі підготовчі дії, що були проведені в цій стадії процесу, і встановлюється час її розгляду (ст. 147 ЦПК) у строки, передбачені ст. 148 ЦПК, — у трудових справах — в семиденний строк; у справах про стягнення аліментів і про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також втратою годувальника, — у десятиденний строк; у всіх інших справах — у п’ятнадцятиденний строк.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Цивільний процес (М. Й. Штефан)