Головна Головна -> Підручники -> Підручник Цивільний процес (М. Й. Штефан) скачати онлайн-> § 5. Розгляд цивільних справ в судах іноземних держав

§ 5. Розгляд цивільних справ в судах іноземних держав



Процесуально-правовий порядок розгляду цивільних справ у судах іноземних держав характеризується диференціацією і істотно відрізняється від процесуальної форми розгляду цивільних справ, встановленої ЦПК України та ЦПК інших держав СНД.

У Франції письмові пояснення сторін і обмін між ними документами у справі, допит свідків тощо провадиться в підготовчій стадії цивільного процесу.

До розгляду справи в судовому засіданні входить: усне викладення судовими повіреними сторін своїх заключних письмових висновків, поданих завчасно в суд у встановлені строки; доповідь члена суду, який здійснював нагляд за рухом процесу, з викладенням обставин у справі; усні дебати сторін з аналізом фактичних і юридичних обгрунтувань справи, з викладенням щодо них своїх міркувань. Сторони можуть самостійно без допомоги судових повірених (адвокатів) виступати в дебатах, але відповідно до ст. 85 ЦПК Франції вони зобов’язані користуватися послугами адвокатів у цивільному трибуналі і апеляційному суді, в зв’язку з чим суд може не допустити самостійний виступ сторони в дебатах в силу її упередженості та не-освідченості. Дебати провадяться у відкритому судовому засіданні (ст. 87 ЦПК), але можливі й в закритому для забезпечення досягнення мети правосуддя. Першим в дебатах виступає адвокат позивача, а якщо у справі бере участь третя особа із самостійними вимогами, то її адвокат. Прокурор, який бере участь у судовому засіданні, виступає зі своїм висновком в дебатах останнім. По закінченні дебатів провадиться нарада суддів у закритому засіданні з метою постановлення рішення у справі.

У цивільному процесі Англії розгляд справи відбувається у відкритому судовому засіданні, за винятком випадків, коли це, на думку суду, не буде відповідати меті правосудця

Після того, як помічник судді (master) вирішить питання про призначення справи до слухання (про місце і час її розгляду, про розгляд з участю чи без участі присяжних засідателів), позивач повинен своєчасно надіслати відповідачу повідомлення про це з дотриманням встановленого строку.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті першим виступає адвокат позивача, який викладає фактичні обставини справи і за необхідності аналізує судження, вміщені в процесуальних паперах відповідача. Але якщо відповідач в своїх поясненнях на позов визнав наявність деяких фактичних обставин у справі, йому надається право виступити першому.

За виступом адвоката досліджуються докази, подані стороною, що виступає першою. Потім виступає адвокат протилежної сторони, який може оспорювати доводи і докази сторони, що виступила першою, або подати клопотання перед судом про допит інших свідків і дослідження інших доказів, ним поданих. Після цього знову виступає адвокат цієї сторони з підсумковими поясненнями у справі. А за ним виступає з підсумковими поясненнями адвокат сторони, який виступав першим. На цьому закінчується розгляд справи і виноситься рішення.

Але якщо справа розглядалася з участю в цивільному процесі присяжних засідателів, то після виступу адвоката судця звертається до присяжних з коротким викладенням обставин справи, аналізом поданих у справі доказів і з поставленими питаннями, на які їм належить дати відповідь в своєму рішенні (verdict). Такі питання можуть мати загальний характер або належати до фактичних обставин справи. У відповідності з вердиктом присяжних засідателів суд постановляє рішення.

Після виступу судді з викладенням винесеного судового рішення адвокат сторони, на користь якої воно постановлено, порушує перед судом питання про присудження судових витрат.

У США розгляд цивільних справ по суті має спільні риси з порядком, встановленим у цивільному процесі Англії, і провадиться у відкритих судових засіданнях. Для швидшого і зручнішого їх вирішення суддя за участю сторін може призначити рефері (тимчасового суддю з числа відставних суддів чи адвокатів) і передати йому на вирішення спірні питання. Рефері виплачується винагорода з розрахунку до ста доларів за годину, яка належить до судових витрат і стягується зі сторін. Засідання провадяться в приміщенні суду, але допускається його проведення за угодою сторін в іншому місці (відповідно до ст. 77 Федеральних правил), навіть, за межами їх територіальної підсудності

Процесуальний порядок розгляду справи в судовому засіданні врегульований для федеральних судів статтями 49-51 Федеральних правил цивільного процесу, а для судів штатів — їх цивільно-процесуальними кодексами, положення яких в багатьох питаннях мають адекватний характер. Якщо справа розглядається за участю журі присяжних, то після відкриття судового засідання провадиться його формування.

Можливість участі в цивільному судочинстві присяжних засідателів передбачена поправкою до Конституції США, якою встановлено, що у справах з ціною позову понад 20 доларів, які розглядаються на підставі норм загального права, сторони можуть вимагати розгляду спору федеральними судами з участю присяжних.

На її основі ст. 38 Федеральних правил забороняє позбавляти учасників конфліктів права на ведення процесу з участю журі присяжних. Зазначена сьома поправка до Конституції США була трансформована до Конституцій штатів, але знайшла в них неадекватне вирішення.

Оцінка американськими юристами функціонування інституту присяжних засідателів у судочинстві США має полярний характер. Він сприяє утвердженню в судочинстві принципів гласності, усності, змагальності, вільної оцінки доказів тощо, які характеризують його демократичний характер. Але присяжні за своїм життєвим досвідом не можуть краще професійних суддів оцінити докази, встановити обставини справи і винести рішення. Інститут присяжних спричиняє додаткові фінансові витрати сторін у справі і збільшує строки її розгляду.

Брати участь у відправленні правосуддя як присяжні засідателі мають право всі громадяни США, які досягли 18 років, незалежно від расової належності, кольору шкіри, релігійних переконань, статі, національності чи економічного становища. Але не можуть бути присяжними військовослужбовці, поліцейські, пожежники, посадові особи законодавчих, виконавчих і судових органів. Законодавством США окремих штатів цей перелік доповнюється юристами, лікарями, аптекарями, викладачами, священиками, журналістами, жінками тощо.

Для включення в список кандидатів присяжних засідателів пред’являються такі вимоги: необхідно, щоб громадянин не менше одного року проживав на території даного району; вмів читати, писати і розуміти англійську мову в обсязі, необхідному для заповнення надісланих йому з суду реєстраційних карток; володів розмовною англійською мовою; не мав психічних або фізичних вад, які перешкоджають участі у відправленні правосуддя; не перебував під слідством або не був засуджений за злочин до позбавлення волі на строк більше одного року, за винятком, коли його права поновлені помилуванням чи амністією; не належав до осіб, здатних розголосити таємницю правосудця або без розумних причин добиватися розбіжності у міркуваннях при винесенні вердиктів.

Список кандидатів присяжних засідателів складається на підставі списку реєстрації виборців даної адміністративно-територіальної одиниці та інших джерел інформації про громадян, які проживають на території підсудності даного районного федерального суду. В список включається не менше тисячі осіб, які замінюються через чотири роки. Всім кандидатам, включеним в список, надсилається перелік питань для остаточного вибору, на які вони зобов’язані надіслати відповіді. Складений після цього список кандидатів присяжних засідателів допускається для широкого огляду, але на розсуд судців може зберегтися в таємниці.

Для участі в розгляді конкретних призначених для слухання цивільних справ клерк (судовий чиновник) добирає певну кількість кандидатів, необхідних для комплектування журі присяжних, включаючи запасних членів, які призначаються для заміни присяжних, котрі можуть вибувати з процесу (12 основних і до 6 запасних). Сторони можуть домовитися про комплектування журі з меншого числа осіб.

Кандидати, включені в журі присяжних, можуть бути відведені за ініціативою суду, сторін у справі та їх адвокатів. Відвід може бути заявлений: всьому складу журі присяжних, запрошених для розгляду справи, з підстав істотного порушення встановленого порядку добору кандидатів (добір не-уповноваженою особою, без жеребкування); окремих присяжних за конкретними підставами, які впливають на їх неупередженість; окремих присяжних без зазначення конкретних підстав (безмотивні відводи). Кожна сторона має право на такі відводи.

Для остаточного визначення журі присяжних застосовується процедура їх допиту (voirdire — франц. «говорити правду»), як правило, під присягою судцями, сторонами та їх адвокатами з метою вивчення кожного присяжного для встановлення обставин, необхідних для заявления відводу. Присяжний може не відповідати на питання, яке торкається його репутації або може призвести до самообвинувачення в злочині.

Присяжні засідателі, включені в склад журі з розгляду конкретної справи, дають присягу встановленої законодавством форми і змісту, якою беруть на себе обов’язок діяти справедливо, не розголошувати таємниці нарадчої кімнати, уважно ставитися до фактів і доказів, винести справедливе рішення на підставі всіх досліджених в процесі у справі матеріалів. Журі присяжних із свого складу вибирають голову (старшину). За законодавством окремих штатів їх призначають судді.

Після закінчення формування журі присяжних засідателів судця може роз’яснити їх функції, повноваження і обов’язки, після чого суд переходить до дослідження справи по суті, яке розпочинається промовами сторін (як правило, їх адвокатів). Першим виступає адвокат позивача з аргументацією у справі, аналізом фактичних обставин і зазначенням засобів їх доказування та аналізом процесуальних паперів протилежної сторони. В разі коли відповідач не оспорює фактів справи, визнає їх, але висуває нові обставини, які виключають можливість задоволення вимоги позивача, то він виступає першим. Спір між сторонами з приводу того, хто з них виступатиме першим, вирішується суддею.

За виступом адвоката сторони, яка відкрила свою справу, може на свій розсуд виступити адвокат протилежної сторони і проінформувати суд, які засоби будуть використані для спростування предмета і підстави позову, або відкласти таку інформацію до завершення дослідження доказів, поданих позивачем.

Після виступу адвоката сторони провадиться допит її свідків та дослідження інших видів доказів, а потім — дослідження доказів протилежної сторони (див. § 5 гл. 15 цього підручника).

Завершується дослідження матеріалів спірної справи висновками, промовами сторін, тобто судовими дебатами. Першим виступає адвокат сторони, яка відкрила справу, потім адвокат протилежної сторони, а за ним адвокат, який розпочав дебати. В своїх виступах адвокатами дається юридична оцінка фактичних обставин справи і висновок про те, як має бути вирішена справа по суті в резолютивній частині винесеного у ній рішення.

Поряд з усним виступом адвокатами широко використовується подання письмових меморандумів, в яких підсумовуються наслідки дослідження в судовому засіданні матеріалів справи.

розгляд цивільної справи в судовому засіданні у федеральних судах СІЛА продовжується промовою судці, в якій він звертається з напутніми порадами до присяжних засідателів з метою сприяння їм у встановленні обставин справи, правильної оцінки доказів та в тлумаченні діючих норм права, якими необхідно керуватися стосовно варіантів виявлених фактичних обставин справи, яка розглядалася з їх участю. Такі поради проголошуються усно, але можуть бути викладені письмово незначним обсягом (до 10 crop.).

Адвокати сторін наділені правом надіслати судці письмові рекомендації, які, на їх думку, мають бути викладені в зверненні судді до присяжних, і одержати інформацію про їх реалізацію (ст. 151 Федеральних правил). Тому під час промови судді вони перевіряють їх реалізацію і після її закінчення мають право заявити судді свої заперечення з приводу викладених ними порад і просити виправити недоліки шляхом повторного виступу перед присяжними з додатковими порадами, які уточнюють чи розширюють їх.

Додаткові поради судці можливі за його ініціативою, коли присяжні не можуть винести вердикт кваліфікованою більшістю голосів, а також за ініціативою членів журі присяжних, коли між ними виникли розбіжності щодо змісту напутньої поради судці.

В порядку додаткових порад не допускаються нові, протилежного характеру, поради стосовно фактичних обставин справи і застосування норм права.

Після проголошення напутніх порад присяжні засідателі виходять в на-радчу кімнату на закрите засідання для винесення вердикту в справі.

Істотні відмінності в регулюванні процесуально-правового порядку розгляду цивільних справ від англо-американської системи передбачені процесуальним законодавством країн Східної Європи (Болгарії, Румунії, Угорщини, Польщі, Словакії і Чехії).

У Болгарії розгляд цивільних справ полягає в дослідженні допущених у ній доказів і в усних змаганнях сторін. Розгляд справи провадиться усно у відкритому судовому засіданні, за винятком, коли законом передбачено розгляд при закритих дверях, про що суд постановляє ухвалу. В таких випадках в засідання допускаються сторони, їх повірені, спеціалісти і свідки, а також особи, яким судця дозволив бути присутніми. Засіданням керує суддя (при колегіальному розгляді — головуючий), який стежить за порядком в залі суду і може видалити кожного, хто його порушує (статті 105-106 ЦПК).

На розгляд справи в судове засідання викликаються сторони, свідки та експерти. Дослідження доказів починається з допиту судом свідків, з його дозволу питання свідкам можуть ставити сторони. За свідками допитуються експерти.

Після цього суд пропонує сторонам закінчити спір між собою укладенням мирової угоди. Якщо цього не було зроблено, розгляд справи продовжується усним змаганням сторін, в яких вони формулюють свої доводи, міркування з приводу фактичних обставин і юридичної кваліфікації справи та пропонують свої висновки щодо того, як слід вирішити справу.

Першим виступає позивач. Зміст виступів сторін заноситься до протоколу судового засідання. З метою повноти і точності їх відтворення сторони можуть подати суду письмове викладення змісту своїх міркувань і доводів, проголошених усно.

Коли суд вважатиме, що справа достатньо з’ясована, він припиняє усне змагання сторін і переходить до постановлення рішення (ст. 186 ЦПК). Але перед цим суд знову пропонує сторонам закінчити справу миром, коли така можливість випливає з характеру спору (ст. 124 ЦПК). Якщо після припинення усних змагань сторін суд дійде висновку, що справа по суті не з’ясована, він поновлює її розгляд.

У цивільному процесі Угорщини розгляд справ у судах є відкритим. Суд може призначити закрите засідання з розгляду всієї цивільної справи або її частини, якщо це необхідно для запобігання розголошенню державної, службової або виробничої таємниці чи з моральних міркувань (§ 7 ЦПК).

Розглядом справи керує головуючий судця. Він в межах закону визначає послідовність процесуальних дій, які мають бути вчинені під час розгляду, допитує сторін й інших осіб, що беруть участь у справі, їм можуть ставити питання також сторони та їх представники. Головуючий стежить за тим, щоб розгляд справи не виходив за межі її обставин, відхиляє питання, які не належать до справи або можуть вплинути на особу, що допитується (§ 133 ЦПК). Він спостерігає за забезпеченням встановленого порядку під час розгляду справи. До осіб, які його порушують, вживаються передбачені санкції відповідальності: грошовий штраф, видалення з залу судового засідання. При недодержанні порядку, що є підставою для порушення кримінальної справи чи дисциплінарного провадження, суд повідомляє про це компетентний орган, а за необхідності порушника арештовують (§ 134 ЦПК).

Після відкриття судового засідання головуючий встановлює особисту присутність сторін у засіданні або через представника і застосовує правові наслідки у разі неявки сторони у засідання (§§ 135-137 ЦПК). При відсутності перешкод для розгляду справи позивач чи головуючий викладає або зачитує позовну заяву. Потім позивач повідомляє, чи залишає він викладений в заяві позов без зміни або які зміни він бажає внести до нього.

Після цього відповідач повідомляє свої заперечення, спрямовані на закриття справи провадженням чи по суті проти позовної вимоги. У запереченні мають бути викладені факти, що його обґрунтовують, і наведені докази на їх підтвердження. Якщо відповідач не був своєчасно повідомлений про позов або позивач істотно змінив його в засіданні, то суд на прохання відповідача може надати йому строк для пред’явлення заперечення (§§ 138, 139 ЩІК).

У разі коли відповідач в своєму запереченні просить закрити справу провадженням, то суд поряд з його розглядом може вимагати від відповідача дати пояснення по суті справи і до винесення ухвали про закриття її провадженням може постановити про продовження розгляду справи по суті (§ 140 ЦПК).

Якщо клопотання про закриття провадження у справі не надійшли або для цього відсутні підстави (§§ 157-160), суд розглядає справу по суті. У випадку коли обставини справи можуть бути встановлені вже в першому засіданні, суд виносить рішення по суті (§ 141 ЦПК). Відповідно до ч. 2 цієї норми суд, оскільки це необхідно для встановлення обставин справи, пропонує сторонам подати свої пояснення і проводить доказування, а якщо воно неможливе, то відкладає розгляд справи і може вирішити питання про подальшу її підготовку — подання письмових пояснень сторін. На їх підґрунті та на підставі наявних в його розпорядженні інших даних, якщо це необхідно для вирішення справи, він викликає на призначений строк для продовження розгляду справи свідків, сторін і приєднує до справи документи (чч. 3-5 §§ 141 ЦПК).

При відкладенні справи суд призначає день наступного засідання і повідомляє про це присутні сторони шляхом оголошення. Відсутні сторони викликаються повістками.

На засіданні суду, яке провадиться в порядку продовження розгляду справи, оголошуються попередні письмові пояснення й інші письмові заяви. Якщо сторона без поважних причин затягує подання пояснень за фактами, зазначеннями на докази чи поданнями пояснень на заяву протилежної сторони, внаслідок чого необхідно знову відкласти розгляд, то суд його відкладає, а пов’язані з цим витрати відносяться на таку сторону. В разі повторної прострочки суд може винести рішення, не чекаючи пояснень сторони.

Тоді, коли справа в порядку продовження розгляду вирішується судовою колегією, що складається не з тих суддів, які розглядали її раніше, головуючий оголошує заяви сторін, протоколи проведених попередніх судових засідань, а також наслідки доказування й інші документи. Сторони мають право зробити зауваження стосовно таких оголошених матеріалів (§§ 142-144

ЦПК).

У випадках коли у справі чи в якійсь її частині може бути винесено рішення, головуючий оголошує її розгляд закінченим. Перед закінченням слухання головуючий зобов’язаний попередити сторони про це і з’ясувати, чи не бажають вони дати додаткові пояснення. До оголошення рішення суд може заново відкрити розгляд справи, якщо виникне необхідність подальшого розгляду якого-небудь питання, а також зобов’язаний відкрити розгляд, якщо між закінченням розгляду і винесенням рішення змінився склад судців (§ 145 ЦПК).

У цивільному процесі Польщі розгляд справ провадиться в судовому засіданні на засадах гласності, за винятком, коли окремим правилом встановлено інше. Сторони і учасники провадження мають право знайомитися з матеріалами справи, одержувати копії або виписки з них (ст. 9 ЦПК).

Головуючий в призначений ним строк відкриває судове засідання і оголошує про слухання справи. Після вирішення питання про відвід суддів з підстав, встановлених законом (статті 48-54 ЦПК), сторони (першим — позивач) усно дають пояснення, в яких зазначають свої вимоги і заперечення, їх правові підстави і обґрунтовують їх доказами, а також дають пояснення щодо претензій протилежної сторони (ст. 210 ЦПК).

Якщо справа розглядається без участі сторони, суддя оголошує її заяви, міркування і докази, які є в матеріалах останньої. Для з’ясування спірних обставин справи і визначення доказів, необхідних для їх підтвердження, суд може ставити сторонам питання, на які вони зобов’язані дати відповіді, а також вимагати додаткових пояснень та викликати відсутніх сторін на судовий розгляд.

Після такого вступного з’ясування позицій сторін головуючий судця зобов’язаний спрямувати свої дії на примирення сторін. Підстави мирової угоди, укладеної в засіданні, фіксуються в його протоколі і підписуються сторонами. Неможливість підписання суд підтверджує також у протоколі (ст. 223 ЦПК). Він може визнати укладення вказаної угоди недопустимим, якщо та суперечить закону, порушує інтереси однієї зі сторін (§ 4 ст. 203 ЦПК).

Коли примирення сторін не відбулося, суд починає досліджувати докази, про що виносить ухвалу. Сторонам надається можливість після закінчення дослідження обговорити його наслідки

Суд, визнавши, що справа з’ясована в достатньому обсязі, необхідному для остаточного винесення рішення, закриває провадження з її розгляду. Якщо після закриття провадження суд дійде висновку, що не всі обставини справи з’ясовані, були виявлені істотні для неї обставини, провадження повинно бути поновлено і продовжено (статті 224, 316 ЦПК).

У цивільному процесі Румунії після прийняття позовної заяви і виконання дій з підготовки справи провадиться її розгляд в судовому засіданні, яким керує головуючий суддя. Справа розглядається усно на засадах гласності.

Після відкриття засідання і оголошення, яка справа буде розглядатися, надається слово для пояснення позивачу, а за ним — відповідачу. За необхідності зазначене слово може бути надане повторно декілька разів. У поясненнях відповідач, а за зустрічним позовом — позивач, можуть висувати заперечення процесуального характеру і по суті справи, і спрямовані на створення тимчасових чи тривалих перешкод для розгляду її по суті. Суд висловлює своє ставлення щодо таких заперечень. Якщо була встановлена відсутність підстав для відкладення, зупинення і закриття провадження у справі, суд переходить до дослідження доказів. Дослідивши останні, суддя надає слово сторонам для заключних виступів по суті справи, для аналізу її фактичної і юридичної сторони. З’ясувавши всі обставини у справі, суд оголошує про закінчення розгляду і йде до нарадчої кімнати для постановлення рішення.

Проаналізований процесуальний порядок розгляду справ у цивільному процесі Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії свідчить про наявність численних спільних рис з порядком, встановленим ЦПК України. Найбільш наближеним до процесуального порядку, передбаченого ЦПК України, є порядок розгляду справ, встановлений ЦПК Китайської Народної Республіки (від 8 березня 1982 p., статті 103-111).

Цивільні справи розглядаються народними судами першої інстанції, ко-легіально у складі судді і засідателів або в складі непарної колегії суддів у відкритому засіданні, за винятком справ, пов’язаних з державною таємницею чи з інтимним життям сторін. У разі необхідності і можливості справи розглядаються на місці виїзною сесією суду за спрощеною процедурою. Про час і місце розгляду справи сторони й інші особи, які беруть участь у ній, повідомляються за три дні до засідання. При відкритому судовому розгляді справи оголошуються прізвище і ім’я сторін та короткий зміст справи. Перед початком судового засідання секретар встановлює явку сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, і закликає дотримуватися дисципліни в суді. Суддя, головуючий в засіданні, перевіряє особи сторін, викладає короткий зміст справи, оголошує прізвище суддів і секретаря, роз’яснює процесуальні права і обов’язки сторонам і запитує останні про наявні в них відводи. При заявленні останніх вирішує їх.

Розгляд справи в засіданні провадиться шляхом послідовного вчинення таких дій: допит сторін і пояснення осіб, які беруть участь у справі; роз’яснення прав і обов’язків свідкам, їх допит; оголошення показань свідків, які не з’явилися в суд; допит експертів, оголошення наслідків експертизи; пред’явлення письмових і речових доказів, а також аудіовізуальних матеріалів; оголошення протоколів перевірки.

Сторони можуть подавати в суд нові докази, з дозволу суду ставити питання свідкам, експертам, перевіряючим особам. Вони можуть вимагати проведення повторної експертизи і перевірки, дозвіл на що дається судом в постановленій ухвалі.

Після дослідження доказів провадяться дебати. Спочатку виступає позивач і його довірені особи за позовом, потім — відповідач і його довірені особи. Можливі повторні виступи сторін. По закінченні судових дебатів головуючий з’ясовує остаточну думку сторін — позивача, а потім відповідача. Судом може бути зроблена спроба примирити сторони. Якщо примирення не було досягнуте, виноситься рішення.

Розгляд простих цивільних справ можливий у порядку спрощеного судочинства низовими народними судами і призначеними ними судами. Допускається пред’явлення позову в усній формі, а його розгляд провадиться од-ноособово суддею. На клопотання сторін, які з’явилися до суду, справа може бути розглянута відразу, без виклику інших осіб, які беруть у ній участь, без дотримання встановленого порядку дослідження доказів та дебатів сторін (статті 124-127 ЦПК).

В цивільному процесі Англії, США, Франції, Російської Федерації й інших держав поряд із загальною процедурою розгляду справ функціонує спрощене провадження та заочне провадження. Спрощене провадження надає можливість позивачу без процедури судового розгляду одержати задоволення своїх позовних вимог, тобто одержати рішення у спрощеному порядку.

В Англії для цього необхідне спеціальне індосування наказу про виклик відповідача в суд і щоб між сторонами був відсутній істотний спір як з приводу обставин справи, так і правових питань, що виникають по справі. В своїй письмовій заяві до суду позивач повинен викласти міркування, які підтверджують підставу пред’явленого ним позову і розмір позовної суми та обгрунтувати, що вони не можуть бути спростовані відповідачем, і просити суд в особі помічника судці (master) про задоволення позову.

Копія такої заяви надсилається судом відповідачу, який на засіданні у помічника судці може оспорювати заяву позивача, висувати необхідні для захисту питання. Помічник судці має право: відхилити заяву позивача про задоволення позову і процес може бути продовжений на загальних підставах; задовольнити заяву позивача, а також його позовні вимоги; продовжити процес на загальних підставах з використанням відповідачем звичайних засобів захисту, які може бути поставлено у залежність від виконання відповідачем деяких попередиш дій, зокрема депонуванням у суді певної грошової суми, чи надання іншого забезпечення, які для відповідача не повинні характеризуватись неможливістю їх виконання.

Спрощене провадження в цивільному процесі США в порівнянні з Англією може бути застосовано за заявою обох сторін і при умові встановлення судом відсутності істотного спору з питань фактичних обставин справи та чи буде правомірним при таких обставинах винесення рішення про задоволення вимоги, заявленої позивачем. У порядку спрощеного провадження може бути визначено, які фактичні обставини вважаються безспірними між сторонами, а які підлягають встановленню додатково, а також винесено проміжне судове рішення щодо відповідальності за шкоду, нанесену позивачу з тим, що розмір буде предметом додаткового встановлення (ст. 56 Федеральних правил цивільного процесу).

Функціонування спрощеного провадження передбачено законодавством окремих штатів, в якому, як правило, відтворені положення Федеральних правил або збережені свої особливості, зокрема, визначений законом перелік справ, розгляд яких можливий у порядку спрощеного провадження. Так, в штаті Нью-Йорк спрощене провадження можливе у справах: з приводу розрахунків, які випливають з письмових угод, за позовними вимогами «про виконання в натурі» й ін.

Правове регулювання спрощеного провадження за ЦПК Франції (ст. 404-413) визначає, що воно можливе стосовно нескладних справ при значних за сумою інтересах сторін або навпаки, чи при необхідності термінового винесення судового рішення. Перелік таких справ встановлений ст, 404 ЦПК і не носить вичерпний характер, а є примірним, а саме:

— справи, які були вирішені мировими судами і переглядаються цивільними трибуналами як апеляційною інстанцією; — позови, спрямовані на захист особистих немайнових прав, при умові, що відповідач не оспорює справжність документа, яким обґрунтовується позов, а також по суті і саме право вимоги позивача;

— позови, які не мають обгрунтування в бізспірних документах, і за сумою не перевищують розміру, передбаченому для справ, які розглядаються цивільним трибуналом, рішення якого не підлягають апеляційному оскарженню;

— справи, які носять попередній характер або підлягають негайному вирішенню;

— позови про сплату платежів за найом приміщення, за оренду земельних ділянок, інших різних недоїмок.

Спрощене провадження в цивільному процесі Франції характеризується такими, рисами: більш простий порядок допиту свідків, який провадиться безпосередньо судом, що виносить рішенння; домінує усна форма процесу, за винятком подання сторонами письмових пояснень у справі; витрати по справі вираховуються і зазначаються в самому рішенні без застосування окремої процедури; справи, які потребують термінового розгляду підлягають розгляду також під час судових канікул (з 1 серпня по 1 жовтня щорічно).

В цивільному процесі Російської Федерації спрощене провадження передбачено для видачі судового наказу (постанови судді) за заявою кредитора тільки про стягнення грошових сум або про витребування рухомого майна від боржника (гл. 11 статті 125-125 ЦПК внесена до Кодексу Федеральним законом від 27 жовтня 1995 p.). Судовий наказ видається за вимогами, перелік яких встановлений в ст. 125 ЦПК, а саме: якщо вимога основана на нотаріально засвідченій угоді; якщо вимога основана на письмовій угоді; якщо вимога основана на протесті векселя в несплаті, неакцепті і недатуванні акцепта, вчиненим нотаріусом; якщо заявлена вимога про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, не пов’язана з встановленням батьківства; якщо заявлена вимога про стягнення з громадян недоїмки по податках і державному обов’язковому страхуванню; якщо заявлена вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати.

Судовий наказ видається суддею одноособове без розгляду заяви в судовому засіданні, виклику боржника і стягувача і заслуховування їх пояснень.

Суддя відмовляє у видачі наказу, якщо боржник не згоден із заявленою вимогою або якщо вбачається наявність спору про право, який неможливо вирішити на підставі поданих документів. На ухвалу про відмову у видачі наказу може бути подана окрема скарга. Боржник має право в двадцятиден-ний строк з дня видачі судового наказу подати заяву в той же суд про його скасування. На ухвалу суду про відмову в скасуванні наказу може бути подана окрема скарга.

Спрощене провадження в цивільному процесі Китайської Народної Республіки врегульовано в гл. 11 ст. 124-127 ЦПК (прийнятого 8 березня 1982 р.). У порядку спрощеного провадження можуть розглядатися прості цивільні справи низовими народними судами і призначеними ними судами. Позов може бути заявлений в усній формі. Обидві сторони можуть одночасно з’явитися в низовий народний суд або призначений ними суд з проханням вирішити спір, який може бути розглянутий відразу або в інший призначений судом час. Суд може застосувати простий та зручний спосіб виклику сторін й свідків повістками і справи можуть бути розглянуті одним суддею, який веде справу, без будь-яких обмежень, встановлених окремими нормами ЦПК.

Спрощене провадження в формі видачі судового наказу у визначених законом випадках передбачено в цивільному процесі Республіки Казахстан (ст. 139-149 ЦПК), Азербайджанської Республіки (ст. 275-289 ЦПК).

Цивільному процесу іноземних держав властиве також заочне провадження, сутність якого полягає в тому, що судове рішення виноситься у випадках неявки відповідача в суд або ухилення його від участі в процесі. У таких випадках відповідач вважається (призумується) особою, яка визнає пред’явлений до неї позов.

В Англії заочне провадження можливе у випадках: неявки відповідача в суд при першому його виклику; при ухиленні позивача від викладення своїх позовних вимог (не були включені до змісту наказу про виклик відповідача в суд або не були додані до наказу) чи неподанні відповідачем пояснень на свій захист; при відсутності сторони — позивача або відповідача при розгляді справи в судовому засіданні.

Цивільне процесуальне законодавство США допускає заочне провадження і винесення заочного рішення у випадку ухилення відповідача від участі в процесі, зокрема, при його відмові розкрити істотні по справі обставини, а саме: при наявності відповідної постанови відмовляється дати відповідь на поставлені перед ним питання або подати документи чи предмети для огляду або відмовляється прибути до відповідної посадової особи для дачі показів або від дачі таких показів відмовляється (ст. 55 Федеральних правил Цивільного процесу)

Заочне провадження можливе лише у справах за позовами про присудження (виконавчими). При цьому позовні вимоги, спрямовані на присудження певного розміру грошової суми, задовольняються секретарем суду на прохання позивача без їх розгляду в судовому засіданні при подачі позивачем письмової заяви про те, що сума, яку він вимагає від відповідача дійсно належить сплаті позивачу. Якщо суд визнає за доцільним, то справа може бути розглянута по суті з перевіркою поданих доказів.

Заочне провадження можливе також при участі у справі відповідачем США, посадових осіб або державних організацій.

Рішення суду, постановлене у порядку заочного провадження може бути оскаржено і скасовано при наявності допущених у ньому неправильностей.

У Франції правове регулювання заочного провадження передбачено ст. 149-165 ЦПК, і можливе на прохання позивача, якщо відповідач до дня судового засідання не призначив судового повіреного.

Суд зобов’язаний розглянути позовну вимогу, заявлену позивачем і за-довільнити її, якщо вона є справедливою і обгрунтованою (ст. 150 ЦПК).

Позивачу надано право вимагати винесення судового рішення, коли призначений судовий повірений ухилився від подання пояснень по справі, але таке рішення не є заочним і не може бути оскаржено шляхом подання на нього відзиву.

Постановлене заочне рішення має бути офіційно спеціально призначеним судовим виконавцем повідомлено відповідачу особисто або за місцем його проживання протягом шести місяців з дня винесення рішення. У разі пропуску цього строку рішення вважається таким, що не відбулося. Заочне рішення може бути звернено до виконання після перебігу восьмиденного строку з дня його офіційного повідомлення.

Правове регулювання підстав і процесуального порядку винесення заочного рішення в ФРН передбачено (гл. З §§ 330-346) Цивільного процесуального кодексу Німеччини (від ЗО січня 1877 р. в редакції від 12 вересня 1950 р. за станом на 25 липня 1998 p.).

Заочне рішення може бути винесено проти позивача або проти відповідача. Якщо позивач не з’являється для усного розгляду, то виноситься заочне рішення про відмову йому в позові. Якщо позивач подасть заяву про винесення заочного рішення проти відповідача, який не з’явився на засідання для усного розгляду справи, то фактичні усні покази позивача вважаються визнаними і коли це обґрунтовує позовну заяву суд виносить рішення, в противному випадку позов відхиляється. Заява про винесення заочного рішення відхиляється: якщо сторона, яка з’явилася, не спроможна подати докази, які вимагає суд за своєю ініціативою; якщо сторона, яка не з’явилася, не була викликана в належному порядку і своєчасно; якщо до відома сторони, яка не з’явилася, не були своєчасно доведені в порядку процесуального документа фактичні усні покази або окремі заяви. Ухвала суду про відхилення заяви про винесення заочного рішення може бути негайно оскаржена. А сторона, проти якої було винесено заочне рішення, може подати заперечення на таке рішення. Якщо така сторона не з’явилася на засідання, призначене для усного його розгляду, суд може винести заочне (друге) рішення, на яке про його відхилення не може бути подано заперечення.

Інститут заочного провадження і заочного рішення передбачений ЦПК Республіки Казахстан (прийнятий 13 липня 1999 р.) — (гл. 24 статті 260-271).

В порядку заочного провадження може бути розглянута цивільна справа у випадку неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про час і місце засідання, але який не повідомив суд про поважні причини неявки і не просив розглянути справу у його відсутність. Якщо позивач не погоджується з розглядом справи у порядку заочного провадження, суд відкладає розгляд справи, і надсилає відповідачу повідомлення про місце нового судового засідання. При повторній неявці відповідача суд розглядає справу у порядку заочного провадження, про що виносить відповідну ухвалу.

При зміні позивачем предмета або підстави позову суд не вправі розглянути справу в порядку заочного провадження в даному судовому засіданні.

При розгляді справи в порядку заочного провадження суд досліджує докази, подані особами, які беруть участь у справі, враховує їх доводи і виносить рішення, яке називається заочним (ст. 261 ЦПК).

Заочне рішення може бути оскаржено сторонами або опротестовано прокурором в апеляційному і касаційному порядку (ст. 264 ЦПК). При скасуванні заочного рішення суд поновлює розгляд справи по суті.

Правове регулювання заочного провадження і заочного рішення передбачено гл. 17 (статтями 238-253) ЦПК Азербайджанської Республіки.

Підставами заочного провадження є неявка в судове засідання відповідача, належно повідомленого про час і місце судового засідання і не повідомившого про причини неявки і якщо проти розгляду справи у порядку заочного провадження не заперечує позивач, згода якого повинна бути виражена в письмовій формі.

Розгляд справи в заочному провадженні неможливий у випадку, коли відповідач не з’явився тому, що не був повідомлений у встановленому ЦПК порядку; відсутній з поважних причин або суду очевидно, що причиною неявки були природні явища або непередбачувані випадки.

При розгляді справи в порядку заочного провадження суддя обмежується дослідженням доказів, поданих сторонами, враховує їх доводи і клопотання та виносить рішення, яке називається заочним.

Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подачі заяви про його скасування судом, який виніс таке рішення. Суддя, розглянувши таку заяву, виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви або про скасування заочного рішення і поновлення розгляду справи по суті.

Ухвала суду про скасування заочного рішення, не може бути оскаржена в формі апеляції стороною, проти якої відбулося таке скасування.

Процесуальний порядок заочного провадження в цивільному судочинстві Російської Федерації врегульований гл. 16 статті 213-213 ЦПК в редакції Федерального закону від 27 жовтня 1995 р.

Заочне провадження по справі можливе у випадку неявки в судове засідання відповідача, належно повідомленого про час і місце судового засідання, якщо позивач проти цього не заперечує. Про розгляд справи у порядку заочного провадження суддя виносить ухвалу.

При розгляді справи суд обмежується дослідженням доказів, поданих сторонами, враховує їх доводи і клопотання та виносить заочне рішення в межах первісних вимог позивача. При розгляді справи в порядку заочного провадження не можуть бути змінені підстави або предмет позову чи збільшений розмір позовних вимог.

Заочне рішення може бути оскаржено в касаційному порядку сторонами й іншими особами, які брали участь у справі. Сторона, яка була відсутня в судовому засіданні має право подати в суд, що виніс заочне рішення, заяву про перегляд цього рішення. Для розгляду цієї заяви не є перешкодою неявка осіб, повідомлених про час і місце судового засідання.

Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення суд виносить ухвалу, якою: залишає заяву без задоволення або скасовує заочне рішення і поновлює розгляд справи по суті в тому самому або іншому складі суддів

Посилання до глави 17

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» (зі змінами, внесеними постановами № 13 від 25 грудня 1992 p.; № 15 від 25 травня 1998 p.)








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Цивільний процес (М. Й. Штефан)