Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія України (О. Субтельний) скачати онлайн-> Грецькі колонії на Україні

Грецькі колонії на Україні


Нові поселенці прибували на Україну не лише степом, а й морем. За 1000 років
до н. е. крихітний грецький материк уже був перенаселений навдивовижу творчим,
енергійним і невгамовним людом. За відсутності необхідних умов на батьківщині
багато греків стали розселятися узбережжям Середземного,
Егейського та Чорного
морів,
колонізуючи їхні найдальші закутки. За словами Платона, греки обсіли моря
від Гібралтару до Кавказу, «наче жаби ставок». Наприкінці VII — на початку VI ст.
до н. е. вони заснували ряд колоній у Північному Причорномор’ї. Протягом усього
наступного тисячоліття ці колонії слугуватимуть аванпостами міської цивілізації
на Україні. У IV ст. до н. е. для грецьких міст на українському узбережжі настала пора розквіту. Найбагатшою з них була Ольвія. Розташована в гирлі Бугу, вона стала основнимцентром торгівлі збіжжям між Грецією та її чорноморськими колоніями. До інших важливих центрів належали Херсонес і Феодосія на узбережжі Криму,
Пантікапеи (нині Керч) — найбільше скупчення міст, розташоване на Кіммерійському Боспорі у східному Криму. Кілька століть процвітали ці міста, але у II ст. до н. е. перед ними почали виникати значні труднощі. Загострювалися соціальні сутички між міською верхівкою й нижчими верствами населення, що головним чином складалися з колишніх рабів. Нові напади кочовиків порушували старі взаємини зі скіфами. Дешеве
єгипетське зерно підірвало життєво важливу торгівлю збіжжям. Зміцнення Риму
порушило політичну рівно
вагу в еллінському світі. Майже ціле століття тримався Пантікапей із сусідніми містами, об’єднаними
династією
Спартокидів у так зване Боспорське царство. Але у 68 р. до н. е. Рим
завдає поразки цареві
Мітрідату IV — останньому з династії Спартокидів — і оволо-
діває Чорноморським узбережжям. Римське панування певною мірою повернуло
грецьким містам на українському узбережжі економічну й політичну стабільність.
Проте на початку нашої ери, з посиленням нападів варварів і послабленням здатності
Риму протистояти їм, існувати причорноморським містам лишалося недовго. У 270 р.
н. е. вони зазнають нищівного удару готів, а через 100 років їх цілком знищують
гунни. Якщо окинути поглядом розвиток людського життя на території Украї-
ни початку 1 ст. н. е., то належало б виділити три окремих типи суспільства, що
сформувалися у трьох різних географічних зонах. Лісисті рівнини півночі та північ-
ного заходу населяли землероби. Захищене від нападників лісами та болотами, це
найдавніше населення краю не знало політичної організації, було слабким у воєнно-
му відношенні та культурно відсталим. Але як і інші селяни, ці землероби вирізня-
лися надзвичайною витривалістю: завойовники не раз приходили і зникали, а вони
й далі чіпко трималися землі, що їх годувала. Кочовики неподільно панували на широких просторах степу. Намагаючись за-
хопити якнайбільше території, ці прибульці зі сходу створили на території України
перші великі політичні об’єднання. Сприйнятливі до культурних впливів іззовні, вони
встановили контакти з великими центрами цивілізації. Проте кочові племена люто ворогували між собою, не раз руйнуючи у постійних пошуках пасовиськ і здобичі політичні структури, створені іншими. Нарешті, на півдні, на вузькій смузі Чорноморського узбережжя розвинули міську
цивілізацію греки. І хоч торгівлею, ремеслами, школами, широкими контактами ці
міста прискорювали культурний розвиток неосяжної української периферії, вони
були тільки ще одною гілкою Стародавньої Греції і аж ніяк не органічною частиною
українського середовища.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України (О. Субтельний)