Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія України (О. Субтельний) скачати онлайн-> Суперечки з норманістами

Суперечки з норманістами


У середині ЇХ ст. Наддніпрянщина в господарському, культурному та політично-
му відношенні залишалася тихою заводдю. Але десь через 150 років вона стала сер-
цевиною Київської Русі — могутнього політичного об’єднання, котре швидко пере-
творювалося на одне з найбільш розвинених і економічно процвітаючих суспільств
тогочасної Європи. Як же вдалося досягти цих гідних подиву змін? Хто їх здійсню-
вав? Що уможливило їх — зовнішні стимули чи події внутрішнього життя? Аби від-
повісти на ці запитання, згадаємо насамперед, що пишеться про походження Київ-
ської Русі у найдавнішому східнослов’янському літописі «Повість
временних літ»:
«У рік 852… стала називатися [наша земля] — Руська земля… У рік 859. Варяги,
приходячи із замор’я, брали данину з чуді, і з словен, і з мері, і з весі, [і з] кривичів.
А хозари брали з полян, і з сіверян, і з
вятичів; брали вони по білій вивірці — стільки
від диму… У рік 862. Вигнали [чудь, словени, кривичі і весь] варягів за море, і не
дали їм данини, і стали самі в себе володіти. І не було в них правди, і встав рід на рід, і були усобиці в них, і воювати вони між собою почали. І сказали вони: «Пошукаємо
самі собі князя, який би володів нами і рядив за угодою, по праву». Пішли вони за

море до варягів, до русі. Бо так звали тих варягів — русь, як ото одні звуться свеями,
а другі — норманами, англами, інші — готами,— отак і ці. Сказали русі чудь, слове-
ни, кривичі і весь: «Земля наша велика і щедра, а порядку
й ній нема. Ідіть-но княжити і володіти нами». І вибралося троє братів із родами своїми, і з собою всю узяли русь».

Спираючись на цей уривок, ряд німецьких учених, зокрема Готліб Байєр, Гер-
хард
Міллер та Август-Людвиг Шльоцер, які у XVIII ст. служили в Росії, розвину-
ли так звану норманську теорію. В ній доводилося, що Київську Русь заснували варя-
ги —
германо-скандінавська народність, відома на Заході як вікінги, або нормани.
Підкреслювання важливості германських впливів та натяки на нездатність слов’ян
створити власну державу викликали обурення славетного російського вченого
XVIII ст. Михайла
Ломоносова, який написав гнівну відповідь німцям, доводячи пер-
шочергову роль слов’ян у створенні Київської Русі. Твердження Ломоносова дістали
назву антинорманської концепції та поклали початок суперечкам, які тривають
і
досьогодні. Здавалося, що в XIX та на початку XX ст. переможе норманська тео-
рія, оскільки її підтримала більшість західних і ряд відомих російських істориків.
Проте антинорманських поглядів уперто трималися такі два провідних українських
учених, як Михайло
Грушевський та Микола Костомаров. У 30-х роках радянські
вчені почали контрнаступ, оголосивши норманську теорію політичн
е шкідливою,
бо в ній заперечується здатність слов’янських народів створити незалежну державу.
При цьому наголошувалося на тенденційності
Нестора-Літописця, монаха, який
у XI ст. написав «Повість
временних літ», вказувалося на багато внутрішніх супе-
речностей у його розповіді й на те, що дані археологічних розкопок не підтверд-
жують широкомасштабної присутності варягів у Київській Русі. Виходячи з цього
вони робили висновок, що Київську Русь заснували східні слов’яни.

Значною мірою ці дебати набули лінгвістичного за своєю суттю характеру й тор-
каються етимології слова «Русь».
Норманісти доводять, що воно походить від сло-
ва
гиоіхі — фінської назви шведів, яка в свою чергу виводиться з давньошведського
слова гогіг (грести). Оскільки фінни підтримували тісні й тривалі зв’язки як із шве-
дами, так і зі слов’янами, припускають, що свою назву для перших вони почали застосовувати й до останніх. У антинорманській концепції слово «Русь» пов’язується
з назвами річок Рось і
Русна в Центральній Україні. Інша гіпотеза припускає мож-
ливість існування зв’язку між цим словом і назвою кочового племені
роксоланів,
яка походить від іранського гЬох, що значить «світло». Оскільки ці гіпотези мають
серйозні недоліки, жодна з них не дістала загальної підтримки. Що стосується са-
мого слова «Русь», то, як виявляється, ним спочатку називали варягів, потім землі
полян у Центральній Україні, а згодом — ту політичну єдність, що стала зватися
Київською Руссю. (Слово «Україна» вперше з’являється в літописах у 1187 р. і спо-
чатку вживається як географічне позначення Київського
порубіжжя).

Аналогічно тому, як не вдалося дійти конкретного висновку про походження
слова «Русь», так і немає загальної згоди щодо ширшої проблеми — співвідношення
зовнішніх скандінавських впливів та чинників власне слов’янської еволюції у виник-
ненні Київської Русі. Тривала й затята суперечка дала мало нових фактичних да-
них. Можливо, через брак знань багато вчених (за винятком радянських) посту-
пово були змушені шукати компромісного рішення. Нині існує загальна згода щодо
впливу
скандінавів на суспільство й культуру східних слов’ян. Мандруючи у складі
невеликих ватаг заповзятливих воїнів-купців, варяги швидко засвоювали східносло-
в’янську мову та культуру й через свою малочисельність навряд чи могли серйозно
вплинути на спосіб життя місцевого населення. Проте важко заперечувати участь,
ба навіть провідну роль варягів у політичному житті з огляду на те, що всі правителі
Києва аж до Святослава, а також їхні дружинники мали скандінавські імена. Ва-
ряги відігравали роль каталізатора політичного розвитку завдяки тому, що або
під-

коряли слов’ян і політичне організовуваній їх, або ж створювали для них загрозу, що
змушувала їх краще організовуватися самим. Щоправда, у ряді випадків інтереси
східних слов’ян і варягів співпадали. Це. зокрема, стосувалося обмеження впливу
хозарів
, протистояння нападам кочовиків, забезпечення й охорони дніпровського
торговельного шляху на Візантію.

14.jpg (134117 bytes)

Тому існують вагомі підстави вважати виникнення Києва досягненням не якоїсь
окремої етнічної групи
, а результатом складної слов’яно-скандінавської взаємо-
дії. Нещодавно американський учений Омелян
Пріцак, розвиваючи цей підхід, висловив думку, що питання про етнічне походження Русі є несуттєвим. На його погляд, Русь була спочатку поліетнічним і багатомовним торговельним союзом, що з метою встановити контроль над торговими шляхами між Балтійським та Середземним морями і утворив політичну єдність під назвою Київська Русь.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України (О. Субтельний)