Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія України (О. Субтельний) скачати онлайн-> Полонізація української знаті

Полонізація української знаті



Приваблюючий приклад привілейованого польського шляхтича справляв вели-
чезний асиміляторський вплив на українську знать, а його очевидна культурна
вищість посилювала потяг до всього польського. Впевнившись у своїй перемозі
над протестантами, єзуїти зосередилися на схизматах, як вони називали православ-
них. Незабаром, після 1569 р., вони рушили на Україну, засновуючи свої колегії
у Ярославі, Львові, Кам’янці, Барі, Луцьку, Вінниці та Києві
, їхні найкращі поле-
місти, й серед них блискучий
Пйотр Скарга, бичували у проповідях та на відкритих
диспутах догматичні облудності та культурну
відсталість, приписувані православ’ю.
У своєму знаменитому трактаті «Про єдність Церкви Божої» Скарга доводив, що
православ’я перебуває у настільки безнадійному становищі, що єдиним виходом для
його прибічників є поєднання з Римом. «Греки обдурили тебе, о руський народе,—
писав Скарга,— бо, давши тобі святу віру, вони не дали грецької мови, змусивши те-
бе використовувати слов’янську, аби ти ніколи не зміг дійти до правдивого розуміння
і знання… адже за допомогою слов’янської мови ніколи не можна пізнати істину».

Українська знать, як і кожна знать, за самим своїм єством була чутливою до
власного соціального статусу, й пов’язаність із релігією та культурою, що вважалися
неповноцінними, глибоко вражала її самолюбство. Внаслідок цього українські
аристократи стали масово зрікатися віри батьків і приймати католицизм, а з ним
польську мову та культуру. В 1610 р. у сповненому скорботи трактаті
«Тренос,
або Плач за Святою Східною Церквою» провідний представник православ’я Меле-
тій
Смотрицький оплакував утрату Руссю її найзнатніших родів: «Де тепер безцінні
діаманти православної корони, уславлені роди таких руських князів, як
Слуцькі,
Заславські,
Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Чорторийські, Пронські, Ружин-
ські,
Соломирецькі, Головчинські, Коропинські, Масальські, Горські, Соколинські,
Лукомські,
Пузини та інші, яким немає ліку? Де тепер ті, що оточували їх… благо-
родні, славетні, відважні, сильні й давні доми руського народу, що на весь світ слави-
лися престижем, могутністю й відвагою?» За цим риторичним запитанням стояв
загальновідомий факт переходу всіх цих славетних магнатських родів до табору ка-
толиків-поляків.

Свідчення, що допомагає зрозуміти сам механізм асиміляції, лишив львівський
архієпископ
Ян Порохницький, що сам був представником спольщеного українсько-
го роду: «Коли траплялося, що була панна-одиначка з маєтністю або вдова багата,
то королі своїх поляків-шляхтичів посилали до Русі, помагали їм своїми впливами,
і так [вони
], женячися часто, наповнили Русь і запровадили віру правовірну като-
лицьку римську; решту зробила пильність пастирів, так що й найбільші панове з Ру-
сі перейшли до єдності з римським костьолом, покинувши грецьку схизму».

З решти українських православних магнатів тільки лічені роди лишалися від-
даними старій вірі. До таких, зокрема, належали ті, що отримали титул до 1569 р.,
коли українці ще становили могутню політичну й культурну силу Великого князів-
ства Литовського. Давні традиції продовжували побутувати в окремих осередках
бідної шляхти в ізольованих і віддалених від центрів польської культури землях.
Проте політичн
е, соціальне й економічно вони були надто слабкими, щоб зупинити
процес полонізації.

Важко перебільшити ті серйозні наслідки, що їх мала для українців утрата
власної еліти. В суспільствах, що поклали початок сучасної Європи, з їхньою ієрар-
хічною будовою, народ без знаті все одно, що тіло без голови. Це значило, що українці втратили клас, котрий звичайно здійснював політичне керівництво, ставив певні політичні цілі, сприяв культурі та освіті, підтримував церкву й живив відчуття
етнополітичної самобутності суспільства. З поширенням полонізації серед української
знаті православ’я, а також українська мова та звичаї пов’язувалися насамперед із
нижчими верствами. Вони як такі стали в очах поляків предметом презирства.
Відтак честолюбні й обдаровані молоді українці були постійно змушені вибирати
між відданістю власному народові й традиціям та асимілюванням у панівне су-
спільство і його культуру. Частіше пер
евага надавалася останньому. Внаслідок
цього іншою важливою проблемою української історії стала проблема верхівки
українського суспільства або, краще сказати,— її відсутності.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України (О. Субтельний)