Головна Головна -> Підручники -> Підручник Інвестиційний аналіз (Пересада А. А., Онікієнко С. В., Коваленко Ю. М.) скачати онлайн-> Тема 2. Оцінювання фінансових ресурсів в інвестуванні 2.1. Методичні вказівки до вивчення теми

Тема 2. Оцінювання фінансових ресурсів в інвестуванні 2.1. Методичні вказівки до вивчення теми


У процесі вивчення питань, пов’язаних з оцінюванням фінансових ресурсів в інвестуванні, варто виділити такі ключові напрями: індивідуальна вартість джерел капіталу, гіринг і вартість капіталу, грошові потоки та їх визначення.

Вартість коштів (або капіталу), використовуваних для фінансування проектів, є одним з ключових понять фінансового менеджменту. Кошти підприємств у будь-який момент часу можуть розглядатися як пул коштів, у який в різний час передано додаткові кошти і з якого кошти беруться для фінансування проектів. Цей пул коштів (у балансі він відображується у пасивах) може мати оптимальну структуру, в якій комбінація боргів і власного капіталу забезпечуватиме мінімізацію вартості капіталу для підприємства. Отже, можна припустити, що коли співвідношення боргового і власного капіталу у структурі пулу коштів відхиляється від оптимального, то наступний транш коштів, який надійде до пулу, повинен повернути пул до оптимального співвідношення. Найголовніше тут те, що вартість кожного траншу коштів не є вартістю капіталу для проекту, що фінансується у той самий час, коли запозичуються кошти за цим траншем. Дійсною ціною капіталу для інвестиційних проектів є середньозважена вартість капіталу всіх коштів у пулі на час, коли здійснюється інвестування у проект там, де всі проекти мають середній рівень ризику.

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу

Припустимо, що співвідношення «борг: власний капітал» є близьким до оптимального. Це означає, що підприємство не в змозі суттєво зменшити вартість капіталу за рахунок зміни цього співвідношення. Необхідно дотримуватися такої процедури:

1.  Визначитися щодо усіх наявних джерел капіталу, звичайних акцій, привілейованих акцій, облігацій тощо. Звернути увагу на ті з них, що їх інколи називають «безкоштовним капіталом» (наприклад, товарний кредит) і виключити їх з розрахунків.

2.  Визначити поточну ринкову (а не балансову) вартість кожного джерела капіталу. Розрахувати питому вагу коштів, отриманих з кожного джерела у загальній величині коштів. Це процентне відношення дає коефіцієнт, який має бути використаний щодо кожного із джерел капіталу.

3.  Розрахувати поточну вартість для кожного із джерел капіталу, очищену від податків.

4.  Розрахувати середньозважену вартість капіталу множенням вартості кожного із джерел капіталу, очищеної від податків, на від­повідне значення питомої ваги і доданням отриманих результатів.

Індивідуальними, або власними, джерелами капіталу підприємства можуть бути новий акціонерний капітал і позичка. Припускається, що співвідношення «борг: власний капітал» як перед залученням коштів, так і після нього є помірковано оптимальним. Під визначенням «помірковано оптимальний» розуміється, що зміна у співвідношенні «борг: власний капітал» сама по собі не призведе до значної зміни показника середньозваженої вартості капіталу. Якщо зміна співвідношення «борг: власний капітал» впливає на середньозважену вартість капіталу, вартість кожного із джерел коштів не може розраховуватися незалежно. Наприклад, збільшення заборгованості може призвести до зростання вартості існуючого власного капіталу. Дослідження стосовно впливу гірингу на вартість власного капіталу показує, що на широкому проміжку значень гірингу питома вага боргу має відносно невеликий вплив на вартість капіталу [11].

Як видно з рис. 2.1, крива вартості капіталу щодо гірингу має форму блюдця. Допоки існуюче значення показника гірингу підприємства і новий коефіцієнт гірингу знаходяться у межах плоскої частини блюдця, наведені вище розрахунки є дійсними. Але якщо коефіцієнт гірингу до або після залучення коштів знаходиться поза межами плоскої частини блюд­ця, зміна гірингу може сут-
тєво вплинути на середньозважену вартість коштів і цей факт необхідно враховувати у розрахунку середньозваженої вартості капіталу після залучення нових коштів.

Оцінювання грошових потоків за проектом. Часто, оцінюючи інвестиційні пропозиції, менеджери використовують інформацію з різноманітних джерел, які завжди узгоджуються між собою. Виникає потреба у ретельній перевірці інформації щодо інвестиційної пропозиції перед поданням її для подальшого детального розгляду.

Основні види грошових потоків, які необхідно включати в процес оцінювання інвестиційних пропозицій наведено у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

ТИПИ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ
Етап Процес Об’єкт
На початку Інвестування капіталу

Інші витрати

Оборотний капітал

Виробничі будівлі, обладнання
Люди, маркетингові дослідження
Акції, кредит
У процесі
реалізації
проекту
Зростання обсягів продажу
Зниження собівартості
Податкові знижки
Оборотний капітал
По закінченні Ліквідаційна вартість Акції, дебіторська заборго­ваність, та інші витрати
Виробничі будівлі, обладнання

Передусім треба визначити базові критерії, за якими грошові потоки поділяються на такі, що стосуються проекту і такі, що не стосуються його (рис. 2.2.).

Рис. 2.2. Категорії грошових потоків

Відмінності між грошовим потоком і балансовим прибутком. Необхідно розрізняти поняття «грошовий потік» і «балансовий прибуток» (табл. 2.2). Грошовий потік — це прибуток від інвестиційного проекту після оподаткування, але перед нараху­ванням амортизації, виплатою процентів і дивідендів. Якщо розглядати грошовий потік і прибуток протягом усього життєвого циклу проекту, то вони будуть ідентичними, але їх розподіл у часі різнитиметься. З огляду на вартість грошей у часі, розподіл платежів у часі відіграє надзвичайно велику роль. Чисті грошові потоки виявляють різницю між надходженням грошових потоків за проектом і їх відпливом. Вони показують, чи варто реалізовувати інвестиційну пропозицію, на відміну від оцінок, які ґрунтуються на принципах бухгалтерського обліку, що визначають, наприклад, як швидко потрібно амортизувати капітальну інвестицію.

Немає сенсу звертати увагу на амортизацію, оскільки її вже було враховано як відплив капіталу на першому році (роках) інвестиційного проекту. Так само доцільно враховувати процентні платежі, оскільки їх враховано у дисконтній ставці, використовуваній для дисконтування грошових потоків.

Таблиця 2.2

ВІДМІННОСТІ МІЖ ГРОШОВИМИ ПОТОКАМИ
І БАЛАНСОВИМ ПРИБУТКОМ

Показник Грошовий потік Балансовий прибуток
Дохід Коли надходять кошти Коли відбувається
продаж
Експлуатаційні витрати Коли перераховуються
кошти
Коли здійснюються
витрати
Амортизація Не включається Ураховується на рахунку прибутків і збитків
Податкові знижки Податкові знижки враховано як грошові потоки Включено в розрахунок податків
Податки Коли податки сплачуються (часовий лаг — один рік) Визначаються за
розрахунку податків

Відмінності між грошовим потоком від інвестиційного проекту і балансовим прибутком пояснюються ще й таким: по-перше, кошти, що знаходяться на рахунку прибутків і збитків на першому році і підлягають оподаткуванню, вираховуються з прибутку цього самого року, проте на практиці більшість податків сплачується наступного року; по-друге, у рахунку прибутків і збитків не враховуються витрати оборотного капіталу.

Існує два шляхи визначення грошових потоків для подальшого їх використання в інвестиційному аналізі:

―  за неопрацьованими первинними даними;

―  за уніфікованими формами фінансової звітності: звітом за по прибутками і збитками та балансом.

Віднесення грошових потоків до інвестиційного проекту. На сьогодні багато які нові інвестиційні проекти переобтяжені сторонніми витратами, що значно ускладнює визначення доцільності реалізації інвестиційного проекту. Так, здійснюючи аналіз, не варто враховувати в інвестиціях частку накладних витрат. Така практика призводить до відхилення потенційно прибуткових інвестиційних проектів, оскільки компанія сама по собі може мати велику корпоративну структуру або ж занадто багато напрямів діяльності. Якщо центральні органи управління на підприємстві налічують 50 осіб і не треба збільшувати управлінський персонал для реалізації нового інвестиційного проекту з виробництва нового продукту, то немає потреби у додаткових витратах на центральні органи управління.

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки:

  1. Існують чотири критерії, за якими визначаються грошові потоки, що мають відношення до аналізу інвестиційних проектів і тому повинні братися до уваги за оцінювання інвестицій. По-перше, грошові потоки мають бути у грошовій і тільки грошовій формі; по-друге, вони мають показувати зміни; по-третє, вони мають включати як матеріальні витрати і вигоди, так і нематеріальні витрати і вигоди, які можна конвертувати у грошову вартість.
  2. За оцінювання інвестицій ураховуються інформація та прогнози щодо грошових потоків, а не інформація про прибуток від виробничої діяльності. Грошові потоки визначаються тоді, коли кошти надходять до підприємства або коли йдуть від нього, тоді як прибуток від продажу враховується, коли він отриманий (не обов’язково тоді, коли клієнт дійсно платить), а витрати — коли вони відбуваються (не має значення, коли постачальники отримають платежі або коли сплачуються податки). Амортизаційні відрахування додаються до експлуатаційних витрат, які не беруться до уваги за розгляду грошових потоків.
  3. Ураховуються лише ті грошові потоки, які мають безпосереднє відношення до інвестиційного проекту. Отже, оцінюються не розподілені накладні витрати, а альтернативні витрати, які визначають вартість альтернативного використання активів, застосовуваних в інвестиційному проекті.
  4. Визначаючи грошові потоки, що мають відношення до інвестиційного проекту, до уваги беруться лише зміни у витратах. Незворотні витрати та витрати, що вже мали місце, в інвестиційному аналізі не використовуються. Якщо реалізація інвестиційного проекту дає змогу отримати податкові знижки, то така економія в оподаткуванні є приростом блага і має бути врахована під час здійснення інвестиційного аналізу.

Нематеріальні втрати і блага враховуються в інвестиційному аналізі у будь-якому разі за умови, що їх можна конвертувати у грошову форму, яка є загальноприйнятною.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Інвестиційний аналіз (Пересада А. А., Онікієнко С. В., Коваленко Ю. М.)