Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія України (О. Субтельний) скачати онлайн-> Козацький уряд

Козацький уряд


На кінець XVII ст., після відвоювання поляками Правобережжя та утвердження
автономії Війська Запорозького, під безпосередньою зверхністю гетьманів лишало-
ся тільки близько третини території, що колись була підвладна Хмельницько-
му,— це десь одна шоста площі сучасної України. Цей лівобережний край укра-
їнці називали Гетьманщиною, а
московити — Малоросією. До неї входило десять
полків:
Стародубський, Чернігівський, Ніжинський, Прилуцький, Київський, Га-
дяцький,
Переяславський, Лубенський, Миргородський і Полтавський. Офіційна ре-
зиденція гетьмана й адміністративна столиця Гетьманщини на початку XVIII ст.
містилася в
Батурині. Гетьманщина була відносно густо заселеним і добре розвине-
ним краєм. Вона включала II великих міст, 126 містечок і близько 1800 сіл.
У 1700 р. її населяло близько 1,2 млн чоловік, тобто майже чверть усього насе-
лення тогочасної України.

З 1648 р. мало що змінилося у системі козацького врядування в Гетьманщині.
Щоправда, значно розрослася канцелярія, персонал якої часто набирався із вихованців Київської академії та являв собою щось на зразок зародку бюрократії. Гетьмани не відмежовували власних грошей від грошей Гетьманщини, внаслідок чого у фінансах часто не було порядку. Щоб розв’язати цю проблему, адміністрацію
поновили двома генеральними підскарбіями. Але ці зміни мало вплинули на розв’я-
зання основних фінансових проблем Гетьманщини, зокрема — постійного зменшен-
ня прибутків унаслідок того, що козацька старшина присвоювала собі громадські
землі. Очевидно, гетьмани не хотіли чи не могли запобігти розширенню особистих
землеволодінь старшини за рахунок фондів рангових та громадських земель Геть-
манщини, кількість яких швидко зменшувалася.

Хоча структура козацького врядування зазнала лише незначних змін, основні
зрушення відбулися у соціально-економічному устрої Гетьманщини. На кінець
XVII ст. старшина фактично витіснила рядове козацтво з вищих посад та усунула
його від участі у прийнятті рішень. Занепад маєтків рядових козаків тісно пов’я-
зувався із загостренням їхніх економічних проблем. Майже безперервні війни XVII—
початку XVIII ст. розоряли багатьох козаків, які мусили воювати власним коштом.
Як і слід було сподіватися, зменшення чисельності боєздатного козацтва помітно
позначилося на збройних силах Гетьманщини: у 1730 р. вони налічували лише
ЗО тис. чоловік. До того ж застосовувані козаками стратегія, тактика і споряд-
ження все більше відставали від часу. Тому на початок XVIII ст. козацьке військо
стало лише тінню тієї могутньої бойової сили, якою воно було колись.

Змінився й стиль керівництва. Якщо ватажкам із покоління Хмельницького
були притаманні політичне бачення ситуації, сміливість і рішучість дій, то народ-
жені за доби Руїни провідники Гетьманщини дбали про обмежені й прагматичні
цілі. Вони скоріше пристосовувалися до існуючих політичних обставин, а не змі-
нювали їх. В основному вони ставили перед собою подвійну мету: утримувати
задовільні стосунки з царем і зміцнювати свої особисті соціально-економічні при-
вілеї — як членів новонародженої козацької еліти — за рахунок простого козацтва
й селянства.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України (О. Субтельний)