Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія України (О. Субтельний) скачати онлайн-> Російські революції

Російські революції



У 1917 р. відбулися дві російські революції. Перша — Лютнева — скоріше по-
ходила на розвал, ніж на повстання. Почалася вона досить
невинно, коли 8 березня
(23 лютого за ст. ст.) петроградські робітники оголосили страйк протесту проти не-
стачі продуктів. Але, отримавши наказ стріляти в цивільних людей, царські війська
перейшли на бік робітників. За кілька днів подібне вчинила більша частина столич-
ної залоги. Водночас населення міста заповнило вулиці, щоб продемонструвати со-
лідарність із страйкарями. З поширенням демонстрацій по всій імперії Микола II
зрікся престолу, його міністри й урядовці розбіглися, а ненависні жандарми похо-
валися. До 12 березня царський режим розсипався, як картковий дім.

Хоч повалити царат було напрочуд легко, знайти йому заміну, прийнятну для
всіх, виявилося надзвичайно важко. З’явилося два претенденти на політичну владу.
Одним із них був Тимчасовий уряд, сформований із ліберальних депутатів Думи,
який прагнув узяти на себе функції управління до тих пір, доки в Росії не встано-
виться постійна форма правління. Тимчасовий уряд не мав великої реальної влади,
оскільки адміністрація перебувала в хаосі, а поліція була майже вся розпущена. До
того ж на ньому висів тягар непопулярної в народі війни. З самого початку суперни-
ком Тимчасового уряду виступала Петроградська Рада робітничих і солдатських де-
путатів. Підпорядкована соціалістам, серед яких більшовики складали лише одну з
меншостей
. Петроградська Рада являла собою випадкову асамблею радикальної ін-
телігенції, робітників і солдатів. Подібні органи швидко утворювалися по всій країні.
Мета Ради полягала в тому, щоб «поглибити» революцію, штовхаючи її до пере-
творення суспільства на соціалістичних засадах. Постійні сутички між цими двома
органами, суперечки та взаємні перешкоди вносили ще більшу плутанину в питання,
кому ж належить остаточна влада в колишній імперії.

Це безладдя незабаром стало всезагальною ознакою життя революційної Ро-
сії. Освячена революцією необхідність змін виправдовувала в очах багатьох, і особ-
ливо Рад, нападки на цілий ряд принципів і установлень, які раніше були загально-
прийнятими. Так, наприклад, 14 березня Петроградська Рада видала сумнозвісний
наказ № 1 (який Тимчасовому урядові не вдалося блокувати), за яким військові
частини для управління справами могли впроваджувати у себе демократично обрані
Ради. Влада офіцерів обмежувалася лише бойовими ситуаціями. Цей наказ доко-
рінно підірвав і без того хистку дисципліну в армії, внаслідок чого вона почала роз-
валюватися. До літа, коли
мільйогіи озброєних деморалізованих солдатів, кинувши
фронти, лавиною рушили додому, громадський порядок остаточно був підірваний.
Спостерігаючи за марними спробами відновити й утримати політичну владу в той
хаотичний період, не слід забувати, що перед тими, хто намагався це зробити, стояло
завдання, аналогічне зведенню будівлі, під якою постійно провалюється грунт.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України (О. Субтельний)