Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія України (О. Субтельний) скачати онлайн-> Анархія

Анархія



У 1919 р. Україну поглинув цілковитий хаос. У новітній історії Європи жодна краї-
на не пережила такої
всеохоплюючої анархії, такої запеклої громадянської бороть-
би, такого остаточного розвалу влади, яких у цей час зазнала Україна. Шість різних
армій діяли на її території: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська та анар-
хістська. Менш ніж за рік Київ п’ять разі» переходив із рук у руки. Численні фронти
розділяли одне від одного міста й цілі регіони. Майже повністю порушився зв’язок із
зовнішнім світом. Знелюдніли голодні міста, а їхні мешканці в пошуках їжі подава-
лися на село. Села буквально
забарикадовувалися від непрошених гостей. Тим часом
різні уряди, яким удавалося заволодіти Києвом, скеровували свою увагу та енер-
гію переважно на те, щоб відбити атаки ворогів. Україна стала краєм, яким було лег-
ко заволодіти, але неможливо управляти.

Селянин, котрий спостерігав зі свого економічно самостійного села, як падає
одна влада за іншою,
подумки проклинав усіх міських мешканців зі всіма їхніми уря-

дами. Його насамперед турбувало те, як утриматися на землі й по можливості при-
дбати її собі ще. Селянин був готовий підтримати будь-який уряд, що міг задов
оль-
нити ці прагнення. Але як тільки цей уряд виявлявся неспроможним виконати його
сподівання, се
пянин повставав проти нього й переходив на бік суперника. Селянин
усвідомлював
, що не бажає повернення старого ладу, але водночас не знав, що по-
ставити
натоімість. Це робило його важкопередбачуваним елементом протягом усієї
громадянської війни.

26.jpg (103541 bytes)

Нестор Махно зі своїм штабом

Настрої селянства були надто важливими, оскільки вперше за довгі століття у
нього з
явилися бажання і здатність боротися. В період Гетьманщини по всій Украї-

ні виникли сотні отаманів з їхніми партизанськими бандами, пройнятими неокозаць-
ким анархізмом. Одні схилялися на бік націоналістів, інші підтримували більшовиків,
ще інші не раз перекидалися з боку на бік, і всіх найбільше турбувало те, як оборо-
нити інтереси своїх сіл та околиць. Якщо ж з’являлася нагода пограбувати «класо-
вого ворога» чи дати волю бажанню звести рахунки з євреями, то тим краще. Подібно
до китайських полководців отамани глузували зі всякої влади й чинили так, неначе
самі собі були законом.

Два наймогутніших партизанських ватажки базувалися в південних степах, де
жили найзаможніші, найбільш упевнені в собі селяни. Один із них — отаман
і
Матвій Григор’єв, колишній царський офіцер—очолював сили в 12 тис. чоловік
на Херсонщині й підтримував тісні зв’язки з українськими лівими радикалами. Ін-
ший—легендарний
Нестор Махно, русифікований український селянин і затятий
анархіст. У середині 1919 р. його сили, що базувалися в
Гуляйполі, налічували від
35 до 50 тис. і часто ставали вирішальним чинником у боротьбі за Південь України.
Отже, ре
гулярні війська змагалися за контроль над містами й залізничними комуні-
каціями, в селі панували партизани, а єдиною визнаною по всій Україні владою була
влада зброї.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України (О. Субтельний)