Головна Головна -> Підручники -> Підручник Історія України (О. Субтельний) скачати онлайн-> Кінець українізації

Кінець українізації


З централізацією прийшла й русифікація. Спочатку, в 1933 р., вона проводилася
у формі напливу до України тисяч російських функціонерів для підсилення колекти-
візації. Під кінець десятиліття після чистки націонал-комуністів більшість членів
найвищого керівництва партії та держави на Україні, включаючи Микиту Хрущова,
були росіянами. Деякі вчені охарактеризували ці зміни в політичній верхівці України
як «повернення росіян».

За кадровими змінами стояв рішучий поворот у національній політиці Москви,
що стався в 1933 р., коли основною загрозою для єдності Радянського Союзу Сталін
оголосив місцевий націоналізм (а не російський шовінізм). Це означало кінець ук-
раїнізації й початок систематичних утисків української культури. Скоротилася кіль-
кість українських шкіл, помітно зменшилася частка українських учителів і дослід-
ників, із бібліотек було вилучено видатні твори української науки та літератури, за-
боронено сотні українських п’єс і закрито десятки українських театрів, а музейним
працівникам наказали припинити «ідеалізацію історії козаччини». Власті при кож-
ній нагоді знущалися з «націоналістичної теорії про самобутність України».

Водночас звеличувалися всі аспекти російської культури й підкреслювалася про-
відна роль Росії в СРСР. Причому все це робилося під виглядом розвитку інтерна-
ціоналізму, пролетарської солідарності та «дружби народів». У 1936 р. Сталін про-
голошував: «Докорінно змінилось обличчя народів СРСР, у них зникло почуття вза-
ємної недовіри, натомість розвинулося почуття взаємної дружби і налагодилося,
таким чином, справжнє братерське співробітництво народів у системі єдиної союзної
держави».

Не викликав подиву й висновок, що до нього прийшли радянські ідеологи, за яким
російська мова й культура найкраще відповідають завданням розвитку інтернаціо-
нальної дружби, співпраці та прогресу. Ось типова заява одного з них: «Російську мо-
ву вивчають трудящі всього світу. Маркс свого часу віддав належне могутній росій-
ській мові, вивчаючи її та використовуючи в своїх працях російські першоджерела…
В нашій ситуації російська мова є мовою міжнаціонального спілкування народів
СРСР. Знання російської мови дозволяє народам СРСР оволодівати найвищими
культурними цінностями».

Р. Салівант зауважує, що росіяни не тільки вихваляли свою мову, а й ідеалізу-
вали самих себе за свої революційні успіхи, а також «огортали себе містичним
покровом марксистської зверхності над іншими народами Радянського Союзу і
всього світу». Прикладом цієї нової пропагандистської лінії є таке твердження: «Ро-
сійський народ — це великий народ. Він допомагає всьому людству рухатися до пе-
ремоги демократії і соціалізму. Під керівництвом свого робітничого класу найпере-
довіший російський народ першим в історії звільнився від капіталістичного гніту й
експлуатації. Російський робітничий клас допоміг звільнитися від національного,
політичного і економічного гніту всій численній сім’ї народів, що населяють колиш-
ню царську Росію».

Висунувши такі претензії, радянські ідеологи могли доводити, що нова політика
Сталіна являла собою не повернення до традиційного російського шовінізму, а була
надійним шляхом до прогресу, соціалізму та інтернаціоналізму. За логікою речей,
із їхніх тверджень також могло випливати, що культура українців та інших неросій-
ських народів сприяла відсталості та провінціалізму.

В результаті наприкінці 1930-х років в українських школах стало обов’язковим
вивчення російської мови; було змінено українську абетку, граматику і словник у на-
прямі наближення їх до російської, і взагалі вживання російської мови на Україні
значно розширилося. Вже у 1935 р. Постишев зізнався, що «члени Комуністичної
партії України почали деукраїнізуватися і навіть перестали розмовляти українською
мовою». Аналогічні зміни розгорталися і в пресі: якщо у 1931 р. українською
мовою виходило 90 % газет та 85 °о часописів, то до 1940 р. їхній відсоток упав
відповідно до 70 й 45. У літературі стало політичним принципом наголошувати,
що всі видатні українські поети та письменники минулого розвивалися під благотвор-
ним впливом Росії. На разючу відміну від кінця 1920-х років, коли власті підтриму-
вали українізацію в містах, у 30-х роках вони енергійно намагалися поширити
вплив російської культури на селі.

Сталінська «революція згори» спричинилася до приголомшуючих змін в умовах
життя українців та інших народів СРСР. Основною складовою економіки стала про-
мисловість. Міста почали швидко зростати, що через кілька десятиліть перетворило
їх на головні осередки населення країни. Докорінних змін зазнало сільське госпо-
дарство, однією з основних тут була ліквідація приватного землеволодіння. Ці зміни
й особливо колективізація на Україні проводилися із застосуванням нечуваного на-
сильства й ціною величезних людських жертв. Хоч би які блага принесла Україні
радянська модернізація, безперечним є те, що блага ці коштували невиправдано
дорого.

На додаток до матеріальних змін Сталін справив на політичне і культурне життя
України вплив, який важко осягнути. Найтяжчі втрати від сталінських кампаній те-
рору зазнали інтелігенція й селянство — дві верстви, що становили соціальну базу
українського націоналізму. В результаті рух за самоутвердження українців, що, зда-
валося, набирав сили у 20-х роках, утратив незліченну кількість прибічників. Цей
удар особливо відчувався у середовищі двох поколінь української інтелігенції —
тих, хто активно діяв до революції, й тих, хто вийшов на передній план у 20-ті роки.
Саме ці покоління мали відіграти визначальну роль у процесі будівництва нації, й
саме вони були винищені Сталіним. Знекровлюючі наслідки страшних демографічних
утрат 30-х років допомагають зрозуміти ту відносну кволість політичної волі та
культурний занепад, що їх виявлятимуть у наступні роки радянські українці. На-
решті, Сталін повернув назад розвиток дуже важливої та багатообіцяючої тенденції
на Україні. У 20-х роках модернізація великою мірою перепліталася з українізацією.
Але коли в 1930-х роках Сталін знищив українську еліту й поновив політику русифі-
кації, модернізація знову набрала російського вигляду. Водночас українською куль-
турою маніпулювали так, щоб вона знову зосередилася на традиційному для себе
ототожненні з консервативним і відсталим селом.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Історія України (О. Субтельний)