Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право (Вінник О.М.) скачати онлайн-> 3. Форми господарських товариств

3. Форми господарських товариств



Становлення інституту господарських товариств і поява їх різних модифікацій відбувалася протягом багатьох століть.
Історична першість належить персональним (повному та командитному) товариствам, прообрази яких були відомі древнім ассирійцям, фінікіянам, грекам і в Стародавньому Римі (societas). На рубежі XVI-XVII ст. з ініціативи підприємців майже одночасно в Голландії та Англії виникли перші акціонерні товариства з однаковою назвою – Ост-Індські компанії, які започаткували нову форму підприємництва, що згодом набула широкої популярності.Товариства з обмеженою відповідальністю своєю появою завдячують німецьким юристам, які за дорученням парламенту в кінці XIX ст. розробили три законопроекти про нову форму товариства, яке мало би привабливі для малого бізнесу риси акціонерного товариства (насамперед, відсутність у акціонерів субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями товариства) і повного товариства (забезпечення закритості товариства). Один з цих законопроектів був прийнятий німецьким парламентом і досі є чинним. Закон Німеччини від 20 квітня 1892 р. “Про товариства з обмеженою відповідальністю”, завдяки ґрунтовності та оптимальності регулювання відносин, що виникають при створенні, функціонуванні та припиненні таких товариств, є взірцем для законодавців інших країн.
Товариство з додатковою відповідальністю фактично є модифікацією товариства з обмеженою відповідальністю і відрізняється від останнього лише наявністю у його учасників додаткової обмеженою відповідальності за зобов’язаннями товариства.
За сукупністю ознак (порядком створення; розміром, порядком формування та складом майнової бази; порядком управління справами; особливістю правового статусу учасників товариства та ін.) розрізняють такі форми (види) господарських товариств:
– повне товариство (ПТ);
– командитне товариство (КТ);
– акціонерне товариство (AT);
– товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ);
– товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ).
Повне товариство — це таке господарське товариство, всі учасники якого від імені товариства спільно здійснюють підприємницьку діяльність і несуть додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Основні риси:
– різновид господарського товариства;
– спеціальне регулювання: ГК України (частини 6 і 8 ст. 80), ЦК України (статті 119-132), Закон “Про господарські товариства” (статті 66-74);
– установчий документ – засновницький договір;
– відсутність законодавчих вимог щодо розміру та порядку формування майна, що регулюється засновницьким договором;
– відсутність органів товариства, оскільки управління справа ми товариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;
– можливість використання таких схем управління:
а) управління здійснюється спільно всіма учасниками;
б) управління доручається або одному, або частині учасників, які діють на підставі підписаного рештою учасників доручення;
– повна відповідальність товариства за власними зобов’язаннями (тобто усім майном, що належить йому на праві власності);
– субсидіарна солідарна відповідальність учасників товариства за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;
– обмежений рух учасників; зміна складу учасників можлива у разі:
а) відступлення частки учасника (її частини) іншим учасникам або третім особам за згодою усіх учасників;
б) правонаступництва у зв’язку з реорганізацією учасника – юридичної особи або спадкуванням у разі смерті учасника – фізичної особи, якщо решта учасників товариства дала згоду на вступ до товариства таких учасників;
в) виходу учасника з товариства, про що він має заздалегідь повідомити (за 3 місяці — якщо товариство було створене на невизначений строк, і лише за наявності поважних причин,— якщо товариство було створене на визначений строк;
г) виключення учасника з повного товариства, що може мати місце, якщо учасник: систематично не виконує своїх обов’язків; перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства;
д) вибуття учасника з незалежних від нього причин (смерті чи визнання померлим учасника – фізичної особи; реорганізації та ліквідації учасника – юридичної особи; визнання учасника недієздатним, обмежено дієздатним чи банкрутом; звернення стягнення на частку учасника в майні товариства);
– вимога до учасників товариства — наявність статусу зареєстрованого суб’єкта господарювання (ч. 8 ст. 80 ГК України);
– законодавчо встановлена заборона для учасників конкурувати з повним товариством;
– додаткові підстави ліквідації ПТ як юридичної особи: якщо в товаристві залишається один учасник і протягом 6 місяців з цього моменту ПТ не переборюється в інше господарське товариство, що може функціонувати у складі однієї особи.
Командитне товариство – це таке господарське товариство, в якому один або більше учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть щодо боргів додаткову відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, на яке за законом може бути звернене стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми внесками (вкладники). Основні риси:
– різновид господарського товариства;
– спеціальне регулювання: ГК України (частини 7 і 8 ст. 80), ЦК України (статті 133-139), Закон “Про господарські товариства” (статті 75-83);
– наявність двох категорій учасників, як мінімум, по одному учаснику кожної категорії: а) повних учасників і б) вкладників;
– установчим документом є засновницький договір, а у разі наявності в товаристві лише одного повного учасника – установчим документом відповідно до ЦК (ч. З ст. 134) є підписаний такою особою меморандум;
– відсутність законодавчих вимог до розміру майна і порядку його формування (ці питання регулюються засновницьким договором);
– обмеження сукупної частки вкладників 50% майна товариства;
– відсутність органів товариства, оскільки управління справами здійснюється повними учасниками;
– порядок управління справами товариства (зокрема, у тих випадках, коли в товаристві двоє і більше повних учасників) визначається засновницьким договором;
– правове становище повних учасників аналогічне правовому становищу учасників повного товариства, включаючи й вимогу ч. 8 ст. 80 ГК України щодо наявності статусу зареєстрованого суб’єкта господарювання;
– можливість реорганізації у повне товариство, якщо вибувають усі вкладники.
Повні учасники (учасники, які несуть повну відповідальність) командитного товариства:
– зобов’язані брати майнову і персональну участь у командитному товаристві;
– управляють справами товариства;
– несуть субсидіарну солідарну (якщо їх двоє і більше) майнову відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення;
– мають права і обов’язки, аналогічні правам і обов’язкам учасників повного товариства: заборона конкурувати з товариством; вимога про попередження виходу з товариства за 3 місяці, а якщо товариство створене на визначений строк – і за наявності поважних причин;
– якщо повних учасників двоє і більше, то вони можуть здійснювати управління справами спільно або доручати це одному чи декільком повним учасникам – які діють на підставі доручення, підписаного рештою учасників.
Вкладники командитного товариства:
– зобов’язані брати лише майнову участь у товаристві (сплачувати як основний, так і додаткові внески);
– на момент державної реєстрації товариства зобов’язані внести не менше 25% свого внеску;
– мають право брати участь у розподілі прибутку товариства відповідно до розміру своїх часток;
– вправі вимагати першочергового повернення вкладу (перед повними учасниками) у разі ліквідації товариства;
– не беруть участі в управлінні справами товариства, але у разі необхідності на підставі і відповідно до виданих доручень можуть діяти від імені товариства;
– зобов’язані не перешкоджати здійсненню повними учасниками управління справами товариства;
– не несуть субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями товариства, якщо повністю сплатили свої частки і не укладали угод від імені та в інтересах товариства без відповідного доручення;
– самостійно відповідають усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення, якщо без відповідних повноважень уклали угоду від імені та в інтересах товариства і останнє не схвалило цю угоду;
– набувають статусу повних учасників (і відповідно – несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном); якщо їх імена включені до найменування КТ (ч. 2 ст. 133 ЦК).
Акціонерне товариство (AT) – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на визначену кількість часток рівної номінальної вартості, виражених в акціях, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном; акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій.
Характерні риси:
– різновид господарського товариства;
– спеціальне регулювання: ГК України (ч. 2 ст. 80, ст. 81), ЦК України (ст. 152-162), Закон від 19.09.1991 р. “Про господарські товариства” (ст. 65), Закон від 18.06.1991 р. “Про цінні папери і фондову біржу” (статті 4-9 та ін.), Закон від 30.10.1996 р. “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, Закон від 10.12.1997 р. “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”);
– поділ статутного капіталу на частки рівної номінальної вартості, що іменуються акціями;
– відповідальність AT за своїми зобов’язаннями лише майном, що належить йому на праві власності;
– відсутність у акціонерів субсидіарної майнової відповідальності за зобов’язаннями товариства, якщо вони (акціонери) повністю сплатили свої частки;
– засновники – фізичні та/або юридичні особи;
– можливість створення AT однією особою і функціонування у складі однієї особи (акціонера); яскравим прикладом таких AT є державні/національні акціонерні товариства та холдингові кампанії;
– законодавчо встановлений мінімальний розмір статутного фонду (не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, чинної на момент створення AT);
– придатність форми AT для підприємств, інших господарських організацій низової ланки економіки (банків, страхових організацій, інвестиційних фондів фондових бірж тощо), господарських об’єднань;
– органи управління і контролю AT: вищий орган – загальні збори AT (вирішують питання стратегічного характеру); виконавчий орган – правління, дирекція чи директор (забезпечує виконання рішень загальних зборів та здійснює керівництво поточною діяльністю товариства); можуть (а в певних випадках – повинні) створюватися спостережна рада (проміжний орган між загальними зборами і виконавчим органом) і ревізійна комісія (ревізор) як суто контрольний орган;
– чисельність складу акціонерів (понад 50 осіб) обумовлює необхідність наявності в системі органів управління спеціального органу – спостережної/наглядової ради, яка виконує складні функції: організаційну (організація діяльності правління), контрольну (за діяльністю правління), захисну (захист інтересів акціонерів у період між проведенням загальних зборів), а також вирішення деяких питань, віднесених до компетенції загальних зборів товариства (крім питань виключної компетенції таких зборів), за наявності відповідного делегування, що зазвичай фіксується в статуті AT;
– участь акціонерів в управлінні залежить від кількості акцій, що належать їм на праві власності;
– можливість у засновників (акціонерів) вибору виду AT – закрите або відкрите;
– можливість залучення крупних інвесторів на правах власників привілейованих акцій;
– визначення обсягу прав акціонерів залежно від типу акцій (прості чи привілейовані), що їм належать;
– вихід акціонера з AT здійснюється шляхом відчуження акцій.
Акціонерні товариства бувають двох видів: відкрите акціонерне товариство і закрите акціонерне товариство (ст. 81 ГК України, ст. 25 Закону “Про господарські товариства”).
Відмінності між відкритим акціонерним товариством і закритим акціонерним товариством:
– порядком розміщення акцій (у ВАТ – шляхом підписки і вільної купівлі-продажу на фондовому ринку без спеціальних обмежень, з ЗАТ – розміщенням серед засновників або серед заздалегідь визначеного кола осіб, а також шляхом купівлі-продажу з виключенням системи торгів);
– порядком відчуження акцій: акції ВАТ продаються і купуються вільно (з дотриманням вимог закону); акції ЗАТ не можуть продаватися на фондовій біржі, а продаж їх акціонером товариства повинна здійснюватися з урахуванням переважного права інших акціонерів товариства на придбання таких акцій);
– видами підписки на акції, що застосовується при їх емісії: ВАТ – зазвичай відкрита підписка, ЗАТ – закрита (серед заздалегідь визначеного кола осіб);
– видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як іменні акції, так і акції на пред’явника, а ЗАТ – лише іменні);
– порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов’язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом відкритої підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації інформації про акції, оголошення про підписку, процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов’язаних з результатами підписки);
– мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів (він має бути не меншим: у ВАТ – ніж 30%, а в ЗАТ – 50% номінальної вартості акцій);
– переліком обов’язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ він більш значний, що пов’язано з результатами підписки на акції ВАТ);
– обсягом обов’язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ вони більш значні, що пов’язано з підпискою на акції (обов’язок повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми у разі: а) якщо підписка не відбулася; б) якщо установчі збори вчасно не були скликані і передплатники акцій зажадали повернення сплачених сум; в) якщо установчі збори з необхідним кворумом не вдалося зібрати ні першого, ні другого разу;
– обсягом публічності діяльності (у ВАТ вона більш значна, що пов’язано з розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб, і передбачає інформування усіх заінтересованих осіб через органи масової інформації про підписку на акції, про результати фінансово-господарської діяльності).
Правове становище акціонерного товариства як різновиду господарського товариства визначається ГК (статті 79-92), ЦК (статті 152-162), Законом “Про господарські товариства”, проте низка положень цих актів законодавства є колізійними, зокрема: щодо порядку створення (ЦК – шляхом розподілу акцій між засновниками; ГК – при заснуванні ВАТ – шляхом проведення відкритої підписки на акції, ЗАТ – шляхом розподілу акцій між засновниками); щодо назви ради товариства (спостережна рада – відповідно до ГК, наглядова рада – згідно із ЦК) та ін.
У сучасній українській економіці функціонує чимало державних або національних акціонерних товариств (холдингових компаній), які були створені в процесі корпоратизації державних підприємств та об’єднань відповідно до законодавства про корпоратизацію. Такі акціонерна товариства і виконують функції не лише підприємств та інших господарських організацій низової ланки економіки (підприємства, страхові компанії та ін., а й діють як своєрідна форма господарського об’єднання (державні холдингові компанії) і навіть як некомерційні організації (Державне акціонерне товариство “Національна мережа аукціонних центрів”, Національний депозитарій).
Характерні риси державного акціонерного товариства (ДАТ):
– спеціальне правове регулювання: глава 18 ГК “Корпоративні права”; укази Президента від 15.06.1993 р. “Про корпоратизацію підприємств” і від 11.05.1994 р. “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації”; Положення про порядок корпоратизації підприємств (затверджене По становою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 р. № 508), Положення про спостережну раду (затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1993 р. № 556; Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. №39); Типовий статут відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації. Затверджено на казом Фонду державного майна України від 25.06.2001 р. № 1129 та ін.;
– формально має статус відкритого акціонерного товариства, хоча фактично зазвичай є товариством однієї особи (держави в особі Уповноваженого органу;
– створюються, як правило, на базі державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75% статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих та науково-виробничих об’єднань, правовий статус яких не відповідає чинному законодавству;
– мета перетворення зазначених господарських організацій у відкриті акціонерні товариства – їх підготовка до майбутньої приватизації (строк якої однак, заздалегідь не визначається);
– належать до державних суб’єктів господарювання, що забезпечується через володіння державою усім або контрольним пакетом акцій такого товариства і відповідно – здійснення державою в особі уповноважених нею органів та осіб управління (контролю) діяльністю цих товариств;
– засновником виступає одна юридична особа – господарське міністерство (відомство), у віданні якого перебуває державне підприємство, що корпоратизується;
– статут такого ВАТ розробляється згідно з Типовим статутом відкритого акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації;
– державна реєстрація товариства здійснюється його засновником в загальному порядку, але без сплати реєстраційного збору;
– виконавчий орган товариства – правління – формується:
а) на стадії його створення шляхом перетворення у ВАТ із державного унітарного підприємства – засновником із керівних працівників державного підприємства, головою правління призначається керівник державного підприємства, що корпоратизується;
б) у подальшому (в процесі функціонування, якщо виникає потреба змінити склад правління) – спостережною радою товариства;
– у обов’язковому порядку створюється спостережна рада товариства, яка формується і діє відповідно до Положення про спостережну раду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.1993 р. № 556; метою діяльності спостережної ради є захист інтересів держави та інших акціонерів; до складу спостережної ради в обов’язковому порядку включаються представники: засновника; банківської установи, що обслуговує акціонерне товариство; трудового колективу товариства; органу приватизації; а якщо корпоратизоване підприємство в установленому порядку визнано монополістом – представник Антимонопольного комітету; персональний склад спостережної ради затверджується спільною постійно діючою комісією Міністерства економіки України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України за поданням засновника;
– порядок реєстрації та випуску акцій корпоратизованого підприємства регулюється Положенням про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації (затверджено рішенням ДКЦПФР від 11.04.2000 р. № 39);
– нараховані дивіденди по акціях такого товариства, що належать державі, зараховуються до державного бюджету;
– наявність значних особливостей в правовому статусі ДАТ зумовлюють уніфікацію правового регулювання у формі спеціального закону, який, проте, ще не прийнятий.
Товариство з обмеженою відповідальністю – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки по визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім своїм майном; учасники, які повністю сплатили свої внески, несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх внесків. Основні риси:
– різновид господарського товариства;
– спеціальне регулювання: ГК України (ч. З ст. 80), ЦК України (статті 140-150), Закон “Про господарські товариства” (статті 50-64);
– наявність статусу юридичної особи;
– мінімальний розмір статутного фонду – сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою на момент створення товариства;
– поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);
– відповідальність товариства за власними зобов’язаннями усім своїм майном;
– відсутність у учасників товариства субсидіарної майнової відповідальності за борги товариства, якщо вони повністю сплатили свої частки;
– наявність у учасників, які не повністю сплатили свої вклади, додаткової відповідальності за борги товариства у межах вартості несплаченої частини вкладу, у випадках, передбачених статутом товариства;
– наявність органів товариства, за допомогою яких здійснюється управління справами товариства: вищий орган – збори учасників, виконавчий орган – дирекція або одноособовий директор, контрольний – ревізійна комісія (ревізор);
– незначні вимоги щодо персональної участі в діяльності товариства його учасників, завдяки закріпленим у законі принципам:
1) діяльності зборів товариства (а саме: визначення кількості голосів, що належать кожному учасникові (пропорційно розміру частки у статутному фонді); визначення кворуму зборів учасників за умови, якщо на них присутні учасники чи їх представники, які володіють у сукупності більш як 60% голосів); прийняття рішень зазвичай простою більшістю голосів присутніх на зборах учасників, а з окремих питань – визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства; при вирішенні питання про виключення учасника з товариства – якщо за рішення проголосували учасники, що володіють у сукупності понад 50% загальної кількості голосів; застосування принципу одностайності передбачається у випадках:
а) прийняття рішень зборами учасників шляхом опитування, при цьому рішення приймається за відсутності заперечень хоча б одного учасника товариства;
б) прийняття рішень з питань, не включених до порядку денного: для цього необхідна згода всіх учасників, присутніх на зборах);
2) можливості формування виконавчого органу з найманих працівників, які не є учасниками товариства;
– обов’язковість для учасників майнової участі в товаристві: сплатити основний і додаткові (якщо останні передбачені установчими документами або рішенням зборів учасників) внески;
– можливість відступлення учасником своєї частки (її частини) іншому учасникові (учасникам) або третім особам (якщо учасники товариства протягом місяця з дня повідомлення про продаж частки не реалізують своє переважне право на купівлю частки);
– обмежений рух учасників; зміна складу учасників відбувається шляхом:
а) виключення учасника з товариства;
б) відступлення частки іншому учасникові (учасникам) або третій особі;
в) спадкування частки учасника – фізичної особи або правонаступництва учасника – юридичної особи;
г) виходу учасника з товариства;
– припинення участі в товаристві відбувається внаслідок:
а) смерті учасника – фізичної особи або реорганізації чи ліквідації учасника – юридичної особи;
б) відступлення частки іншому учаснику (учасникам) або третій особі;
в) виключення учасникові з товариства;
г) добровільного виходу учасника з товариства з викупом його частки самим товариством;
д) звернення стягнення на частку учасника, якщо для покриття його боргів не вистачає його власного майна.
ТОВ нерідко ототожнюють з ЗАТ, хоча ці господарські товариства мають не лише спільні риси (яких чимало), а й відрізняються одне від одного.
Відмінні риси:
– в ЗАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номінальної вартості, а в ТОВ – на частки, розмір яких визначається статутом ТОВ і може бути будь-яким (тобто рівним або різним);
– різний мінімальний розмір статутного фонду;
– якщо майнова участь акціонера в ЗАТ обмежується повною оплатою акцій, то статутом або рішенням зборів учасників ТОВ може бути передбачена сплата додаткових внесків;
– більша складність управління в ЗАТ (може, а якщо в AT понад 50 акціонерів – повинна створюватися спостережна рада, створення якої в ТОВ законом не передбачається;
– вихід із ЗАТ відбувається шляхом відчуження акцій, а з ТОВ – шляхом відступлення частки, викупу частки учасника самим товариством або звернення стягнення на частку учасника на вимогу його кредиторів;
– наявність акцій зумовлює накладення на ЗАТ певних обтяжень: необхідність реєстрації випуску акцій, ведення реєстру акціонерів, складнішу процедури зміни (особливо зменшення) статутного фонду;
– можливість випуску в ЗАТ привілейованих акцій, що дають їх власникам певні привілеї (в ТОВ усі учасники мають однакові права, в т. ч. і на отримання частини прибутку);
– вихід учасника з ТОВ без відступлення частки іншому учасникові або третій особі позначається на майновій базі товариства (призводить до її зменшення); вихід акціонера з AT відбувається шляхом відчуження ним своїх акцій, що не тягне за собою зміни майнової бази AT (за винятком випадків, коли саме AT викуповує у акціонера акції).Товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) – це таке господарське товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом, і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім власним майном, а у разі його недостатності — також майном учасників у визначеному установчими документами кратному розмірі до вкладу кожного з них.
Основні риси:
– різновид господарського товариства;
– спеціальне регулювання: ГК України (ч. 4 ст. 80), ЦК України (ст. 151), Закон “Про господарські товариства” (ст. 65), Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. “Про довірчі товариства”;
– мінімальний розмір статутного фонду – сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам за ставкою, що діє на момент створення товариства (крім довірчих товариств, вимоги до розміру майнової бази яких встановлюються вищеназваним Декретом);
– поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається установчими документами і може бути будь-яким (рівним або різним);
– наявність системи органів управління: збори учасників – вищий орган, дирекція (колегіальний) або директор (одноособовий) – виконавчий орган, ревізійна комісія – контрольний орган;
– субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зобов’язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється або законом (щодо довірчих товариств) та/або установчими документами ТДВ в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;
– характер субсидіарної відповідальності учасників – солідарний;
– подібність правового становища ТДВ і його учасників до правового становища товариства з обмеженою відповідальністю та його учасників, за винятком обсягу відповідальності учасників і пов’язаних з цим питань (у т. ч. змісту статуту).








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право (Вінник О.М.)