Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право (Вінник О.М.) скачати онлайн-> 5. Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання

5. Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання



У сфері господарювання широко застосовуються об’єкти права промислової власності або так звані “промислові права”. Право промислової власності – це суб’єктивні права на різноманітні результати інтелектуальної творчості (технічні та нетехнічні), яким надається спеціальна правова охорона з огляду на їх важливе значення для господарської діяльності (виробничої та торговельної). До об’єктів права промислової власності належать;
– винаходи та корисні моделі;
– промислові зразки;
– сорти рослин та породи тварин;
– торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
– комерційне (фірмове) найменування;
– географічне зазначення;
– комерційна таємниця;
– комп’ютерні програми;
– компіляція даних (бази даних);
– виконання;
– наукові відкриття;
– компонування (топографія) інтегральних мікросхем;
– фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
– інші об’єкти, передбачені законом.
З огляду на надання особливої охорони об’єктам права промислової власності, їм притаманний спеціальний правовий режим, що характеризується такими рисами:
Спеціальне правове регулювання здійснюється за допомогою системи нормативно-правових актів:
Кодексів:
Господарського кодексу, який містить главу 16 “Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності” (статті 154-162);
Цивільного кодексу, в якому ціла книга (кн. 4 “Право інтелектуальної власності” з 12 глав); присвячена регулюванню відносин, пов’язаних з використанням об’єктів права промислової власності.
Законів:
загального – від 23.12.1993 р. “Про авторське право і суміжні права” (в редакції Закону від 11.07.2001 p.);
спеціальних – (щодо певних об’єктів права промислової власності):
від 18.09.1991р. “Про інвестиційну діяльність”, який регулює відносини, пов’язані із використанням інвестиційного проекту будівництва, в т. ч проведення обов’язкової державної комплексної експертизи цих проектів як необхідної умови їх реалізації;
від 13.12.1991 р. “Про основи державної політики у сфері науки і наукової діяльності”;
від 21.04.1993 р. “Про охорону прав на сорти рослин”;
від 25.06.1993 р. “Про науково-технічну інформацію”;
від 15.12.1993 р. “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (в редакції Закону від 01.06.2000 p.);
від 15.12.1993 р. “Про племінне тваринництво”;
від 15.12.1993 р. “Про охорону прав на промислові зразки”;
від 15.12.1993 р. “Про насіння”;
від 07.06.1996 р. “Про захист від недобросовісної конкуренції” (передбачає захист від неправомірного використання комерційної таємниці, товарного знаку та інших об’єктів права промислової власності для досягнення переваг у сфері економічної конкуренції);
від 05.11.1997 р. “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”;
Акти Уряду України:
Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці”;
Положення про представників у справах інтелектуальної власності: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1994 р. №545 та ін.
Відомчі нормативно-правові акти:
Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знаки для товарів і послуг: Затверджено наказом Держпатенту України від 28.07.1995 р. № 116;
Правила складання та подання заявок на винахід та заявки на корисну модель: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 р. № 22;
Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 12.04.2001 р. № 291;
Правила складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого походження товару: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 17.08.2001 р. № 598;
Правила складання та подання заявки на промисловий зразок: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 18.02.2002 р. № 110 та інші.
Міжнародні договори (конвенції):
Паризька конвенція щодо охорони промислової власності від 29 березня 1883 р.
Суб’єкти господарювання на мають правомочності щодо використання певних об’єктів права промислової власності відповідно до Цивільного та Господарського кодексів, вищезгаданих законів.
Особливості використання прав на об’єкти промислової власності передбачені Господарським кодексом (щодо відносин, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України та законів):
– щодо використання винаходу, корисної моделі та промислового зразка, а також прав на сорти рослин і породу тварин (ст. 156 ГК України; глави 39 і 42 ЦК України; закони “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на промислові зразки”; “Про охорону прав на сорти рослин”, “Про племінне тваринництво”);
а) право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок відповідно до законодавства України засвідчується патентом;
б) використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є:
виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання із зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;
застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України;
пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання із зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону;
в) володілець патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка як вклад у статутний фонд підприємства;
– щодо використання торговельної марки (статті 157-158 ГК України; глава 44 ЦК України):
а) право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом; торговельна марка, що належить кільком особам (торговельна марка об’єднання, спільна торговельна марка), підлягає реєстрації в установленому законом порядку;
б) використанням торговельної марки у сфері господарювання визнається застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов’язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг. Свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу;
в) суб’єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні;
г) суб’єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки;
д) право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб’єкта господарювання;
є) у разі банкрутства суб’єкта господарювання право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб’єкта.
– щодо комерційного найменування (ст. 159 ГК України; глава 43 ЦК України):
а) комерційне найменування індивідуалізує суб’єкт господарювання — юридичну особу або громадянина-підприємця, які можуть мати таке найменування – як повне, так і скорочене; громадянин-підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім’я;
б) відомості про комерційне найменування суб’єкта господарювання вносяться за його поданням до відповідних реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Суб’єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб’єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше;
в) у разі якщо комерційне найменування суб’єкта господарювання є елементом його торговельної марки, здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки;
г) особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу його власника зобов’язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки;
– щодо використання географічного зазначення (ст. 160 ГК України; глава 45 ЦК України):
а) право на використання географічного зазначення мають лише суб’єкти господарювання, які виробляють товари (надають послуги), щодо яких здійснено державну реєстрацію відповідного
географічного зазначення;
б) використанням географічного зазначення суб’єктом господарювання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстровано це географічне зазначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних бланках, вивісках тощо;
г) суб’єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд з географічним зазначенням товару виробника не інакше як на підставі договору;
д) правова охорона географічного зазначення надається з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), позначених цим позначенням.
– щодо назви країни походження товару (ст. 161 ГК України):
а) вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження;
б) інформація про країну походження має міститися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам;
в) забороняється використання суб’єктами господарювання напису (клейма) “Виготовлено в Україні” або аналогічного за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження;
г) уповноважені органи державної влади контролюють дотримання зазначених вимог відповідно до закону;
– щодо комерційної таємниці (ст. 162 ГК України; глава 46 ЦК України, Закон України від 07.06.1996 р. “Про захист від недобросовісної конкуренції”):
а) суб’єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв’язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності;
б) майновими правами на комерційну таємницю є: право на використання комерційної таємниці; виключне право дозволяти використання комерційної таємниці; виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці; інші права, встановлені законом;
в) строк правової охорони комерційної таємниці обмежується часом дії сукупності вищезазначених (в пункті “а”) умов;
г) особа, яка протиправно збирає, розголошує та/або використовує комерційну інформацію, що належить суб’єктові господарювання, зобов’язана відшкодувати завдані йому такими діями збитки відповідно до ст. 24 Закону “Про захист від недобросовісної конкуренції”; особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд;
д) в передбачених законом випадках органи державної влади зобов’язані охороняти комерційну таємницю від недобросовісного використання.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право (Вінник О.М.)