Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право (Вінник О.М.) скачати онлайн-> 7. Забезпечення належного виконання господарських договорів

7. Забезпечення належного виконання господарських договорів


Господарський договір є обов’язковим до виконання його сторонами (ст. 193 ГК України, ст. 629 ЦК України).
Сторони господарського договору повинні виконувати свої зобов’язання:
– належним чином (відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться) – ч. 1 ст. 193 ГК України;
– реально (в натурі): заміна реального (в натуральній формі) виконання грошовим, як правило, заборонена, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання (ч. З ст. 193 ГК України);
– з дотриманням інтересів іншої сторони та загальногосподарського інтересу (кожна сторона зобов’язана вживати заходів, необхідних для належного виконання нею договірних зобов’язань, а у разі порушення контрагентом своїх обов’язків – вжити заходів до зменшення негативних наслідків від цього.
На забезпечення виконання договірних зобов’язань відповідно до згаданих засад спрямовані спеціальні правові механізми. До них належать:
– порядок укладення договору (а отже – вибір найбільш оптимального способу вибору найкращого для ініціатора встановлення договірного зв’язку виконавця чи покупця);
– зміст господарського договору (і відповідно – той ступінь ґрунтовності регулювання договірного зв’язку, що відповідає інтересам сторін);
– форма господарського договору (обирається з врахуванням вимог закону, важливості договірного зв’язку для сторін, предмета договору, договірної ціни, терміновості виконання тощо – сукупності факторів, що визначають найбільш оптимальний спосіб фіксації договірного зв’язку між сторонами);
– а також способи забезпечення належного виконання господарських договорів, доцільність (а в певних випадках – необхідність), застосування яких пов’язане зі складністю договірних відносин.
Наявність господарського договору, укладеного в передбаченій законом формі та з дотриманням вимог щодо змісту, не гарантує дотримання сторонами умов договору. Реальному та належному виконанню господарських договорів сприяють різноманітні способи забезпечення виконання договірних зобов’язань. Розрізняють два основних їх різновиди: (1) цивільно-правові (порука – статті 553-559 ЦК України, гарантія – статті 560-569 ЦК України і ст. 200 ГК України, завдаток – статті 570-571 ЦК України, застава – статті 572-593 ЦК України, притримання – статті 594-597 ЦК України) та (2) господарсько-правові, до яких належать:
– правова (в т. ч. договірна і претензійно-позовна) робота, від організації якої залежить якість укладеного господарського договору (в тому числі щодо повноти закріплення за контрагентами договірних зобов’язань, відповідальності за порушення цих зобов’язань) і виконання договором притаманних йому функцій;
– позитивне стимулювання, тобто надання стороні, яка належним або поліпшеним способом виконала покладені на неї договірні зобов’язання, певних пільг чи додаткових матеріальних благ (наприклад, залишення у виконавця устаткування, що було передано йому замовником для виконання обумовлених договором робіт);
– негативне стимулювання, тобто заходи відповідальності, що застосовуються до порушника договірних зобов’язань згідно із законом або договором (відшкодування збитків, сплата неустойки, оперативно-господарські санкції).



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право (Вінник О.М.)