Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право (Вінник О.М.) скачати онлайн-> 1.3. Договір контрактації сільськогосподарської продукції

1.3. Договір контрактації сільськогосподарської продукції


Договір контрактації сільськогосподарської продукції (статті 272-274 ГК України, ст. 713 ЦК України) належить до різновиду договорів на реалізацію майна, але поєднує в собі деякі елементи організаційного договору (щодо надання контрактантом сприяння іншій стороні договору, яка виробляє та реалізує сільськогосподарську продукцію, порядку координації дій сторін щодо виконання ними договірних зобов’язань).
За договором контрактації виробник сільськогосподарської продукції (виробник) зобов’язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов’язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти і оплатити її.
Договір контрактації сільськогосподарської продукції укладається зазвичай на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції (ч. 1 ст. 272 ГК України).
Істотними умовами цього договору, крім вищезгаданих, відповідно до ч. З ст. 272 ГК є:
– види продукції (асортимент), номер державного стандарту або технічних умов, гранично допустимий вміст у продукції похідних речовин;
– кількість продукції, яку контрактант приймає безпосередньо у виробника;
– ціна за одиницю, загальна сума договору, порядок і умови доставки, строки здавання-приймання продукції;
– обов’язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування на приймальні пункти і підприємства;
– взаємна відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору;
– інші умови, що мають передбачатися Типовим договором контрактації сільськогосподарської продукції, затвердженим у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Факультативні (необов’язкові умови) договору (частини 3-4 ст. 273 ГК України):
– визначення обсягів сільськогосподарської продукції, приймання якої контрактант здійснює безпосередньо у виробника, та продукції, яка доставляється безпосередньо виробником торговельним підприємствам; решта продукції приймається контрактантом на визначених договором приймальних пунктах, розташованих у межах адміністративного району за місцезнаходженням виробника;
– порядок забезпечення виробників тарою та необхідними матеріалами для пакування продукції із зазначенням їх кількості та строків надання виробникові.
Порядок виконання цього різновиду договору на реалізацію майна має свої особливості, що фіксуються не лише в договорі, а й закріплюються в законі. Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 273 ГК України передбачаються обов’язки та порядок дій сторін, спрямовані на досягнення мети договору, а саме:
– обов’язок виробника не пізніше як за п’ятнадцять днів до початку заготівлі продукції повідомити контрактанта про кількість і строки здачі сільськогосподарської продукції, що пропонується до продажу, та погодити календарний графік її здачі;
– обов’язок контрактанта прийняти від виробника всю пред’явлену ним продукцію на умовах, передбачених у договорі; нестандартну продукцію, яка швидко псується, придатну для використання у свіжому або переробленому вигляді, та стандартну продукцію, яка швидко псується, що здається понад передбачені договором обсяги, контрактант приймає за цінами, і на умовах, що мають бути погоджені між сторонами.
Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання сторонами договірних зобов’язань у формі штрафних санкцій має визначатися сторонами в договорі, проте за найбільш серйозні порушення обов’язковість такої відповідальності і навіть вид та розмір санкцій передбачається в законі. Так, згідно із ст. 274 ГК України:
– за нездачу сільськогосподарської продукції у строки, передбачені договором контрактації, виробник сплачує контрактанту неустойку у розмірі, передбаченому договором (якщо інше не встановлено актами законодавства);
– за невиконання зобов’язання щодо приймання сільськогосподарської продукції безпосередньо у виробника, а також у разі відмови у прийманні продукції, пред’явленої виробником у строки і порядку, що погоджені сторонами, контрактант сплачує виробникові штраф у розмірі п’яти відсотків вартості неприйнятої продукції, враховуючи надбавки і знижки, а також відшкодовує завдані виробникові збитки, а щодо продукції, що швидко псується, – повну її вартість.
Відповідальність у формі відшкодування збитків передбачена ч. З ст. 274 ГК за порушення з боку виробника – у разі, якщо він своєчасно не підготував продукцію до здавання-приймання і не попередив про це контрактанта, якому і мають бути відшкодовані завдані подібним порушенням збитки.
Відповідальність за порушення зобов’язань за державним контрактом або у разі фінансування виконання договірних зобов’язань за рахунок Державного бюджету чи за рахунок державного кредиту передбачаються ч. 2 ст. 231 ГК України у формі штрафних санкцій таких розмірів (якщо інше не передбачено законом або договором):
– за порушення зобов’язань щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) – штраф у розмірі двадцяти відсотків неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
– за порушення строків виконання зобов’язання – пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов’язання, а за прострочення виконання зобов’язання понад 30 днів – штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право (Вінник О.М.)