Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право (Вінник О.М.) скачати онлайн-> Розділ 5. Відповідальність в господарських правовідносинах Тема 16. Господарсько-правова відповідальність 1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності

Розділ 5. Відповідальність в господарських правовідносинах Тема 16. Господарсько-правова відповідальність 1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності


Більшість учасників господарських правовідносин заінтересована в правомірній поведінці – як власній, так і своїх контрагентів (партнерів). Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагматичному ставленню до будь-якої справи, адже застосування будь-якої юридичної (в т. ч. господарсько-правової) відповідальності тягне для правопорушника негативні наслідки. Проте відсутність правопорушень – це ідеальний, а не реальний стан суспільного (в т. ч. економічного) життя. Причини різні:
– низька правосвідомість частини учасників господарського життя, зумовлена нерідко відсутністю правових знань і навичок захисту власних інтересів;
– наявність вад у чинному законодавстві (колізій, прогалин, застарілих норм, нестабільності), що, як наслідок, не забезпечує адекватного сучасному стану економічних відносин правового регулювання;
– прийняття необгрунтованих нормативно-правових актів без відповідного прогнозування результатів їх застосування та збалансованого врахування найбільш типових інтересів основних учасників господарського життя;
– неправомірна поведінка (в т. ч. зловживання своїм становищем) посадових осіб уповноважених державних органів (податкових, контролюючих тощо) та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарського життя, які змушені застосовувати самозахист, нерідко при цьому порушуючи його межі;
– нестабільність господарського життя, особливо поява в ньому непередбачуваних явищ (у т. ч. різкі зміни в правовому регулюванні);
– безпечність, некомпетентність частини учасників господарського життя, в результаті чого приймаються рішення (зобов’язання), укладаються договори, заздалегідь приречені на невдачу;
– та інші чинники.
Відтак правопорушення у сфері господарювання – це звичайне (хоча і небажане) явище. Часом наявність типових правопорушень у певних сферах господарського життя свідчить про негаразди в правовому регулюванні та/або правозастосовній діяльності уповноважених органів держави і відповідно – спонукає до оптимізації державного втручання в економіку країни.
Втім, правопорушення має здебільшого деструктивний вплив і на економіку в цілому, і на майновий стан учасників господарського життя. Одним з найбільш ефективних (за сучасного стану: економіки, правосвідомості учасників господарського життя, державного регулювання економічних процесів, ролі громадських організацій в економічному житті) засобів дотримання господарського правопорядку є відповідальність за господарські правопорушення.
У сфері господарювання застосовується специфічний вид юридичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.
Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси.
До родових ознак слід віднести:
– юридична підстава – закон (проте не в усіх випадках);
– фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності – правопорушення;
– зміст – негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до порушника);
– можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько-правової відповідальності.
Водночас зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах проявляються специфічно.
Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави), а й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 ГК України), в т. ч. засновницький – як установчий документ.
Система актів законодавства, що передбачають випадки застосування відповідальності у господарських відносинах, вид, форму та розмір санкцій, що застосовуються до порушника, містить нормативно-правові акти різної юридичної сили:
Кодекси:
Господарський кодекс України, зокрема, розділ У “Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання”, що складається з 5 глав і 48 статей (статті 216-262);
Цивільний кодекс України, зокрема: ст. 22 (“Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди”), ст. 23 (“Відшкодування моральної шкоди”), глава 19 “Позовна давність” (статті 256-268), глава 29 “Захист права власності” (статті 386-394), параграф 2 “Неустойка” і параграф 7 “Притримання” глави 49, глава 51 “Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання”, глава 82 “Відшкодування шкоди” та ін.;
Закони:
– від 14.10.1994 р. “Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”;
– від 22.11.1996 р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”;
– від 18.11.1997 р. “Про внесення змін до деяких законів України, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів за рахунок юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності”;
– від 22.12.1998 р. “Про застосування спеціальних заходів що до імпорту в Україну”;
– від 14.01.2000 р. “Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції;
– від 06.04.2000 р. “Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів”.
Укази Президента України:
– від 12.06.1995 р. № 436/95 “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”;
– від 04.03.1998 р. “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами”;
– від 30.09.1999 р. № 1241/99 “Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації антидемпінгового законодавства”;
– від 22.06.2000 р. “Про додаткові заходи з посилення боротьби з приховуванням від оподаткування доходів, а також відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом”;
– від 25.12.2001 р. № 1251/ 2001 “Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням в бюджетній сфері” та ін.
Акти Уряду:
– Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. “Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм та правил і відповідальність за їх порушення”:
– постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2002 р. № 675 “Про затвердження Порядку прийняття органом ліцензування рішення про застосування до суб’єктів господарювання спеціальних заходів, спрямованих на припинення порушень вимог Закону України від 17.01.2002 р. “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”;
– Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177 та ін.
Відомчі нормативно-правові акти:
– Інструкція про застосування Положення про порядок накладення штрафів на суб’єктів господарської діяльності, затверджена постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 01.09.1999 р. № 1134;
– наказ Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542 “Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства”;
– наказ Мінекономіки, Мінфіну, Державної податкової адміністрації України, Держкомстандарту України, Держмитслужби України, Антимонопольного комітету України від 29.03.2001 р. № 67/305/ 181/286/404/3 “Про посилення боротьби з реалізацією на внутрішньому ринку незаконно ввезених (виготовлених) товарів” та ін.
Підставами виникнення зобов’язань і відповідальності за їх невиконання може бути і договір, в якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції (якщо закон встановлює межу – мінімальну чи максимальну, чи не забороняє сторонам самостійно визначати розмір чи різновид певних санкцій) або встановлює не передбачені законом санкції за конкретні порушення договірних зобов’язань (за відсутності відповідних заборон у законі).
Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності в господарському праві також має свої особливості. Відомо, що класичним складом правопорушення є сукупність чотирьох елементів: протиправної поведінки; негативних наслідків такої поведінки; причинного зв’язку між протиправною поведінкою та настанням негативних наслідків; вини правопорушника. Проте в господарському праві наявність всіх чотирьох елементів є необхідною для застосування, як правило, однієї форми відповідальності – відшкодування збитків. В інших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій — ще й вини. Відповідно до ГК України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов’язань, якщо не доведе, що (1) ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення або (2) належне виконання договірних зобов’язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).
Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності (порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування, наприклад).
Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом. Однак цей примус може проявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов’язань штрафних санкцій та/або збитків) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту; відмова від пролонгації договору на новий термін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов’язань протягом строку дії договору).
Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є:
– сфера застосування – господарські правовідносини (господарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);
– юридична підстава – акти господарського законодавства та господарські договори;
– фактичні підстави – господарське правопорушення, склад якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відповідальності;
– презумпція вини порушника та особливість визначення вини (про що мова йтиме далі);
– суб’єктами господарсько-правової відповідальності є учасники господарських правовідносин (суб’єкти господарювання, суб’єкти господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасники господарських організацій, власники майна суб’єктів господарювання; контрагенти суб’єктів господарювання за господарськими договорами);
– спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на майнову базу порушника і лише в окремих випадках – на особу порушника (примусова реорганізація та примусова ліквідація);
– змістом господарсько-правової відповідальності є заходи впливу (санкції) – майнової (відшкодування збитків, штрафні санкції, конфіскація) та/або організаційної (призупинення дії або анулювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації, примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що відбиваються на економічних інтересах порушника;
– порядок застосування – залежно від виду та форми господарсько-правової відповідальності: а) судовий або претензійно-позовний (статті 222-223 ГК України), б) безпосередньо кредитором в оперативному порядку (статті 235-237 ГК України), в) спеціальний – уповноваженими органами – ст. 238 ГК України).
Господарсько-правова відповідальність – це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право (Вінник О.М.)