Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право (Вінник О.М.) скачати онлайн-> 2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання

2. Система нормативно-правових актів, що регулюють агентські відносини у сфері господарювання


Система нормативно-правових актів, що регулюють комерційне посередництво (агентську діяльність у сфері господарювання), включає:
– Господарський кодекс України, в якому глава 31 присвячена комерційному посередництву (ст. 295 – закріплює поняття та низку ознак агентської діяльності; ст. 296 – визначає підстави виникнення агентських відносин: ст. 297 – встановлює вимоги щодо предмета агентського договору; ст. 298 – покладає на агента обов’язок повідомити суб’єкта, котрого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб’єкта угоду, а також наслідки невиконання такого обов’язку; ст. 299 містить положення про два види агентських відносин – немонопольні та монопольні; ст. 300 -закріплює принцип особистого виконання агентом дій, щодо яких він має повноваження від принципала; ст. 301 – визначає порядок взаєморозрахунків в агентських відносинах; ст. 302 – фіксує обов’язок агента зберігати конфіденційну інформацію, ст. 303 – містить положення щодо основних засад відповідальності за невиконання (неналежне виконання) умов агентського договору; ст. 304 -визначає, в яких випадках може мати місце припинення агентського договору; ст. 305 – основні нормативно-правові акти, що регулюють агентські відносини: Господарський кодекс України; спеціальні нормативно-правові акти, прийняті відповідно до ГК, що визначають особливість комерційного посередництва в окремих галузях господарювання; положення Цивільного кодексу України щодо договору доручення, які застосовуються щодо агентських відносин, не врегульованих ГК та спеціальними нормативно-правовими актами;
– Цивільний кодекс України: положення щодо договору доручення (глава 68), які застосовуються на субсидіарних засадах;
– спеціальні нормативно-правові акти, що визначають особливість комерційного посередництва в окремих галузях господарювання: у сфері страхування:
– Закон України від 16.03.1996 р. “Про страхування” (діє в редакції Закону від 04.10.2001 p.);
– Постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.1996 р. № 1523 “Про порядок провадження діяльності страховими посередниками”;
у сфері банківської діяльності:
– Закон України від 07.12.2000 р. “Про банки і банківську діяльність”;
– Постанова Правління Національного банку України від 03.11. 2000 р. № 435 “Про затвердження Положення про порядок надання індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА та агентами підприємств – членів ІАТА”;
– Постанова Правління Національного банку України від 12.12.2002 р. № 502 “Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України”;
у сфері транспорту:
– Повітряний кодекс України від 04.05.1993 p.;
– Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. (ст. 42, пункти 17,19);
– Закон України від 20.02.2003 р. “Про Державну програму авіаційної безпеки цивільної авіації”;
– Наказ Міністерства транспорту України від 17.05.1994 р. № 247 “Умови і правила здійснення агентування і фрахтування морського торговельного флоту та контроль за їх дотриманням”;
– Порядок здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших видів предметів з використанням морського, річкового та поромного видів транспорту: Затверджено наказом Державної митної служби України від 23.01.2001р. №26;
– Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.07.2003 р. № 568;
у сфері приватизації:
– Закон України від 04.03.1992 р. “Про приватизацію державного майна” (діє в редакції Закону від 19.02.1997 p.): визначає серед учасників приватизації таких осіб, як посередники (статті 6, 9);
– Постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.1999 р. № 1320 “Про забезпечення продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках” (регулює договірні відносини між агентом – фінансовою установою та Фондом Державного майна України в процесі продажу акцій відритих акціонерних товариств, що належать державі);
– Наказ Фонду державного майна України від 31.07.2001 р. № 1378 “Про затвердження Положення про порядок здійснення конкурсного відбору агентів з розміщення депозитарних розписок на державні акції на міжнародних фінансових ринках”;
у сфері спільного інвестування:
– Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди);
– Рішення Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 09.01.2003 р. № 3 “Про затвердження Положення про порядок розміщення, обігу та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування” (визначає особливості здійснення комерційного посередництва агентом з розміщення та викупу цінних паперів інститутів спільного інвестування та вимог щодо нього: наявність статусу торговця цінними паперами, ліцензії на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів, договірних відносин з компанією з управління активами ІСІ про надання послуг з розміщення та викупу цінних паперів ІСІ);
у сфері лотерейної діяльності:
– Наказ Держкомспорту України від 28.10.1998 р. № 2120 “Про затвердження правил розповсюдження державних лотерей”;
у сфері виставково-ярмаркової діяльності:
– Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.07.2003 р. № 459-р “Про схвалення Концепції розвитку виставково-ярмаркової діяльності”;
У сфері туризму:
– Спільний наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму від 17.01.2001 р. № 7/62 “Про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, зарубіжного туризму, екскурсійної діяльності”.
Орієнтація України на світові стандарти правового регулювання та її прагнення адаптувати національне законодавство до законодавства ЄС зумовлює доцільність наведення тут і відповідних міжнародно-правових актів, що регулюють міжнародне торгове представництво (міжнародні агентські відносини). Система правового регулювання цих відносин містить міжнародні універсальні конвенції, акти ЄС та Міжнародної торгової палати (МТП), зокрема такі, як:
– Женевська конвенція про представництво в міжнародній купівлі-продажу товарів, підписана 17 лютого 1983 р. у Женеві як додаток до Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів: застосовується у разі, якщо принципал та третя особа належать до різних держав, а агент уповноважений принципалом на укладення договорів купівлі-продажу товарів;
– Гаазька конвенція про право від 14 березня 1978 p.: закріплює – як загальне правило – принцип: пріоритет погодженого сторонами права, що застосовується в міжнародних агентських відносинах, а у разі відсутності такого погодження – правила визначення національного застосовуваного права: 1) агентський договір (договір комерційного посередництва) підкоряється закону держави агента (тобто законодавству тієї держави, на території якого розташоване комерційне підприємство агента); б) у разі відсутності у агента комерційного підприємства – застосовується закон постійного місцезнаходження агента; в) якщо агент та принципал мають кілька підприємств, розташованих на території різних держав, то щодо відносин з комерційного посередництва на підставі агентського договору застосовується право тієї держави, на території якої розташоване підприємство, з якими агентські відносини мають найбільш тісний зв’язок; г) додаткова прив’язка: відносини з агентського договору регулюються правом країни, в якій агент здійснює основну діяльність, за умови, що в цій державі принципал має постійне місце проживання або своє підприємство;
– Директива Ради ЄС від 18 грудня 1986 р. № 86/653 яка поширюється переважно на незалежних агентів і відповідно – закріплює поняття: а) незалежного комерційного агента як незалежного посередника, наділеного повноваженнями щодо обговорення умов купівлі та продажу товарів від імені іншої особи (принципала) чи обговорює та укладає такі угоди від імені та в інтересах принципала, б) агентського договору як договору, спрямованого на здійснення агентом як юридичних, так і фактичних дій, кінцевою метою яких є встановлення договірних відносин між принципалом і третьою особою, а також (в) передбачає, що агент, як правило, діє від імені принципала, хоча і припускається можливість вчинення агентом дій від власного імені – незалежно від вказівки на існування принципала, проте за умови, що він діє в інтересах принципала;
– Акти МПТ: Типовий комерційний агентський контракт (публікація МТП, листопад 1991 p.), Вказівки МТП щодо складання комерційних агентських контрактів (публікація МТП 1983 p.), Коментар до Типового комерційного агентського контракту Міжнародної торгової палати (публікація № 512)
– та ін.  


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право (Вінник О.М.)