Головна Головна -> Підручники -> Підручник Господарське право (Вінник О.М.) скачати онлайн-> 3. Об’єкти та суб’єкти іноземного інвестування

3. Об’єкти та суб’єкти іноземного інвестування



Іноземні інвестиції можуть вкладатися в будь-які об’єкти, інвестування в які не заборонено законами України, а саме в:
– основні фонди діючих підприємств та об’єктів соціального призначення (щодо їх реновації, впровадження нових техніки і технологій);
– основні фонди новостворених підприємств (виробничих потужностей) та об’єктів соціального призначення;
– оборотні кошти підприємств та організацій усіх сфер і галузей народного господарства;
– цінні папери;
– цільові грошові вклади;
– науково-технічну продукцію;
– інтелектуальні цінності;
– інші об’єкти власності, в т. ч. майнові права.
Слід, однак, зазначити наявність законодавчих обмежень щодо деяких об’єктів. Так, ст. 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об’єктами права власності Українського народу. Земля, що є основним національним багатством, перебуває під особливою охороною держави. Відтак, іноземне інвестування у зазначені об’єкти може здійснюватися лише у формах, не заборонених законодавством України та з дотриманням встановленого порядку, тобто з урахуванням відповідних положень Земельного кодексу України (статті 122-139 та ін.), Кодексу України про надра (ст. 4), Водного кодексу України (ст. 6), Лісового кодексу України (ст. 6) та інших нормативно-правових актів.
Крім того, іноземні інвестори не можуть вкладати інвестиції в об’єкти права державної власності, що не підлягають приватизації, у формі набуття права власності на ці об’єкти.
Обов’язковим учасником правовідносин, пов’язаних з іноземним інвестуванням, є іноземний інвестор.
Іноземними інвесторами визнаються суб’єкти – нерезиденти, які проводять інвестиційну діяльність на території України, а саме:
– юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншої, ніж Україна, держави;
– фізичні особи – іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання в Україні і не обмежені у дієздатності;
– іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;
– інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.
Іноземні інвестори стають учасниками інвестиційних правовідносин лише за умови здійснення ними на території України інвестиційної діяльності (ст. 1 Закону України “Про режим іноземного інвестування”).
Отже, за українським законодавством особа визнається іноземним інвестором за наявності таких умов:
– для фізичної особи-іноземця – постійного місця проживання, а для інших суб’єктів – постійного місця знаходження за межами України;
– здійснення зазначеними особами господарської діяльності, пов’язаної з реалізацією іноземних інвестицій у передбачених законодавством формах.
Для іноземних інвесторів на території України відповідно до ст. 7 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність” можуть запроваджуватися такі правові режими для іноземних суб’єктів господарської діяльності:
– національний режим є загальним правилом (якщо інший правовий режим не встановлено відповідно до закону) і передбачає наявність у іноземних суб’єктів господарювання такого ж обсягу прав та обов’язків, як і у вітчизняних суб’єктів господарської діяльності (резидентів); цей режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів;
– режим найбільшого сприяння, відповідно до якого іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму; режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується зазвичай у сфері зовнішньої торгівлі;
– спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також до територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.
Спеціальними законами можуть встановлюватися певні обмеження для іноземних інвесторів. Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України “Про страхування”, страхова діяльність в Україні може здійснюватися виключно страховиками – резидентами України. Відповідно до Закону “Про банки і банківську діяльність” (статті 21-22) створення на території України комерційного банку за істотної (понад 10% статутного капіталу) участі іноземного інвестора здійснюється в дозвільному порядку.
Для окремих суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють інвестиційні проекти із залученням іноземних інвестицій, що реалізуються відповідно до державних програм розвитку пріоритетних галузей економіки, соціальної сфери і територій, може встановлюватися пільговий режим інвестиційної та іншої господарської діяльності.
Законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється, виходячи з вимог забезпечення національної безпеки.
Крім того, у певних випадках щодо іноземних інвесторів з окремих країн можуть запроваджуватися навіть дискримінаційні заходи. Так, у разі, коли є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України на своїй території, в т. ч. пов’язаних із здійсненням ними інвестиційної діяльності, органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України) відповідно до їх компетенції мають право застосовувати адекватні заходи у відповідь на такі дії (ст. 29 Закону “Про зовнішньоекономічну діяльність”).
До заходів, що зазначені органи можуть застосовувати у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань, належать:
– застосування повної або часткової заборони (повного або часткового ембарго) на торгівлю;
– позбавлення режиму повного сприяння або пільгового спеціального режиму;
– запровадження спеціального мита;
– запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій;
– запровадження індикативних цін щодо імпорту та/або експорту товарів;
– інші заходи, передбачені законами та міжнародними договорами.
Залучення іноземних інвестицій в національну економіку неможливо досягти без встановлення державою системи гарантій для іноземних інвесторів. Законодавством України (ст. 396 ГК, статті 8-12 Закону “Про режим іноземного інвестування”) передбачені такі гарантії:
– гарантії у разі зміни законодавства: відповідно до яких: а) на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, чинні на момент їх вкладення, якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції ці гарантії змінюються (таке право має реалізовуватися протягом 10 років з дня набрання чинності закону про внесення подібних змін, проте не поширюється на питання оподаткування відповідно до Закону від 16.07.2000 р. “Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження”); б) до прав і обов’язків сторін, визначених угодою про розподіл продукції, протягом строку її дії застосовується законодавство України, чинне на момент її укладення (ця гарантія не стосується питань оборони, національної безпеки, забезпечення громадського порядку, охорони довкілля);
– гарантії щодо примусових вилучень: встановлена заборона націоналізації іноземних інвестицій, а також їх реквізиції (за винятком випадків реквізиції для здійснення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, що проводиться на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів України, і повинна супроводжуватися швидкою, негайною і ефективною компенсацією іноземному інвесторові завданих йому збитків – на основі поточних ринкових цін та/або обґрунтованої оцінки, підтвердженою аудитором або аудиторською фірмою);
– гарантії щодо незаконних дій державних органів та їх посадових осіб, які передбачають право іноземних інвесторів на оскарження таких дій, а також на компенсацію та відшкодування збитків, завданих іноземним інвесторам внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законом обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями;
– гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності, які полягають у закріпленні за іноземним інвестором права на повернення не пізніше 6 місяців з дня припинення інвестиційної діяльності своїх інвестицій в натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України); гарантії переказу прибутків, доходів та інших коштів, одержаних внаслідок здійснення іноземних інвестицій: іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій відповідно до порядку, визначеного Національним банком України). У спеціальних (вільних) економічних зонах регулювання іноземних інвестицій може мати свою специфіку, що встановлюється законодавством України про спеціальні (вільні) економічні зони. Однак правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється у таких зонах, не може створювати умови інвестування та здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлені Законом України “Про режим іноземного інвестування”.








Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Господарське право (Вінник О.М.)