Головна Головна -> Підручники -> Підручник Фармакологія (Конспект лекцій) скачати онлайн-> 2.5. Засоби, що застосовують при набряку легень.

2.5. Засоби, що застосовують при набряку легень.


Вибір фармакологічних засобів залежить від ступеня набряку легень і рівня артеріального тиску. У випадках набряку легень, що спричинений недостатністю серця, вводять серцеві глікозиди швидкої дії (строфантин, корглікон). Лікувальний ефект кардіотонічних засобів зумовлений стимуляцією роботи серця, поліпшенням венозного відтоку від легень, а також зменшенням виходу рідини з судин.
Для лікування при набряку легень із значною артеріальною гіпертензією призначають засоби, що знижують артеріальний тиск і зменшують венозний приплив крові до серця. Це поліпшує загальну гемодинаміку, підвищує ефективність функції серця, сприяє зниженню артеріального тиску в малому колі кровообігу і кровонаповнення легень. Останній чинник відіграє вирішальну роль, оскільки сприяє зменшенню трансудації рідини в альвеоли і збільшує її абсорбцію в кров. Для цього застосовують гангліоблокатори короткої (гігроній) і середньої тривалості дії (пентамін, бензогексоній); судинорозширювальні засоби міотропної дії (натрію нітропрусид, нітрогліцерин).
Зменшенню набряку легень також сприяють осмотичні діуретики (маніт, сечовина) та високоактивні сечогінні засоби (фуросемід, кислота етакринова).
При набряку легень, що розвивається на фоні незначної артеріальної гіпертензії або нормотензії, призначати засоби, які знижують артеріальний тиск, слід надзвичайно обережно. Лікувального ефекту в цьому випадку можна досягти за допомогою дегідратуючих і сечогінних засобів.
Особливої уваги потребує застосування лікарських засобів при набряку легень на фоні артеріальної гіпотензії. Артеріальний тиск потрібно нормалізувати за допомогою адреноміметиків (мезатон, ефедрин) і обережно вводити дегідрату-ючі й сечогінні засоби.
Виразну протизапальну і протинабря-кову дію мають глюкокортикоїди, що ефективні у випадках нафілактичиого набряку легень. 1’люкойортикоїди можна застосовувати і при інших формах набряку легень.
У деяких випадках позитивний ефект можна отримати за допомогою наркотичних анальгетиків (морфін, фентаніл) внаслідок здатності цих речовин зменшувати венозний приплив до серця, кровона-повнення легень, задишку і кашель.
Оскільки під час проходження повітря крізь набрякову рідину виникає значна кількість піни, яка заповнює альвеоли і бронхи, відбувається (настає) різке порушення газообміну і тяжка гіпоксія, що потребує невідкладної допомоги. Тому при всіх видах набряку легень показане призначення піногасників (спирт етиловий, антифомсилан). їх дія полягає у зменшенні поверхневого натягу піни й перетворення її на рідину, яка має менший об’єм.
Вдихання парів спирту з киснем здійснюється через носовий катетер або маску. Антифомсилан застосовують інгаляційно у вигляді аерозолю спиртового розчину з киснем. Антифомсилан діє швидше, ніж спирт, і не подразнює дихальних шляхів.
Порошок; таблетки по 0,1 г; в ампулах по 3 і 5 мл 1 і 1,5 % розчину.
Усередину по 1 табл. 3 — 4 рази на добу після їди; внутрішньом’язово,
внутрішньовенно (0,03 — 0,06 г 1 —2 рази на добу)
Суміш кисню (95 — 93 %) і вуглекислого газу (5 — 7 %). У вигляді інгаляції
Таблетки по 0,1 г.
Усередину по 1 —2 табл. 3 — 4 рази на добу
Таблетки по 0,05 г.
Усередину по 1 табл. 2 — 3 рази на день після їди
Таблетки по 0,01 —0,02 г.
Усередину по 1 —2 табл. 3 — 4 рази на добу
Відхаркувальні засоби
Трава в упаковці по 100 г. Настій готують у співвідношенні 0,6: 200.
Усередину по 1 ст. ложці 3 — 4 рази на день
В упаковці по 100 г. Настій або відвар готують у співвідношенні 6,0 :: 180. Усередину по 1 ст. ложці 3 — 4 рази на день
Таблетки по 0,05 г.
Усередину по 1 —2 табл. 2 — 3 рази на добу
Порошок.
Усередину в розчинах та мікстурах по 0,2 — 0,5 г на прийом 3—4 рази на день
Порошок.
Усередину в розчинах та мікстурах по 0,3— 1 г на прийом 3 — 4 рази на
день після їди
У флаконах по 0,01 і 0,005 г.
Внутрішньом’язово по 0,005 г в 1 — 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду 1—2 рази на день; для інгаляцій 0,005 — 0,01 г у 2 — 3 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
Таблетки по 0,008 г.
Усередину по 1 табл. 3 — 4 рази на добу
Таблетки по 0,03 г; сироп 0,3 % у флаконах по 100 мл; розчин для інгаляцій 0,75% у флаконах по 100 мл; в ампулах по 2 мл 0,75 % розчину.
Усередину по 1 табл. З рази на добу, по 10 мл сиропу 3 рази на добу;
інгаляційно по 2 — 3 мл 1—2 рази на добу; внутрішньом’язово по 4 —6 мл 2 —3 рази на добу
Таблетки по 0,2 г; в ампулах: розчин для інгаляцій 20 % по 5 мл; 10 % — для ін’єкцій по 2 мл; 5 — по 10 мл.
Усередину по 1 табл. З рази на добу; внутрішньом’язово по 1—2 мл 10 % розчину 2 — 3 рази на день; внутрішньовенно 10 мл 5 % розчину; інгаляційно по 1—2 інгаляції на добу по 2 — 3 мл
До серцево-судинних відносять велику групу лікарських засобів, що впливають на функції серця й судин:
1. Кардіотонічні засоби.
2. Антигіпертензивні засоби.
3. Гіпертензивні засоби.
4. Протиатеросклеротичні (гіполіпідемічні) засоби.
5. Засоби для лікування хворих на ішемічну хворобу серця.
6. Протиаритмічні засоби.
7. Засоби, що регулюють мозковий кровообіг.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Фармакологія (Конспект лекцій)