Головна Головна -> Підручники -> Підручник Вступ до сучасної логіки (Конспект лекцій) скачати онлайн-> § 9. Змінні й постійні в мові науки

§ 9. Змінні й постійні в мові науки


Для висловлень (пропозицій) вводять відповідні змінні, що називаються висловлювальними, або пропо-зиційтши. їх зазвичай позначають малими літерами латинського алфавіту (а, Ь, с, …).
Зауважимо, що серед термінів і символів, які застосовуються у математиці й логіці, розрізняють змінні та постійні. Наприклад, у математиці такі постійні терміни, як «три» («З»), «сума» («+»), «множення» («х» або «•») тощо, мають точне значення, яке є незмінним у ході математичних міркувань.
Змінні, на противагу постійним, не мають константних значень. Наприклад, безглуздо звучить запитання: «Чи є х зеленою рослиною?» Та цілком доцільним є запитання: «Чи є зеленою рослиною огірок?» Вираз «х є зеленою рослиною» не може вважатися висловленням у логічному розумінні, хоч у граматичному плані він має форму висловлення.
Отже, логічне висловлення — це певне твердження, яке може бути доведене або спростоване. Наприклад, замінивши у вищенаведеному виразі х на слово «баран», маємо ложне висловлення («Баран є зеленою рослиною»), а замінивши х на слово «огірок», маємо істинне висловлення («Огірок є зеленою рослиною»).
Вирази, які містять змінні й перетворюються на висловлення у разі заміни цих змінних постійними, називають по-різному: висловлювальними функціями, функціями-висловленнями, пропозиційними функціями тощо.
Термін «пропозиція» вживається в англійській мові для позначення речення, а також твердження. Це створює певні труднощі у його розумінні. Тому одні автори ототожнюють пропозицію з розповідним видом речення, а інші — з різного роду твердженнями.
Відомий англійський лінгвіст Дж. Лайонз вважає, що пропозиція — це мовний утвір, виражений за допомогою розповідного речення, яке щось стверджує.
Як різні речення мови можуть містити одну й ту саму пропозицію, так і одне речення може виражати кілька пропозицій (наприклад: висловлену письменником думку не всі розуміють однаково).
Інакше кажучи, пропозицію можна розглядати як якусь теоретичну конструкцію чи якусь інваріантну сутність. Те саме можна сказати й про логічно інтерпретоване висловлення. Порівняймо два речення: «Сократ — людина» і «Socrates is a man». Вони виражають одну й ту саму думку, або, як кажуть логіки, одне й те саме висловлення, хоч і в різних мовних формах. Цей приклад показує, що в разі перекладу з однієї мови на іншу висловлення залишається незмінним, тоді як форма його існування змінюється. Зрозуміло, що не можна плутати висловлення природною мовою з висловленням мовою логіки. Слід також розрізняти висловлення й мовну форму його існування. Ці важливі уточнення зумовлені ще й тим, що логіка висловлень являє собою елементарний розділ математичної логіки, що не припускає термінологічної неточності.
Поняття «висловлення» і «пропозиція» у певному розумінні є синонімами. Тому поняття «пропозиційна функція» відповідає таким поняттям, як: «функція-висловлен-ня» (А. Тарський), «висловлювальна функція» (В. Зегет).



Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Вступ до сучасної логіки (Конспект лекцій)