Головна Головна -> Підручники -> Підручник Судова система України (Мельник) скачати онлайн-> ІІІ. Суди загальної юрисдикції 3.1. Правосуддя в Україні, його основні ознаки. Вимоги до осіб, яких призначають на посади суддів, та їх основні обов’язки

ІІІ. Суди загальної юрисдикції 3.1. Правосуддя в Україні, його основні ознаки. Вимоги до осіб, яких призначають на посади суддів, та їх основні обов’язки


У становленні незалежної, демократичної, соціальної і правової держави важлива роль належить судовій владі.
Тривалий час суди України були переважно карально-репресивними органами. Сьогодні вони покликані, насамперед, забезпечувати належне функціонування права, відновлювати справедливість і законність у суспільних відносинах.
В історії української державності перші спроби конституційного закріплення судової влади пов’язані з Конституцією Пилипа Орлика (1710 р.). У ній були закріплені відповідні засади розподілу влад. Судові функції надавалися гетьманському уряду, який одночасно здійснював виконавчу владу.
Ідея створення справедливого суду в Україні була відображена в ІІІ Універсалі Української Центральної Ради (1917 р.), а пізніше – у Конституції Української Народної Республіки (1918 р.).
У радянський період у Конституціях, що були прийняті в 1919, 1937, 1978 роках, була закріплена лише судова система, але нічого не було сказано про окрему гілку влади – судову.
Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року проголосила розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади найважливішим принципом існування України як правової держави.
Під судовою владою необхідно розуміти систему незалежних судів, які в порядку, визначеному законодавством, здійснюють правосуддя. Суди мають владні повноваження для відновлення порушеного права і справедливості. Судова влада здійснюється тільки судами і на основі закону.
Термін “суд” означає:
· конкретний суд;
· Верховний Суд України;
· Верховний Суд Автономної Республіки Крим;
· обласний суд;
· Київський та Севастопольський міські суди;
· міжобласний суд;
· районний (міський на правах районного) суд;
· міжрайонний (окружний) суд;
· військовий суд (гарнізону, регіону, Військово-
Морських Сил, військова колегія);
· у цілому судову систему держави та
здійснення правосуддя у конкретній справі.
Судова система судів загальної юрисдикції будується згідно зі ст.125 Конституції за принципами територіальності і спеціалізації.
Правовою основою діяльності судів загальної юрисдикції є Конституція України, Закони України “Про судоустрій”, “Про статус суддів” з доповненнями, Укази Президента, Постанови Верховної Ради України, Кабінету Міністрів та інші нормативні акти.
Суди загальної юрисдикції розглядають цивільні, кримінальні справи та справи про адміністративні правопорушення.
Розгляд кримінальних і цивільних справ у судах може здійснюватися як колегіально, так і одноособово. У судах першої інстанції справи розглядаються одноособово суддею та колегіально – у складі двох суддів і трьох народних засідателів. У судових колегіях обласних судів, Київського та Севастопольського міських судів – у касаційному порядку, а в судових колегіях Верховного Суду України – у касаційному порядку і в порядку нагляду, розгляд справ здійснюється у складі трьох суддів.
Таким чином, суд може діяти як суд першої, другої (касаційної) або наглядової інстанції. Він завжди вирішує усі питання самостійно.
Про великий обсяг роботи, яку виконують суди загальної юрисдикції, свідчать такі дані. Тільки протягом 1996 року до судів для розгляду надійшло 232 202 кримінальні справи, 646 799 цивільних справ та 400 495 справ про адміністративні правопорушення1.
Правосуддя – це діяльність суду щодо належного розгляду і вирішення в процесуальному порядку кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і застосування на основі закону державного примусу до осіб, які здійснили злочини та правопорушення, чи виправдання невинних з метою всебічного зміцнення законності і правопорядку, виховання громадян у дусі поваги до закону, попередження злочинів і правопорушень, охорони від будь-яких посягань суспільного ладу України, його політичної та економічної систем, захисту прав та інтересів громадян, організацій, держави.
Специфічне (особливе) значення суду в системі органів держави дає можливість виділити ті характерні ознаки, які відрізняють правосуддя від інших форм державної діяльності.
Правосуддя характеризується такими ознаками:
· здійснення правосуддя лише судом;
· способом, що вказаний у законі;
· здійснення правосуддя на основі закону і тільки відповідно до закону;
· здійснення правосуддя у відповідній процесуальній формі.
Судова діяльність пов’язана з дослідженням фактичних даних, матеріалів, доказів, з допитом значної кількості осіб, з необхідністю забезпечити їх права за умови участі у справі.
Усі ці дії проводяться для того, щоб забезпечити винесення законного і обгрунтованого рішення. Тому вся діяльність суду щодо розгляду справ (цивільних, кримінальних, справ про адміністративні правопорушення) регламентована процесуальним законодавством України.
Важливою ознакою правосуддя України є те, що внаслідок здійснення правосуддя у конкретній справі суд застосовує державний примус.
За законом тільки суду надано право застосовувати державний примус (покарання) за здійснення злочину.
Друга, не менш важлива ознака, що нами розглядається, – відмова в застосуванні державного примусу, тобто виправдання підсудного в кримінальному процесі або його реабілітація, відмова в задоволенні позову в цивільній справі.
Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років здійснюється Президентом України.
Усі інші судді обираються Верховною Радою України безстроково, в порядку, встановленому законом.
При призначенні чи обранні на посаду судді існують загальні для всіх вимоги:
· наявність громадянства України;
· вища юридична освіта;
· володіння державною мовою;
· постійне проживання на території України не менше 10 років;
· позапартійність, тобто неналежність до будь-якої партії, руху;
· відсутність судимості;
· відповідний віковий ценз;
· відповідний стаж роботи за юридичною спеціальністю.
При зайнятті посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону вимагається, щоб на день обрання (призначення) вік був не молодше 25 років, а стаж роботи за юридичною спеціальністю – не менше 3 років.
Для обрання на посади суддів Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, військового суду регіону та Військово-Морських Сил України вимагається вік не молодше 30 років на день обрання та стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше п’яти років, у тому числі не менше трьох років на посаді судді.
При обранні на посаду судді Верховного Суду України вимагається досягнення віку не молодше 35 років на день обрання та стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше десяти років, у тому числі не менше п’яти років на посаді судді.
Суддею не може бути особа, обмежена у дієздатності чи визнана недієздатною за рішенням суду.
Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду є складання кваліфікаційного іспиту. Разом з тим, ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років.
Суддя звільняється з посади органом, що його призначив або обрав, у таких випадках:
· закінчення строку повноважень;
· досягнення суддею 65 років;
· порушення суддею присяги;
· порушення суддею вимог щодо несумісності;
· неможливість виконання своїх повноважень за станом здоров’я;
· у разі набрання щодо судді законної сили обвинувального вироку;
· визнання судді безвісти зниклим;
· оголошення судді померлим;
· за наявності письмової заяви про відставку або звільнення з посади за власним бажанням;
· у разі смерті;
· у разі втрати суддею громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
· при винесенні рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності чи визнання судді недієздатним;
· при винесенні ухвали про застосування щодо судді примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
· при винесенні за згодою судді постанови про припинення кримінальної справи щодо нього з нереабілітуючих підстав;
· у разі переводу чи обрання судді за його згодою на іншу посаду;
· при звільненні судді з посади в порядку дисциплінарного провадження;
· у разі звільнення судді з посади за професійною невідповідністю;
· імпічменту Верховною Радою України.
Судді не можуть належати до політичних партій, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, займати будь-які оплачувані посади чи виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу.
Разом з тим, судді мають право займатися науковою, викладацькою, творчою діяльністю у вільний від роботи час.
Незалежність та недоторканість суддів гарантується Конституцією та законами України. Будь-який вплив і у будь-який спосіб забороняється.
Суддя без згоди Верховної Ради України не може бути затриманий, заарештований до винесення судом обвинувального вироку. Це положення закріплене у статті 126 Конституції України.
При здійсненні правосуддя судді зобов’язані:
· дотримуватись Основного Закону – Конституції та інших законів України;
· забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;
· дотримуватися вимог, передбачених законом (не бути народним депутатом, не належати до партії, руху, не входити до органів виконавчої влади, не займатися підприємницькою діяльністю та інше);
· дотримуватися службової дисципліни, розпорядку роботи суду;
· не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну, банківську таємниці, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші дані, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;
· не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності.


Загрузка...

Популярні глави цього підручника:



Всі глави цього підручника:

Судова система України (Мельник)